Постанова 4873 № 910/14298/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" січня 2026 р. Справа№ 910/14298/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Ходаківської І.П. за участю: секретаря судового засідання Лукінчук І.А., представників сторін: від Товариства: Савенко О.О. (поза межами приміщення суду), від Підприємства: Бистров Д.А. (поза межами приміщення суду), від Укргазбанку: Приходько Т.П., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро трейд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (повний текст складено 24.11.2025) у справі №910/14298/25 (суддя Грєхова О.А.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро трейд" про забезпечення доказів, інші сторони, які можуть отримати статус учасників справи: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Плаверс, лтд ко", особи, у яких заявник просить витребувати докази: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. 18.11.2025 у системі «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро трейд" (далі - Товариство) сформувало заяву про забезпечення доказів, у якій просить: - витребувати у Публічногот акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Укргазбанк) щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Плаверс, лтд ко" (далі - Підприємство): 1) банківську виписку про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_1 (код валюти 980) в період з 12.11.2021 до 11.03.2025; 2) - наявні договори позики (фінансової допомоги), на підставі яких проводились операції з переказу з рахунка (та із зарахування на рахунок) № НОМЕР_1 (код валюти 980) грошових коштів фінансової допомоги в період з 12.11.2021 до 11.03.2025 та операції з видачі коштів/готівки (засвідчені копії на папері або в електронній формі) №1-7 від 20.01.2022, №12/11-21 від 12.11.2021, №1/01 від 20.01.2022, №8/1 від 06.07.2022, №9/1 від 06.07.2022, №10/1 від 06.07.2022, від 20.01.2023; - заяви на видачу коштів/готівки, довіреності на отримання коштів/готівки, чеки та/або чекові книжки; - витребувати у Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Укрексімбанк) щодо боржника - Підприємства: 1) банківську виписку про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_2 (код валюти 980) в період з 12.11.2021 до 11.03.2025; 2) наявні договори позики (фінансової допомоги), на підставі яких проводились операції з переказу з рахунка (та із зарахування на рахунок) № НОМЕР_2 (код валюти 980) грошових коштів фінансової допомоги в період з 12.11.2021 до 11.03.2025 (засвідчені копії на папері або в електронній формі): №1 від 20.01.2022; №2 від 20.01.2022; №5 від 20.01.2022; №6 від 20.01.2022; №7 від 20.01.2022; №7-03 вiд 07.03.2022; №9-03 вiд 07.03.2022. На обґрунтування поданої заяви Товариство зазначає, що є позивачем у справі №908/3682/23 та стягувачем у виконавчому провадженні ВП 74944495 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі №908/3682/23. Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/3682/23 від 18.03.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118102241) присуджено стягнути з Підприємства на користь Товариства 36 017 990,60 грн попередньої оплати за непоставлений товар, витрати на сплату судового збору в розмірі 432 215,89 грн. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. (далі - виконавець) перебуває ВП 74944495 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.05.2024, виданого на виконання рішення від 03.05.2024 у справі №908/3682/23. Згідно з документами фінансової звітності боржника (у складі: 1) Баланс на 31.12.2022 року; 2) Звіт про фінансові результати за 2022 рік) інша поточна дебіторська заборгованість склала 48275,2 тис. гривень. Виконавець отримав частину інформації про рух грошових коштів по рахунках боржника. З отриманої виконавцем інформації про рух грошових коштів по рахунках без з`ясування змісту договорів неможливо встановити осіб (особу), які повинні повернути грошові кошти боржнику, а отже звернутися із позовом про стягнення грошових коштів, що належать боржнику, від інших осіб та/або про визнання недійсними договорів позики (фінансової допомоги). На підставі п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звернувся до Укргазбанку з вимогою надати щодо боржника (Підприємства) наявні договори позики (фінансової допомоги), на підставі яких проводились операції із переказу з рахунку (та із зарахування на рахунок) №UA613204780000026008924419481 (код валюти 980) грошових коштів фінансової допомоги в період з 24.02.2022 до 28.05.2024 (засвідчені копії на папері або у електронній формі). Укргазбанк листом №БТ-7456 від 01.07.2024 відмовив у наданні цих договорів, оскільки «надання на вимогу приватного виконавця копій документів про вчинені клієнтом банку правочини, які згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, чинним законодавством не передбачено…». На підставі п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звернувся до Укрексімбанку з вимогою надати щодо боржника (Підприємства) наявні договори позики (фінансової допомоги), на підставі яких проводились операції із переказу з рахунку (та із зарахування на рахунок) №UA323223130000026009000004479 (код валюти 980) грошових коштів фінансової допомоги в період з 24.02.2022 до 28.05.2024 (засвідчені копії на папері або в електронній формі). Укрексімбанк листом №0025800/23866-24 від 22.08.2024 відмовив у наданні цих договорів, оскільки «відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації». Керівник боржника на вимогу виконавця не з`являвся та жодних документів на вимогу виконавця не надавав. Заявник вважає наразі очевидним те, що збирання та подання відповідних доказів вже є утрудненим, а згодом ці засоби доказування можуть бути втрачені. Позиції учасників справи. 24.11.2025 Підприємство надало заперечення на подану Товариством заяву про забезпечення доказів, у якому навело доводи, за яких вважає, що подана Товариством заява задоволенню не підлягає. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у задоволенні заяви Товариства про забезпечення доказів відмовлено. Суд дійшов висновку, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими вимоги чинного законодавства пов`язують можливість забезпечення доказів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства про забезпечення доказів. За текстом скарги апелянт наводить зміст поданої ним заяви про забезпечення доказів та зазначає, що у судовому засіданні 24.11.2025 його аргументи зводилися до того, що у нього вже існують труднощі в отриманні доказів, а інших способів їх отримання наразі не існує. Міркування про отримання їх у межах якогось майбутнього процесу «впираються» в те, що без отримання доказів неможливо встановити, хто є або стане учасниками справи (відповідачами); неможливо сформувати предмет якогось позову (про стягнення заборгованості на користь кредитора чи про визнання недійсними правочинів боржника, які призвели до неможливості задовольнити вимоги стягувача. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав його доводам належну оцінку та безпідставно виснував, що жодного обґрунтованого припущення того, що докази, які заявник просить витребувати, можуть бути втрачені, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим (як обов`язкова умова для забезпечення доказів в порядку ст. 110 ГПК України) заява не містить. На думку Товариства, ухваливши відмовити у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд по-суті легалізував перешкоди, які створили боржник та банки, що обслуговували рахунки боржника (Укрексімбанк та Укргазбанк), для виконання судового рішення у справі №908/3682/23. Позиції учасників справи. Підприємство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Товариства заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як законну та обґрунтовану. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14298/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/14298/25. 08.12.2025 матеріали справи №910/14298/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/14298/25. Розгляд справи призначено на 12.01.2026. Розгляд клопотань. 29.12.2025 до апеляційної інстанції від представника Підприємства адвоката Бистрова Д.А. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 05.01.2026 до апеляційної інстанції від представника Товариства адвоката Савенка О.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 задоволено зазначені вище заяви представників Підприємства та Товариства. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2024 позов Товариства до Підприємства про розірвання договору поставки №60610 від 28.01.2022 та стягнення 36 017 990,60 грн попередньої оплати за непоставлений товар за договором поставки №60610 від 28.01.2022 задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 36 017 990,60 грн попередньої оплати за непоставлений товар, витрати на сплату судового збору в розмірі 432 215,89 грн. У задоволені позову в частині позовних вимог про розірвання договору поставки №60610 від 28.01.2022, укладеного між Товариством та Підприємством відмовлено. 03.05.2024 Господарський суд Запорізької області видав наказ на виконання рішення від 18.03.2024 у справі №908/3682/23. 07.05.2024 приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. відкрив ВП 74944495 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.05.2024, виданого на виконання рішення від 18.03.2024 у справі №908/3682/23. У ВП 74944495 виконавець звертався із запитами про надання інформації до боржника (Підприємства), Укргазбанку та Укрексімбанку. Зокрема, у банків виконавець просив надати щодо боржника (Підприємства) наявні договори позики (фінансової допомоги), на підставі яких проводились операції із переказу з рахунка, номер якого зазначено у вимозів (та із зарахування на рахунок) грошових коштів фінансової допомоги в період з 24.02.2022 до 28.05.2024 (засвідчені копії на папері або в електронній формі). Укргазбанк листом №БТ-7456 від 01.07.2024 повідомив, що надання на вимогу виконавця копій документів про вчинені клієнтом банку правочинів, які згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є банківською таємницею, чинним законодавством України не передбачено, у зв`язку з чим відмовив у наданні копій запитуваних документів. Укрексімбанк листом №0025800/23866-24 від 22.08.2024 повідомив, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками у порядку та межах, передбачених ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», за умови відповідності запиту Правилам зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженим постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 №267, а тому відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації окрім як у порядку, визначеному нормами чинного законодавства. 09.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства (заявник або стягувач) про звернення стягнення на грошові кошти (в порядку ст. 336 ГПК України), що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником - ТОВ Науково-виробниче товариство «Плаверс, ЛТД КО» у справі №908/3682/23, у якій заявник просив: 1) звернути стягнення на грошові кошти у сумі 1005800,00 грн, які належать СВК «Мир», що має заборгованість перед ТОВ Науково-виробниче товариство «Плаверс, ЛТД КО», з метою виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі №908/3682/23; 2) звернути стягнення на грошові кошти у сумі 1005000,00 грн, які належать ТОВ «Агрофірма Матвіївка», що має заборгованість перед ТОВ Науково-виробниче товариство «Плаверс, ЛТД КО», з метою виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі №908/3682/23; 3) звернути стягнення на грошові кошти у сумі 1006200,00 грн, які належать ТОВ «Інтер», що має заборгованість перед ТОВ Науково-виробниче товариство «Плаверс, ЛТД КО2, з метою виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі №908/3682/23; 4) звернути стягнення на грошові кошти у сумі 1005000,00 грн, які належать ТОВ «Простір», що має заборгованість перед ТОВ Науково-виробниче товариство «Плаверс, ЛТД КО», з метою виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 03.05.2024 у справі №908/3682/23. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 заяву ТОВ «Оптімусагро Трейд» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником, (в порядку ст. 336 ГПК України) у справі №908/3682/23 задоволено повністю. Звернено стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником. Постановою від 06.03.2025 Центральний апеляційний господарський суд апеляційні скарги ТОВ «Інтер», СВК «Мир», ТОВ «Агрофірма «Матвіївка», ТОВ «Простір» задовольнив, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/3682/23 скасував повністю; ухвалив нове судове рішення у справі №908/3682/23, яким відмовив у задоволенні заяви Товариства про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником (в порядку ст. 336 ГПК України). Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно зі ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов`язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, спричинені у зв`язку із забезпеченням доказів, у разі неподання позовної заяви у строк, зазначений в частині п`ятій цієї статті, а також у разі відмови в позові. Відповідно до п. 4-6 ч. 1 ст. 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази. Обґрунтованим є вжиття заходів забезпечення доказів лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто, заходи забезпечення доказів вживаються судом з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та/або запобігання неможливості або утруднення подання учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції. Підставою для забезпечення доказів є побоювання учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, що вони будуть втрачені або подача потрібних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Забезпечення доказів - це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення / потрібні для вирішення справи, а насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19. Метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати. Отже, необхідною підставою для забезпечення доказів є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Верховний Суд у своїй ухвалі від 02.05.2019 у справі №Зд/9901/2/19 зазначив, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати / зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах. За доводами Товариства, наразі очевидно, що збирання та подання відповідних доказів вже є утрудненим, а згодом ці засоби доказування можуть бути втрачені. Колегія суддів вважає, що заявлені Товариством вимоги щодо забезпечення доказів по суті є клопотанням про витребування доказів, адже заявник взагалі не зазначає обставини, які на його думку вказують на наявність підстав припускати, що збирання чи подання документів, щодо яких подано заяву, що розглядається, згодом стане неможливим або утрудненим. Так, фактично обґрунтуванням заяви є недостатність у заявника інформації (за доводами заяви, отриманої виконавцем інформації про рух грошових коштів по рахунках без з`ясування змісту договорів неможливо встановити осіб (особу), які повинні повернути грошові кошти Підприємству; керівник Підприємства на вимогу виконавця не з`являвся та жодних документів на вимогу виконавця не надавав; Банки на вимоги виконавця про надання договорів позики відмовили), та, як наслідок, неможливість звернутися із позовом про стягнення грошових коштів, що належать Підприємству від інших осіб, та/або про визнання недійсними договорів позики (фінансової допомоги). Тобто, доводи Товариства зводяться до того, що виконавець у ВП 74944495 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 03.05.2024, виданого на виконання рішення у справі №908/3682/23, певний період не може отримати документи (договори поруки), укладені Підприємством, а тому Товариство просить суд забезпечити ці докази шляхом витребування їх у банків. Отже, обставини, за яких збирання та подання доказів, щодо забезпечення яких подано заяву, що є предметом розгляду, вже є для Товариства утрудненим, а згодом ці засоби доказування можуть бути втрачені, Товариство у заяві не зазначило. За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що жодного обґрунтованого припущення того, що докази, які заявник просить витребувати, можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом для нього (Товариства) неможливим або утрудненим, як обов`язкової умови для забезпечення доказів в порядку ст. 110 ГПК України, заява Товариства не містить. При цьому суд першої інстанції доцільно зазначив, що ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» унормовано, інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності; 10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей; 11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави; 13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Порядок розкриття банківської таємниці визначено ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», про що, як встановлено вище за текстом цієї постанови, зазначили банки виконавцю у листах, наданих на відповідні запити виконавця (на які посилається Товариство у поданій ним заяві). Окремо колегія суддів відзначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України у заяві про забезпечення зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні. Із системного аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що крім певних обставин, на підтвердження яких забезпечуються докази, заявник має хоча б попередньо сформулювати і вимоги, що їх такі обставини обґрунтовують, чого в даному випадку зроблено не було. Крім того заявник ані нормативно, ані фактично зовсім не обґрунтував того, на підставі чого або чому Укргазбанк та Укрексімбанк повинні мати (зберігати) і надати договори, про витребування яких йдеться у заяві, а також того, що інформація про рух коштів на рахунках Підприємства може бути втрачена банками або доступ до неї утрудниться за умови дотримання визначених законодавством процедур. Як слідує зі змісту заяви та пояснень представника Товариства в судовому засіданні, фактично заява спрямована на отримання доказів для забезпечення належного виконання рішення у справі №908/3682/23 (ВП 74944495) у т. ч. в порядку ст. 336 ГПК України. Колегія суддів також не приймає посилань Товариства на п. 2 ч. 4 ст. 112 ГПК України, відповідно до якого суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи, якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами. Адже ця норма регулює суто процедурне питання - можливість розгляду заяви без повідомлення відповідної особи. З огляду на наведене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що заява про забезпечення доказів шляхом витребування документів, які визначає заявник, задоволенню не підлягає, висновку про що правомірно дійшов суд першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро трейд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/14298/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/14298/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 15.01.2026. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак І.П. Ходаківська