Ухвала ККС ВС № 158/215/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Київ справа № 158/215/24 провадження № 51-4554ск25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023030000000747 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`янка Очаківського р-ну Миколаївської обл. та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.ч. 4, 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк: 3 роки за ч. 1 ст. 122 КК; 13 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей на строк 3 роки за ч. 4 ст. 152 КК; 15 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей на строк 3 роки за ч. 6 ст. 152 КК; 15 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей на строк 3 роки за ч. 6 ст. 153 КК. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля з особами, які не досягли вісімнадцяти років на строк 3 роки. Також місцевий суд вирішив питання щодо початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення; запобіжного заходу; включення інформації про ОСОБА_4 як про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи; цивільного позову; арешту майна; речових доказів та відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Як встановив суд у вироку, ОСОБА_4 у нічний час, у період з 26 жовтня до 02 листопада 2023 року (точні дату та час орган досудового розслідування не встановив), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ліжку в кімнаті будинку за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи фізичну перевагу та закривши рукою рот потерпілої ОСОБА_6 , з використанням геніталій здійснив вагінальне проникнення в тіло малолітньої ОСОБА_6 , яка не досягла чотирнадцяти років та через свій вік не могла чинити йому активного опору. Надалі ОСОБА_4 уночі, у період з 27 жовтня до 02 листопада 2023 року (точні дату та час орган досудового розслідування не встановив), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ліжку в кімнаті будинку за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), через невстановлений проміжок часу після зґвалтування малолітньої ОСОБА_6 , діючи повторно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи фізичну перевагу та закривши рукою її рот, з використанням геніталій здійснив вагінальне проникнення в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , яка не досягла чотирнадцяти років та через свій вік не могла чинити йому активного опору. Крім того, у ніч з 04 на 05 листопада 2023 року (точні дату та час орган досудового розслідування не встановив) ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в кімнаті будинку ( АДРЕСА_2 ), будучи особою, яка раніше вчинила зґвалтування малолітньої ОСОБА_6 , діючи повторно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи фізичну перевагу та закривши рукою її рот, з використанням геніталій, здійснив вагінальне проникнення в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , яка не досягла чотирнадцяти років та через свій вік не могла чинити йому активного опору. Також уранці 05 листопада 2023 року, (точний час орган досудового розслідування не встановив) ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в кімнаті будинку ( АДРЕСА_2 ), будучи особою, яка раніше вчинила дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням з використанням геніталій в тіло малолітньої ОСОБА_6 , з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи свою фізичну перевагу над потерпілою ОСОБА_6 , яка не досягла чотирнадцяти років та через свій малолітній вік не могла чинити йому активного опору, лежачи на ліжку поруч із нею, силоміць взяв руку останньої та поклав на свій статевий орган й продовжуючи силою утримувати, здійснював насильницьку мастурбацію до тих пір, поки в кімнату не зайшла матір потерпілої - ОСОБА_7 . Крім цього, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у період з 26 жовтня до 02 листопада 2023 року, уночі за адресою: АДРЕСА_1 , та в ніч з 04 на 05 листопада 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вчинення умисних протиправних повторних насильницьких дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням з використанням власних геніталій в тіло малолітньої ОСОБА_6 , та шляхом вчинення сексуального насильства (насильницької мастурбації), не пов`язаного з проникненням у тіло потерпілої ОСОБА_6 , умисно заподіяв останній середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, а саме розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивної реакції на стрес. Волинський апеляційний суд ухвалою від 02 вересня 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 залишив без змін. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, а кримінальне провадження у справі закрити. Відмовити в задоволенні цивільного позову та виключити відомості про ОСОБА_4 з Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. Обґрунтовуючи вимоги, касатор вказує, що суд першої інстанції безпосередньо не допитав потерпілу, а лише відтворив її допит, проведений у порядку, передбаченому ст. 225 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Крім того, цей суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит потерпілої чим, на переконання скаржника, порушив право засудженого на захист. Також захисник зазначає, що апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, проте така відмова не відображена в ухвалі Волинського апеляційного суду. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З огляду на наведені положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами. Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Місцевий суд дотримався викладених вище вимог і за встановлених фактичних обставин кримінального провадження дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_4 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 та ч. 6 ст. 153 КК. Такий висновок суду зроблено з дотриманням вимог КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено і перевірено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 КПК. Так, суд обґрунтовано послався, зокрема, на показання: - засудженого ОСОБА_4 , який вину не визнав та пояснив, що статевих зносин із ОСОБА_6 не мав. Потерпіла періодично залишалась ночувати. Спала в ліжку разом із ним та його дружиною. Щодо подій 05 листопада 2023 року зауважив, що о 05 годині він лежав на ліжку поруч із малолітньою ОСОБА_6 , накрившись покривалом. Згодом у кімнату зайшла мати потерпілої та зірвала покривало, яким вони були вкриті. Побачивши засудженого з розстебнутим ґудзиком на шортах, звинуватила його у вчиненні дій сексуального характеру стосовно її малолітньої доньки; - потерпілої ОСОБА_6 , допитаної під час досудового розслідування в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, яка повідомила, що після приїзду в с. Махаринці, Хмільницького р-ну, Вінницької обл. засуджений попросив у її тітки, щоб потерпіла лягла спати разом із ними на одному ліжку. Уночі ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, зґвалтував її. Наступної ночі, засуджений знову попросив у її тітки, щоб вона лягла спати разом із ними на одному ліжку. Перед сном вони дивились фільм на телефоні і вона заснула. Уночі ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову зґвалтував її. Крім того, знаходячись у с. Завітне, Луцький р-н, Волинська обл., засуджений, будучи у стані алкогольного сп`яніння, зґвалтував її. Зранку ОСОБА_4 , лежачи на ліжку поруч із потерпілою, силоміць взяв її руку та поклав на свій статевий орган й, продовжуючи силою утримувати, здійснював насильницьку мастурбацію до тих пір, поки в кімнату не зайшла мати - ОСОБА_7 ; - свідка ОСОБА_7 , яка зазначила, що на початку листопада 2023 року до них у будинок приїхала її сестра з чоловіком ОСОБА_4 , які привезли її дочку ( ОСОБА_6 ). Увечері лягли спати. Вона з дітьми спала в одній кімнаті, де також спала її сестра. В іншій кімнаті спала її дочка на одному ліжку, а на іншому ліжку ОСОБА_4 . Зранку, прокинувшись, вона зайшла у кімнату, де спала донька поряд з якою був засуджений, хоча він лягав спати на іншому ліжку. Піднявши покривало, побачила, що в ОСОБА_4 приспущені до колін шорти і труси. Засуджений заперечував будь-які дії сексуального характеру стосовно її доньки. Через декілька днів дочка розповіла, що ОСОБА_4 вступав із нею у статевий акт у с. Махаринці Хмільницького р-ну Вінницької обл., а також у них в будинку в ніч, коли матір стала свідком ранішньої події. Також установлені судом першої інстанції обставини підтверджуються сукупністю письмових доказів, зокрема: - висновком експерта від 04 грудня 2023 року № 738, згідно з яким у потерпілої ОСОБА_6 , під час судово-медичного обстеження не виявлено жодних свіжих тілесних ушкоджень, зокрема зі сторони статевих органів; виявлені під час огляду малолітньої розриви дівочої пліви мають термін не менше 7 діб; - висновком експерта від 28 грудня 2023 року № СЕ-19/103-23/12874-БД, згідно з яким за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи: генетичні ознаки слідів сперми, крові і клітин, виявлених на трусах (об`єкти № № 1.2, 2.2) є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме генетичні ознаки зразків букального епітелію потерпілої ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ; - висновком експерта від 26 грудня 2023 року № СЕ-19/103-23/13566-БД, відповідно до якого за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи встановлено, що на наданій для дослідження сорочці (об`єкт № 1) виявлено сперму та клітини з ядрами, крові людини не виявлено. Встановлено генетичні ознаки слідів сперми та клітин, виявлених на сорочці (об`єкт № 1). Генетичні ознаки слідів сперми та клітин, виявлених на сорочці (об`єкт № 1), є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_4 і ОСОБА_6 ; - висновком експерта від 28 грудня 2023 року № 792, згідно з яким в ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження, а саме: розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивної реакції на стрес, яка за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Стосовно доводів про недопит потерпілої Насамперед колегія суддів зауважує, що місцевий суд, обґрунтовуючи свої висновки, зокрема показаннями потерпілої, врахував, що потерпіла ОСОБА_6 , була допитана в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, та підтвердила обставини скоєння інкримінованих ОСОБА_4 епізодів кримінальних правопорушень. Її показання суд визнав послідовними щодо істотних для провадження обставин (час, місце та спосіб), а її твердження повністю узгоджуються з дослідженими під час судового розгляду доказами, які впливають на висновок про винуватість ОСОБА_4 . Також суд першої інстанції вказав, що допит потерпілої (у порядку, передбаченому ст. 225 КПК) містить стабільний лаконічний ряд та в сукупності з іншими доказами відтворює реальну картину подій. Крім того, суд зазначив, що емоції та показання потерпілої ОСОБА_6 були щирими та чесними, остання правдиво розповідала про певні, дійсні і конкретні факти й обставини (у відповідних часових формах, зазначаючи місце, послідовність діянь тощо), зокрема розповідаючи про численні завершені статеві акти із ОСОБА_4 , пов`язані із вагінальним проникненням. За цих обставин суд першої інстанції аргументовано дійшов висновку, що показання потерпілої були достовірними під час досудового розслідування, повністю доводять винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень та не викликають сумнівів у їх правдивості. З такими висновками погоджується Суд та додатково зауважує, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 225 КПК передбачено, зокрема, що у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. Згідно з ч. 1 ст. 31 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для захисту прав й інтересів жертв, у тому числі їхніх особливих потреб як свідків, на всіх стадіях розслідування та кримінального провадження, зокрема шляхом забезпечення уникнення контакту між жертвами та правопорушниками в суді та приміщеннях правоохоронних органів, крім випадків, коли компетентні органи встановлять інше в найкращих інтересах дитини або коли розслідування чи провадження вимагають такого контакту. На переконання колегії суддів Верховного Суду, повторний допит у суді малолітньої дитини щодо обставин скоєння стосовно неї кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи допустимий лише у виняткових випадках, коли вичерпано всі інші способи встановлення істини. Насамперед Суд зауважує, що згідно з матеріалами провадження за скаргою, потерпіла була допитана на стадії досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, у судовому засіданні за участю сторони захисту. Крім того, суд касаційної інстанції враховує характер кримінальних правопорушень, скоєних стосовно потерпілої, а також те, що вона на час здійснення провадження місцевим судом була неповнолітньою особою, тобто є вразливим учасником кримінального провадження. Проведення її повторного допиту під час розгляду могло б призвести до негативного впливу на психоемоційний стан, оскільки потерпілій довелося б відповідати на питання дорослих (учасників судового розгляду) пов`язані з вчиненням стосовно неї сексуального насильства, що з урахуванням її віку та обставин цього провадження не виправдовує здійснення вдруге таких процесуальних дій за її участю. Також Верховний Суд зауважує, що показання потерпілої, отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, не були єдиним доказом, на якому ґрунтуються висновки місцевого суду, а оцінювалися в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами. За таких обставин, відмовляючи в задоволенні клопотання сторони захисту про повторний допит потерпілої в судовому засіданні, місцевий суд дотримався положень міжнародних конвенцій у сфері захисту прав дитини, ратифікованих Україною, щодо дотримання принципу найкращих інтересів дитини, закріплених у ст. 3 Конвенції про права дитини, що є основоположним міжнародно-правовим стандартом для усіх відносин дитини з державними органами, у статтях 31 та 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, щодо забезпечення проведення розслідування та кримінального провадження в найкращих інтересах та з повагою до прав дитини і, відповідно, не допустив порушення приписів КПК, зокрема права на захист під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_4 . Стосовно відмови апеляційним судом у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Насамперед Суд зауважує, що сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Як убачається з наданої копії вироку суду першої інстанції, суд установив фактичні обставини справи, висновок про винуватість ОСОБА_4 обґрунтував об`єктивно з`ясованими обставинами, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК. Незгода з висновком про достатність доказів для ухвалення обвинувального вироку, не є підставою для їх повторного дослідження судом апеляційної інстанції. Та обставина, що Волинський апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, проте це рішення не відобразив у своїй ухвалі, не є порушенням кримінального процесуального закону, оскільки апеляційний суд здійснив розгляд такого клопотання у судовому засіданні (як указує захисник у скарзі ), за результатами якого дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, а приписи ст. 419 КПК не передбачають обов`язку апеляційного суду зазначати у своєму рішенні результати розгляду клопотань учасників кримінального провадження з процесуальних питань. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими, обґрунтованими і за змістом відповідають приписам статей 370, 374, 419 КПК. У цих рішеннях указані мотиви з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися. Таким чином, наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних рішеннях судів, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів сторони захисту, у зв`язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 . Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає. Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження. На цих підставах Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3