Постанова 4818 № 613/1377/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 13 січня 2026 року м. Харків справа №613/1377/21 провадження № 22-ц/818/633/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Шнайдер Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Цимбал Ірина Валеріївна про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 липня 2025 року, постановлене під головуванням судді Шалімова Д.В., - в с т а н о в и в: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Цимбал Ірина Валеріївна про визнання заповіту недійсним. Просив визнати недійсним заповіт від 01 липня 2020 року, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В., номер в реєстрі нотаріальних дій: №331,№332 на підставі ст.225 ЦК України, стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову накладені ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2021 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; позивач зазначає, що він та відповідач є рідними братами, їх мати ОСОБА_1 , постійно проживала у с.Колядинець Липоводолинського району Сумської області. Вказує, що він постійно піклувався про неї, часто приїздив, хоча проживав у м. Києві, забезпечував необхідними речами, продуктами харчування та медикаментами, допомагав по господарству, оскільки мав таку фінансову можливість, так як мав гарний дохід. Його брат - відповідач проживав у м. Харкові та мав боргові проблеми. У 2013 році він разом з дружиною придбали квартиру в м. Києві, в одному з будинків, які будувала його компанія. Квартиру було придбано за кошти, які він відкладав багато років. З метою уникнення ризиків, під час оформлення Договору купівлі-продажу квартири з ТОВ «Інвестиційно-Будівельна Компанія», покупцем було вказано мати. Після оформлення документів, розуміючи, що квартира фактично належить позивачу, матери 11 листопада 2013 року склала заповіт на нього . Окрім цього у 2008 році позивач записав на матір придбане ним нове авто бізнес-класу Toyota Corolla реєстраційний знак НОМЕР_1 , на яке 18 жовтня 2008 року було складено заповіт на його ім`я. В подальшому йому стало відомо, що 22 травня 2018 року, одразу як матір опинилася у Харкові її змусили анулювати довіреність, яка була видана позивачу на квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла при невідомих позивачу обставинах, нікому з родичів брат про це не повідомив. 01 жовтня 2020 року, тіло матері було піддано кремації. Про смерть матері позивачу стало відомо 07 жовтня 2020 року в ході розгляду цивільної справи в Гребінківському районному суді Полтавської області. У жовтні 2020 року він дізнався про те, що від імені матері. 01 липня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В., з виїздом на дом - було оформлено заповіт на ім`я відповідача, про що внесено записи за №№331,332. Зазначеним заповітом мати заповідала відповідачу все нерухоме та рухоме майно, яке належатиме на день її смерті, включаючи земельні ділянки, земельні паї, грошові кошти, цінні папери та ін. Вказаний текст заповіту містить наступні записи: «у зв`язку із похилим віком та слабкістю заповідача заповіт складено та посвідчено на дому»; «У зв`язку із тим, що ОСОБА_3 похилого віку і слабка, не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, за її дорученням та у її присутності текст заповіту зачитаний свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і підписаний ОСОБА_6 »; «В зв`язку із похилим віком і слабкістю ОСОБА_3 не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту. За її дорученням та на її прохання у її та моїй, нотаріуса, присутності текст заповіту до його підписання зачитаний уголос, запрошеними нею свідками». Вважає, що даний заповіт на підставі ст. 1257 ЦК України, є нікчемним, з тих підстав, що він не був зачитаний нотаріусом, а з невідомих причин це зробили «запрошені ОСОБА_3 свідки» ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , а також ОСОБА_6 , які є знайомими відповідача. Крім того, мати мала катаракту обох очей і практично не бачила, а отже не могла навіть самостійно прочитати текст заповіту. Також вважає, що даний заповіт є недійсним ще із підстав визначених ст. 225 ЦК України, а саме: за твердженням приватного нотаріуса Харківського МНО Цимбал І.В. під час посвідчення заповіту 01 липня 2020 року заповідач мати, із-за похилого віку та слабкості не могла особисто підписати 01 липня 2020 року складений нотаріусом заповіт на відповідача. Разом з тим, даний нотаріус 06 березня 2020 року посвідчувала від імені матері на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 нотаріальну довіреність на представництво інтересів у суді, в якій довіритель розписалася особисто у присутності нотаріуса. Також в подальшому, а саме 05 липня 2020 року та 20 липня 2020 року від імені матері надходили клопотання та відзиви на позовну заяву в межах розгляду цивільної справи №753/2653/20 у Дарницькому районному суді м.Києва, які також буди підписані його матір`ю. Вказує, що приватний нотаріус, під час посвідчення заповіту, не перевіряла належним чином обставини та умови вчинення нею нотаріальних дій та покладалася на відповідача, не зазначено чому саме слабкість позбавляє фізичну особу поставити свій підпис, який не несе великого фізичного навантаження. Оскільки заповідач ОСОБА_1 особисто не писала заповіту та наскладала його за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Приватний нотаріус Цимбал І.В. зазначила, що вона склала та записала текст заповіту зі слів ОСОБА_1 . Однак, слів «на прохання ОСОБА_1 », у тексті заповіту від 01 липня 2020 року, немає. Виходячи з вищевикладеного вважає, що оскільки він є спадкоємцем першої черги за законом та спадкоємцем за заповітом, який мати склала 11 листопада 2013 року, розуміючи та усвідомлюючи значення своїх дій та можливістю керування ними, він має право на оскарження заповіту складеного від її імені з грубими порушеннями закону. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Маслова О.Г. просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували твердження позивача, щодо неправомірних дій осіб присутніх при посвідчення заповіту та недотриманні вимог законодавства приватним нотаріусом при посвідченні заповіту ОСОБА_3 01 липня 2020 року, при його складенні було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення, та посвідчено уповноваженою на те посадовою особою - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В. як вбачається із тексту самого заповіту, особи заповідача та свідків встановлено, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_6 , яка підписала заповіт у присутності нотаріуса , встановлено , її дієздатність перевірено. Також позивачем не наведено достатніх підстав для визнання заповіту складеного 01 липня 2020 року недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, а отже суд дійшов до висновку про відсутність підстав визнати даний заповіт недійсним. За вказаних підстав суд дійшов висновку, що позивачем не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, та не доведено, що оспорюваний заповіт ОСОБА_3 був підписаний у стані, коли особа не розуміла наслідків складення та підписання такого документу та відповідно заповіт не відповідає дійсній волі спадкодавця, вчинений під тиском ОСОБА_2 , а отже суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання даного заповіту недійсним. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є синами ОСОБА_3 . Згідно з довіреністю від 25 вересня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В., зареєстровано в реєстрі №1577, ОСОБА_3 уповноважила свого сина ОСОБА_1 представляти її інтереси в органах нотаріату, магазинах торгівлі автомобілями, на аукціонах або в будь яких інших установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з усіх без винятку питань пов`язаних з купівлею на її ім`я та на умовах, йому відомих, у фізичної чи юридичної особи будь якого автомобіля, його переобладнанням Відповідно до заповіту від 18 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Роменського нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В., реєстраційний номер 756, ОСОБА_3 на випадок її смерті заповіла належний їй на праві власності автомобіль Toyota Corolla ОСОБА_1 , усе інше майно, що буде належати їй на день її смерті , де б воно не знаходилось і з чого воно б не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, також заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному. Згідно із довіреністю від 18 жовтня 2008 року, виданою приватним нотаріусом Роменського нотаріального округу Сумської області Ганзя О.Б., реєстраційний номер 3744, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси у будь яких установах, організаціях та підприємствах, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості з питань, які будуть стосуватися експлуатації нею та розпорядження від її імені та в її інтересах належним їй на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого Роменським ВРЕР УДАІ УМВС України у Сумській області, автомобілем марка Toyota модель Corolla1.6., 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на її ім`я. Згідно із довіреністю від 08 липня 2013 року, виданою приватним нотаріусом Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В., зареєстровано в реєстрі №608, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уповноважила ОСОБА_1 придбати на її ім`я житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на умовах і за ціну, що йому відомі і будуть визначатися представником самостійно, виходячи з розумної доцільності, а також представляти її інтереси у взаємовідносинах з усіма без винятку установами, організаціями та органами незалежно від форми власності та підпорядкування з питань, пов`язаних з укладенням і належним оформленням договору купівлі продажу нерухомості. Відповідно до Договору купівлі продажу квартири з відстрочкою платежу від 26 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І.,зареєстрованого в реєстрі за №1994, ТОВ « Інвестиційно - будівельна компанія» « ПРОДАВЕЦЬ» та ОСОБА_3 «ПОКУПЕЦЬ» від імені якої діє ОСОБА_1 , уклали договір за яким Продавець передає у власність , а Покупець приймає і оплачує квартиру АДРЕСА_2 . Продаж квартири вчинюється за суму 520 000 гривень, яку Покупець перераховує на рахунок Продавця наступним чином: 149 900 гривень у день підписання даного Договору, а решту суми від загальної вартості квартири а саме 370 100 гривень до 31 березня 2014 року. Згідно із заповіту від 11 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В., зареєстровано в реєстрі №1235, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті призначила спадкоємцем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 01 липня 2020 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В., було посвідчено заповіт та зареєстровано у реєстрі № 331, 332, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на випадок її смерті все своє майно рухоме і нерухоме, земельні ділянки, земельні паї, грошові кошти, цінні папери, всі права (корпоративні, майнові і немайнові), - де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, на що вона матиме за законом права, заповідала своєму синові ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). В тексті заповіту зазначено, що у зв`язку з похилим віком і слабкістю ОСОБА_1 не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту. За її дорученням, на її прохання та в присутності нотаріуса, текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними нею свідками: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та підписаний ОСОБА_6 . Заповіт складений та записаний нотаріусом, зі слів ОСОБА_3 за адресою її проживання: АДРЕСА_3 . Особи заповідача та свідків встановлено, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_6 , яка підписала заповіт у присутності нотаріуса , встановлено, її дієздатність перевірено, при цьому засвідчено справжність підпису ОСОБА_6 , яка розписалась за заповідача. У зв`язку з похилим віком і слабкістю, заповіт складено та посвідчено на дому у ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Із відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчого І.О. за №124/02-14 від 03 листопада 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом та ним подано до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ нотаріуса 19 жовтня 2020 року за №115. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру за №61996412 від 08 жовтня 2020 року , заповіт ОСОБА_3 від 01 липня 2020 року не змінений та не скасований. Із довідки приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчого І.О. за №41/02-14 від 27 квітня 2021 року вбачається, що 08 жовтня 2020 року відкрито спадкову справу за №44/2020 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . У спадкодавця залишилося спадкове майно, до складу якого в тому числі входять: земельна ділянка площею 3,0000 га кадастровий номер 5923282600:02:003:0108, що розташована на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, земельна ділянка площею 0,3103 кадастровий номер 5923282600:02:003:0135, що розташована на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, земельна ділянка площею 0,1837 га кадастровий номер 5923282600:02:003:0198, що розташована на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області. ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом від 01 липня 2020 року. Спадщину прийняв у строки визначені ст. 1270 ЦК України. Строк для прийняття або відмови від спадщини закінчився 30 березня 2021 року. Заповіт згідно даних Спадкового реєстру не змінений та не скасований. Як на підставу позовних вимог, позивач посилався на те, що він та відповідач є рідними синами ОСОБА_3 , яка постійно проживала у с.Колядинець Липоводолинського району Сумської області. У 2015 році стан здоров`я мами значно погіршився, загострились наявні у неї хвороби, вона потребувала постійного стороннього догляду, так як самостійно пересуватись фактично не могла. Він постійно піклувався про неї, часто приїздив, хоча проживав у м. Києві, забезпечував необхідними речами, продуктами харчування та медикаментами, допомагав по господарству. За його кошти, матір лікувалась та відпочивала в санаторії. Його брат - відповідач ОСОБА_1 проживав у своєї знайомої в м. Харкові та мав боргові проблеми. З матір`ю позивач постійно спілкувався по телефону, але після того, як вона два дні не відповідала на телефонні дзвінки він вирішив її відвідати, оскільки хвилювався за неї, їй на той час було майже 90 років. 25 травня 2018 року він приїхав до її будинку та виявив, що будинок зачинений на замок, а мобільний телефон матері вже був вимкнений. Він зв`язався зі своїм братом, який повідомив, що він забрав матір до м. Харкова. 31 травня 2018 року він приїхав до м. Харкова, щоб побачитись з матір`ю, яка перебувала за місцем мешкання брата, але з матір`ю так і не побачився. Вважав, що матір від нього ховають. 07 липня 2018 року Шевченківським ВП ГУНП України в Харківській області було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Також було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України. За два роки, марних намагань, позивач не зміг побачитись чи поговорити з матір`ю, не змогли це зробити і їх родичі, оскільки відповідач нікого до неї не допускав, через що за його заявою було порушено кримінальне провадження за ч.1 ст.115 КК України та за ч.2 ст.146 КК України. Задовго до цих подій від матері позивачу стало відомо, що відповідач - ОСОБА_1 намагався різними способами заволодіти її майном, шляхом фізичного, морального та психологічного змушування передати майно йому чи його доньці ОСОБА_10 , але матір не мала такого бажання. У 2012 році, на думку ОСОБА_1 , належне їй майно шахрайським способом перейшло у власність онуки - ОСОБА_10 , через, що в суді розглядалась цивільна справа, а між нею, сином та онукою склалися неприязні відносини. Вказує, що він з 2005 року працює у ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія». У 2013 році він разом з дружиною придбали квартиру в м. Києві, в одному з будинків, які будувала його компанія. Квартиру було придбано за кошти, які він відкладав багато років, а оскільки на той час працював лише він, дружина доходу не мала, з метою уникнення ризиків, під час оформлення Договору купівлі-продажу квартири з ТОВ «Інвестиційно-Будівельна Компанія», покупцем було вказано матір - ОСОБА_1 . Після оформлення документів, розуміючи, що квартира фактично належить позивачу, мати 11 листопада 2013 року склала заповіт на нього. Окрім цього у 2008 році позивач записав на матір придбане ним нове авто бізнес-класу Toyota Corolla реєстраційний знак НОМЕР_1 , на яке 18 жовтня 2008 року було складено заповіт на ім.»я позивача. В той час, його брат, ніде не працював, мав значні фінансові проблеми, величезні борги перед фінансовими установами. Він приїздив до матері, забирав її пенсію, обзивав її штовхав. В подальшому позивачу стало відомо, що 22 травня 2018 року, одразу, як матір опинилася у Харкові її змусили анулювати довіреність, яка була видана позивачу на квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла при невідомих позивачу обставинах, нікому з родичів відповідач про це не повідомив. 01 жовтня 2020 року, тіло матері було піддано кремації. Про смерть матері позивачу стало відомо 07 жовтня 2020 року в ході розгляду цивільної справи в Гребінківському районному суді Полтавської області. В той же день позивач звернувся із заявою до прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 із заявою про вчинення невідкладних дій пов`язаних із смертю особи, яка стала об`єктом злочинних дій, в якій просив заборонити видавати дозвіл на кремацію, але на той час це вже було зроблено. У жовтні 2020 року він дізнався про те, що від імені матері - ОСОБА_1 01 липня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В., з виїздом на дом - квартиру АДРЕСА_4 було оформлено заповіт на ім`я відповідача, про що внесено записи за №№331,332. Зазначеним заповітом мати заповідала відповідачу все нерухоме та рухоме майно, яке належатиме на день її смерті, включаючи земельні ділянки, земельні паї, грошові кошти, цінні папери та ін. Вказаний текст заповіту містить наступні записи: «у зв`язку із похилим віком та слабкістю заповідача заповіт складено та посвідчено на дому»; «У зв`язку із тим, що ОСОБА_3 похилого віку і слабка, не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, за її дорученням та у її присутності текст заповіту зачитаний свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і підписаний ОСОБА_6 »; В зв`язку із похилим віком і слабкістю ОСОБА_3 не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту. За її дорученням та на її прохання у її та моїй, нотаріуса, присутності текст заповіту до його підписання зачитаний уголос, запрошеними нею свідками». Вважає, що даний заповіт на підставі ст. 1257 ЦК України, є нікчемним, з тих підстав, що він не був зачитаний нотаріусом, а з невідомих причин це зробили «запрошені ОСОБА_3 свідки» ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , а також ОСОБА_6 , які є знайомими відповідача. Крім того, мати мала катаракту обох очей і практично не бачила, а отже не могла навіть самостійно прочитати текст заповіту. Також вважає, що даний заповіт є недійсним із підстав визначених ст. 225 ЦК України, а саме: за твердженням приватного нотаріуса Харківського МНО Цимбал І.В. під час посвідчення заповіту 01 липня 2020 року заповідач ОСОБА_1 , із-за похилого віку та слабкості не могла особисто підписати 01 липня 2020 року складений нотаріусом заповіт на відповідача. Разом з тим, даний нотаріус 06 березня 2020 року посвідчувала від імені матері на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 нотаріальну довіреність на представництво інтересів у суді, в якій довіритель розписалася особисто у присутності нотаріуса. Також в подальшому, а саме 05 липня 2020 року та 20 липня 2020 року від імені матері надходили клопотання та відзиви на позовну заяву в межах розгляду цивільної справи №753/2653/20 у Дарницькому районному суді м.Києва, які також буди підписані матір`ю. У 2015 році стан здоров`я матері - ОСОБА_1 значно погіршився, загострились наявні у неї хвороби, вона потребувала постійного стороннього догляду, так як самостійно пересуватись фактично не могла. У 2018 році її стан ще значно погіршився і у амбулаторній картці хворого лікар-терапевт Липоводолинської ЦРЛ Сумської області зробила наступний запис: «Скарги на шум, важкість в голові, нудоту, головокружіння, зниження пам`яті, запаморочення, хитку ходу, головні болі. Хвора дезорієнтована, загальмована, забуває події, не вимикає газ, світло. Діагноз: церебральний атеросклероз 2 стадії. Дисциркуляторна енцефалопатія 2 стадії змішаного генезу з вестибуло-тактичним, психоорганічним синдромом, синдромом судинного паркінсонізму. Катаракта обох очей. За станом здоров`я потребує стороннього догляду», тобто на час складення заповіту, за три місяці до своєї смерті мати не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Зазначає, що приватний нотаріус, під час посвідчення заповіту, не перевіряла належним чином обставин та умов вчинення нею нотаріальних дій та покладалася на відповідача, не зазначено чому саме слабкість позбавляє фізичну особу поставити свій підпис, який не несе великого фізичного навантаження. Крім того, мати, яка не могла самостійно пересуватись, практично не бачила, страждала на глухоту, не зверталася до приватного нотаріуса Цимбал І.В., оскільки не могла фізично це зробити внаслідок фізичних вад і наявних хвороб. Відповідно за її наміри скласти заповіт вчиняв дії відповідач, як заінтересована у цьому особа. Заповідач ОСОБА_1 особисто не писала заповіту та нескладала його за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Приватний нотаріус Цимбал І.В. зазначила, що вона склала та записала текст заповіту зі слів ОСОБА_1 . Слів «на прохання ОСОБА_1 », у тексті заповіту від 01 липня 2020 року, немає. Стверджує, що нотаріусу було відомо про наявність заповіту від 11 листопада 2013 року, але остання не повідомила приватного нотаріуса чи державний нотаріальний архів про вчинення нею нотаріальної дії, якою скасовується попередній заповіт. Оскільки позивач є спадкоємцем першої черги за законом та спадкоємцем за заповітом, який мати склала 11 листопада 2013 року, розуміючи та усвідомлюючи значення своїх дій та можливістю керування ними, він має право на оскарження заповіту складеного від її імені з грубими порушеннями закону. Предметом його позову є визнання заповіту від 01 липня 2020 року, складеного матір`ю на ім`я відповідача - недійсним. Зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією мирного врегулювання питання, тобто справедливого розподілу спадкового майна, але відповідач не погоджується на це, що змушує позивача звернутись до суду. Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 ЦК України. Цією правовою нормою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. У частині четвертій статті 207 ЦК України визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Також згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Аналогічні положення містяться у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Пунктами 5, 6 глави 9 цього Порядку передбачено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Підстави нікчемності заповіту визначені в частині першій статті 1257 ЦК України, за якою нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу (частина друга статті 1247 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що «правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію». Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа (абзац 1 частини четвертої статті 207 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 755/8686/17 (провадження № 61-8444св19) зазначено, що «аналіз абзацу 1 частини четвертої статті 207 ЦК України свідчить, що у певних випадках допускається підписання правочину іншою особою, якщо сторона правочину має різного роду вади, що заважають їй це зробити. У цьому разі порядок підписання іншою особою правочину регламентується частиною четвертою статті 207 ЦК України. Особа, яка підписує правочин (рукоприкладник), сама не є стороною правочину. Жодних прав і обов`язків щодо правочину, який нею підписується, в неї не виникає. Її роль зводиться виключно до заповнення певної вади особи, яка є стороною правочину». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17, провадження № 14-173цс20, зазначено, що «слід звернути увагу на вимогу частини першої статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Посилання на вимоги статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, є недоречним, оскільки наведені нормативно-правові акти не є актами цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України. Крім того, недотримання і порушення правових норм, що в них містяться, не може нести будь-яких негативних наслідків для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки таке застосування норм права було б порушенням принципу розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України). Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право - встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить». Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. На заповіт, як односторонній правочин, поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має потрібного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з істотним порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати його складання тощо). Відтак дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право за законом, не має істотних порушень стосовно його форми та посвідчення, за умови, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, допоки ця презумпція не буде спростована. Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені ним обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто у разі його нікчемності) або якщо оспорюваний правочин визнаний судом недійсним. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21), від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), про те, що свобода заповіту є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучі належно вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту, як принцип спадкового права включає, зокрема, повагу до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Щодо посилання позивача на той факт, що волевиявлення його матері на складення заповіту на ім`я ОСОБА_2 не було вільним, останній силоміць змусив її це зробити, забравши в м. Харків, не даючи можливості бачитись із меншим сином, скориставшись її безпорадним станом в силу стану здоров`я та похилого віку, судова колегія зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , яка проживала в с. Колядинець Липоводолинського району Сумської області, 1930 року народження була пенсіонеркою. Мала двох синів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно з висновком лікарсько консультативної комісії Липоводолинської ЦРЛ протокол №100/4 від 27 травня 2015 року , ОСОБА_1 , 1930 року народження має діагноз: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз СН ІІ АФК ІІІ, вторинна артеріальна гіпертензія 2 ст ІІ ст. ризик дуже високий. За станом здоров`я потребує постійного стороннього нагляду та нездатна до самообслуговування. Відповідно до довідки КНП « Липоводолинська ЦРЛ» №0112/382 від 05 березня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась на стаціонарному лікуванні і хірургічному відділенні Липоводолинської ЦРЛ з 15 по 24 липня 2017 року з діагнозом: забійно рвана рана нижньої треті лівої гомілки. Церебральний атеросклероз ІІ ст. Дисциркулярна енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу. Більше звернень за медичною допомогою в даний заклад не зареєстровано. Згідно з висновком №1883 від 07 травня 2019 року виданого КНП « Міська поліклініка №8» Харківської міської ради, ОСОБА_1 1930 року народження має діагноз: ІХС, стабільна стенокардія ІІ ст. Атеросклероти кардіосклероз, СН ІІ А ст., гіпертонічна ДЕП ІІ ст. За станом здоров`я хвора потребує постійного стороннього догляду і не здатна до самообслуговування. Щодо посилання позивача, що ОСОБА_3 до м. Харкова було перевезено силоміць, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до заяви засвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Канавець С.В., зареєстрованої в реєстрів за №435, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що вона добровільно прийняла рішення про переїзд на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_11 , та не заперечує проти реєстрації її постійного місця проживання за вказаною адресою в м. Харкові, проведення догляду за нею. Щодо твердження позивача, що мати не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними в момент оформлення заповіту , судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення по справі комплексної судово-медичної та посмертної судово-психіатричної експертизи. Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області у справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам «Державної установи « Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». Оплата за проведення експертизи покладено на позивача. Експертна установа звернулась до суду з повідомленням про оплату експертизи та надала рахунок, на який необхідно було перерахувати кошти. Суд ознайомив позивача з даним клопотанням, проте у зв`язку з несплатою посмертної судово психіатричної експертизи, дану цивільну справу було повернуто до суду без виконання. У зв`язку з чим суд першої інстанції вважав, що позивач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом, та не сплатив проведення експертною установою посмертної судово психіатричної експертизи та не надав інші докази на підтвердження своєї позиції, що його матір - ОСОБА_3 під час складання заповіту 01 липня 2020 року не мала на це волевиявлення, не розуміла свої дії та не керувала ними. Такі висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 дійсно мала захворювання. Проте зазначені захворювання не є такими, внаслідок яких людина не усвідомлює свої дії та не може керувати ними. Посилання позивача на той факт, що на момент вчинення заповіту матері було 90 років, у неї були вади здоров`я, вона мала поганий зір, а отже не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, не була спроможна приймати рішення про вчинення заповіту є безпідставними, оскільки є припущеннями та не доведені належними та допустимими доказами. Доводи апелянта про порушення порядку посвідчення заповіту спростовуються належними у справі доказами. Доводи про нікчемність заповіту не грунтуються на законі. Посилання позивача про те, що до складу спадщини входить майно, яке було придбане за його особисті кошти, не входить до предмету доказування у даній справі. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_12 про визнання заповіту недійсним та встановлення факту спільного проживання зі спадкодавицею, ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду не оспорюється, тому судом апеляційної не переглядається Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова