Постанова 4876 № 904/3213/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3213/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. при секретарі судового засідання Карпенко А.С. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/3213/21 (суддя Манько Г.В.) За поданням Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України У справі: За заявою приватного підприємства "Будпостач" до Фізичної особи підприємця Якіменко Михайла Володимировича про видачу судового наказу. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Приватне підприємство "Будпостач" звернулося до господарського суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи підприємця Якіменко Михайла Володимировича заборгованості в сумі 60 035 грн. 03 коп. Господарським судом Дніпропетровської області видано судовий наказ у справі №904/3213/21 від 29.03.21р., яким стягнуто з фізичної особи - підприємця Якіменко Михайла Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9Е, кімн.314, ідентифікаційний код 24267110) заборгованість в сумі 60035 грн., 227грн. судового збору. Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Якіменко Михайла Володимировича, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом № 904/3213/21 виданим 17.05.2021 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з фізичної особи - підприємця Якіменко Михайла Володимировича заборгованості в сумі 60035 грн., 227грн. судового збору. В обґрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначив, що боржником не виконано рішення суду, а боржник фактично ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 року у справі № 904/3231/21 відмовлено у задоволенні подання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Приймаючи оскаржувану рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно приписів ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Місцевий господарський суд зазначив, що Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Місцевий господарський суд вказав, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення клопотання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов`язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення. Враховуючи те, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Друге Правобережне відділення державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 року у справі 904/3213/21 про відмову у задоволенні подання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи-підприємця Якіменко Михайла Володимировича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 без вилучення паспортного документа; прийняти нове рішення, яким задовольнити подання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи-підприємця Якіменко Михайла Володимировича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 без вилучення паспортного документа. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Апелянт зазначає, що висновки викладені в ухвалі господарського суду першої інстанції невідповідають обставинам справи та наданим документам. По-перше, апелянт вказує, що у мотивувальній частині ухвали суду про відмову у задоволенні подання йдеться про те, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, проте державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду. Апелянт зазначає, що відповідно до матеріалів справи вбачається, що до відділу 14.02.2025 року за вх. №9468/28.26-30 звернувся боржник через свого представника із заявою про надання постанови про відкриття виконавчого провадження №66661667, вказана постанова була направлено на електронну пошту зазначену у зверненні. Також, до відділу 17.02.2025 року за №9744/28.26-30 звернувся боржник із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Вказані обставини свідчать, що боржник не виконує рішення суду не тільки з дати відкриття виконавчого провадження, а навіть з дати коли звертався до відділу із заявами від 14.02.2025 та 17.02.2025, що свідчить про ухилення ним виконання вимог виконавчого документа. Апелянт зазначає, що на виконанні знаходиться виконавче провадження № 66661667 з виконання судового наказу № 904/3213/21 виданого 17.05.2021 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з фізичної особи - підприємця Якіменко Михайла Володимировича заборгованості в сумі 60035 грн., 227грн. судового збору, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2021 року. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Апелянт вказує, що державним виконавцем вжито низку виконавчих дій, зокрема 01.09.2021, 02.09.2021, 28.03.2023, 18.12.2024 винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі рахунки боржника. Також 01.09.2021 винесена постанова про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника, та занесені записи про обтяження до відповідних реєстрів. Апелянт зазначає, що під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Відповідно до відповіді Державної податкової служби України боржник не перебуває у трудових відносинах, за боржником відсутнє право власності на автотранспортний засіб, сільськогосподарська техніка не зареєстрована, цивільні повітряні судна не зареєстровані. Апелянт вказує, що державним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання боржника, проте вдома нікого не було, двері ніхто не відчинив, перевірити наявність майна боржника не вдалось. Також відповідно до акту державного виконавця від 28.04.2023 року встановлено, що перевірити фактичне місце проживання боржника за адресою реєстрації неможливо, оскільки відсутні господарі та будинок має ознаки нежитлового приміщення. Апелянт зазначає, що вжитими виконавцем заходами встановлено наявність рахунків в банківських установах у боржника, державним виконавцем направляються платіжні вимоги щодо списання грошових коштів, однак коштів на цих рахунках недостатньо для виконання вимог виконавчого документа. По-друге, апелянт вказує, що у мотивувальній частині ухвали суду йдеться про те, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Апелянт посилається на лист Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», де роз`яснено, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Апелянт звертає увагу, що боржник з моменту відкриття виконавчого провадження перетинав державний кордон України на виїзд двічі, а саме 23.02.2023 та 13.12.2023, що свідчить про наявність грошових коштів для виїзду. Апелянт вказує, що заборгованість за виконавчим провадженням на сьогоднішній день боржником не сплачена, будь яких дій спрямованих на виконання виконавчого провадження боржником не здійснено з дня відкриття виконавчого провадження, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Апелянт зазначає, що відповідно до відповіді ДПС України від 25.03.2025 року №259256087 боржник отримує дохід в Управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради, що свідчить про наявність грошових коштів у боржника. Однак, відповідно до п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово на період воєнного стану припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію, отже неможливо звернути стягнення на дохід боржника. Проте боржником не сплачено жодних коштів за виконавчим провадженням. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Фізична особа-підприємець Якіменко Михайло Володимирович та приватне підприємство "Будпостач" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/3213/21. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/3213/21 (суддя Манько Г.В.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області. 23.05.2025р. матеріали справи № 904/3213/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/3213/21 (суддя Манько Г.В.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.12.2025 об 12:00 годин. 16.12.2025 представники сторін не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи приписи ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представника сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: Приватне підприємство "Будпостач" звернулося до господарського суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи підприємця Якіменко Михайла Володимировича заборгованості в сумі 60 035 грн. 03 коп. Господарським судом Дніпропетровської області видано судовий наказ у справі №904/3213/21 від 29.03.21р., яким стягнуто з фізичної особи - підприємця Якіменко Михайла Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9Е, кімн.314, ідентифікаційний код 24267110) заборгованість в сумі 60035 грн., 227грн. судового збору. Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Якіменко Михайла Володимировича, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . В обґрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначив, що боржником не виконано рішення суду, а боржник фактично ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Пунктом 5 частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Закон України «Про виконавче провадження» закріплює, що тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано до керівника боржника-юридичної особи. Не дивлячись на те, що юридична особа є самостійним учасником відносин, але саме керівник є тією особою, яка спрямовує і координує діяльність цієї юридичної особи. Відповідні правові висновки викладено в Постанові КЦС ВС від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17 (№ в ЄДРСР 92842139) Так, звертаючись до місцевого господарського суду з відповідим поданням, Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зазначав про наступне: « … Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Відповідно до відповіді Державної податкової служби України на запити державного виконавця боржник не перебуває у трудових відносинах, відповідно до відповіді МВС за боржником відсутнє право власності на автотранспортний засіб. Відповідно до відповіді Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області щодо виявлення сільськогосподарської техніки - за боржником сільськогосподарська техніка не зареєстрована, відповідно до перевірки на сайті Державної авіаційної служби України за боржником не зареєстровані цивільні повітряні судна. Державним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання боржника зазначеною у виконавчому документі: м. Дніпро, вул. Орловська, буд.ЗІБ, кв.37 та з`ясовано, що вдома нікого не було, двері ніхто не відчинив. Перевірити наявність майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не вдалось. У дверях квартири боржнику залишено вимогу, якою зобов`язано його сплатити заборгованість за виконавчим провадженням. Також, на адресу боржника зазначену у виконавчому документі направлено вимоги виконавця стосовно сплати боргу. Відповідно до відповіді ДМС боржник зареєстрований за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Кулебівська,128. Ураховуючи відповідь ДМС України та керуючись ч. 5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», п.И розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, державним виконавцем підготовлено доручення про проведення виконавчих дій до Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області ГІМУМЮ (м. Одеса) відносно перевірки інформації про фактичне місце проживання боржника та належного йому майна за місцем його реєстрації. Відповідно до акту державного виконавця від 28.04.2023 року встановлено, що перевірити фактичне місце проживання боржника за адресою АДРЕСА_2 неможливо, оскільки відсутні господарі та будинок на території домоволодіння має ознаки нежитлового приміщення, а саме вибиті вікна, занедбане подвір`я. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що у боржника наявні рахунки в банківських установах, державним виконавецем направляються платіжні вимоги щодо списання грошових коштів з рахунків боржника, однак коштів на цих рахунках недостатньо для виконання вимог виконавчого документа. Відповідно до відповіді ДПС України від 25.03.2025 року №259256087 боржник отримує дохід в Управлінні соціального захисту населення Самарівської міської ради. Однак, відповідно до пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Отже, в даному випадку неможливо звернути стягнення на дохід боржника за ознакою « 128», оскільки це не заробітною платою. До відділу державної виконавчої служби звернувся стягувач із заявою від 10.02.2025 року за вх.№7665/28.26-30 про те, що боржник рішення суду не виконав, борг не сплатив. Стягувач у заяві зазначив про звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника. Звертаю увагу суду, що до відділу 14.02.2025 року за вх. №9468/28.26-30 звернувся боржник через свого представника із заявою про надання постанови про відкриття виконавчого провадження №66661667, вказана постанова була направлено на електронну пошту зазначену у зверненні. Також, до відділу 17.02.2025 року за №9744/28.26-30 звернувся боржник із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Звертаю увагу суду, що боржник з моменту відкриття виконавчого провадження перетинав державний кордон України на виїзд двічі, а саме 23.02.2023 та 13.12.2023. Боржник ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_2 . Заборгованість за виконавчому провадженню на сьогоднішній день боржником не сплачена, будь яких дій спрямованих на виконання виконавчого провадження боржником не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»….» . Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18). Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК). За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що наведені в подані підстави « … до відділу 14.02.2025 року за вх. №9468/28.26-30 звернувся боржник через свого представника із заявою про надання постанови про відкриття виконавчого провадження №66661667, вказана постанова була направлено на електронну пошту зазначену у зверненні. Також, до відділу 17.02.2025 року за №9744/28.26-30 звернувся боржник із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій…» є взаємовиключними його твердженням, наведеним в подані про те, що « : « … Відповідно до акту державного виконавця від 28.04.2023 року встановлено, що перевірити фактичне місце проживання боржника за адресою Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Кулебівська,128 неможливо, оскільки відсутні господарі та будинок на території домоволодіння має ознаки нежитлового приміщення, а саме вибиті вікна, занедбане подвір`я. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що у боржника наявні рахунки в банківських установах, державним виконавецем направляються платіжні вимоги щодо списання грошових коштів з рахунків боржника, однак коштів на цих рахунках недостатньо для виконання вимог виконавчого документа…» . Колегія суддів виснує, що обмеження виїзду не може застосовуватися автоматично, через місяць після звернення 17.02.2025 року боржника безпосередньо до державного виконавця із заявою визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій і відсутості доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання рішення суду. Той факт, що боржник двічі 23.02.2023р. та 13.12.2023р. перетинав державний кордон України і , відповідно, повертався, за відсутності доказів на підтвердження наявності у боржника планів виїхати за кордон назавжи, нівелює можливість для висновків суду про наявність таких планів у боржника. Колегія суддів зауважує, що ухилення від викононня зобов`язань, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує про недоведеність наявності підстав для вжиття такого обмежувальний заходу, а можливе вжиття за наявними доказами буде невиправданим. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Згідно з ч. 3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Доводи апеляційної скарги, яка за своїм змістом дублює зміст подання визнаються такими, що не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/3213/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: Відповідно до п.16 ч.2 ст.З Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/3213/21 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/3213/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено 15.01.2026 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв