Постанова 4852 № 200/98/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2026 року м. Дніпросправа № 200/98/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 10 листопада 2025 року (суддя Подкопаєва І.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Авдіївсько-Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить визнати протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження від 12.08.2024 року № 75766121 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом зобов`язання відповідача закрити виконавче провадження ВП 75766121 від 12.08.2024 року; Зобов`язати відповідача вчинити дії за наслідками закінчення виконавчого провадження: зняття арешту, накладеного на майно (кошти) ОСОБА_1 , та виключити відомості про ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників, скасувати всі інші заходи, вжиті відповідачем щодо даного виконавчого провадження. Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського від 10 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Суд не врахував, що судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2024 року у справі № 235/3486/24 не містить ознак виконавчого документу, що став підставою відкриття виконавчого провадження відповідачем. Суд не взяв до уваги бездіяльність відповідача з часу відкриття виконавчого провадження від 12.08.2024. Відповідач не надав до суду доказів в підтвердження здійснення ним заходів відповідно до ст.18 ЗУ Про виконавче провадження. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 1 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Як було встановлено судом першої інстанції, Постановою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2024 року у справі № 235/3486/24 (провадження № 3/235/2089/24), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 15.07.2024 року, про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605, 6 гривень. Судове рішення набрало законної сили 15.07.2024 року, що підтверджується відповідною відміткою на постанові суду, скріпленою гербовою печаткою суду. 02.08.2024 року постанова судді у справі про адміністративне правопорушення направлена на адресу Авдіївсько-Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання. Старшим державним виконавцем відділу Тютюнник А.О. відкрито виконавче провадження № 75766121 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 605,6 грн., про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2024 року. Постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.08.2024 року для боржника визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 191 грн, плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн. Загальна сума мінімальних витрат: 260,00 грн. В межах виконавчого провадження № 75766121 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 926,16 гривень, про що винесено постанову про арешт коштів боржника від 04.09.2024 року. Докази сплати судового збору у сумі 605,6 гривень у матеріалах справи відсутні. Станом на дату розгляду справи виконавче провадження № 75766121 не завершено і не закінчено, перебуває на виконанні у Відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність дій було доведено. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до частини першої статті 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Відповідно до частини дев`ятої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (частина четверта статті 299 КУпАП). Відповідно до частини першої статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом (частина перша статті 305 КУпАП). Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Судом першої інстанції вірно було встановлено, що постанова судді (суду) у справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом в розумінні вимог статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає безпосередньому пред`явленню до виконання судом, який її виніс. Нормами чинного законодавства не передбачені порядок та підстави звернення суду до Державної судової адміністрації України та/або її територіальних управлінь з питань оформлення виконавчих документів, як і відсутні у останніх відповідні повноваження на оформлення та видачу виконавчих документів на виконання судових рішень. Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Порядок звернення стягнення на майно боржника визначений розділом VII Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин першої другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Як встановлено судом першої інстанції, у постанові судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2024 року у справі № 235/3486/24 зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Заява про примусове стягнення судового збору на розсуд суду була пред`явлена до виконання до органу за місцем фактичного проживання боржника, зазначеною у постанові судді. У заявах по суті справи позивач зазначені обставини не заперечує, відтак відповідач є належним органом примусового виконання постанови судді у справі про адміністративне правопорушення. Із відкриття виконавчого провадження, тобто винесення відповідної постанови, розпочинається примусове виконання судового рішення, при цьому боржнику надається час для виконання рішення суду самостійно в добровільному порядку, а у разі його невиконання - виконавець виконує судове рішення примусово. Суд першої інстанції вірно врахував відсутність доказів виконання позивачем постанови судді про сплату судового збору в добровільному порядку , що свідчить про те, що станом на дату розгляду справи судом постанова судді про стягнення судового збору не виконана. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виявлення, арешт та вилучення коштів боржника на рахунках у банках та інших фінансових установах та/або які перебувають на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або електронних грошей, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, є обов`язком державного виконавця при здійсненні примусового виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 10 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Авдіївсько-Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш