Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3387/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3387/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богацької Н.С. суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус+» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5066/25 від 11.12.2025) за результатом розгляду апеляційних скарг Одеської міської ради та Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.09.2025, ухвалене суддею Литвиновою В.В., м. Одеса у справі № 916/3387/25 за позовом: Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус+» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про: стягнення 529 901,81 грн, ВСТАНОВИВ У серпні 2025 року Одеська міська рада (далі Рада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус+» (далі ТОВ «Фокус+») про стягнення з останнього 529 901,81 грн штрафу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 у справі № 916/3387/25 позов Ради задоволено частково, стягнуто з відповідача на її користь штраф у розмірі 52990,18 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, водночас дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 90 %. Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач та третя особа подали на нього апеляційні скарги, в яких просили його скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 апеляційні скарги залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 у справі № 916/3387/25 - без змін. 11.12.2025 від ТОВ «Фокус+» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5066/25), в якій відповідач просить стягнути з Ради на свою користь судові витрати за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 вирішено здійснювати розгляд заяви ТОВ «Фокус+» (вх. № 5066/25 від 11.12.2025) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справ, встановлено іншим учасникам справи строк до 26.12.2025 для подання відзиву на заяву та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншому учаснику справи. 17.12.2025 від Ради надійшов відзив на заяву ТОВ «Фокус+», в якому зазначено, зокрема, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на конкретні обставини цієї справи, не відповідає критерію розумності та реальності адвокатських витрат. У відзиві Рада просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Фокус+», а у випадку відсутності підстав для відмови зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило. Розглянувши заяву ТОВ «Фокус+» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5066/25 від 11.12.2025), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 25.08.2025 між Адвокатським об`єднанням «ТДС ГРУП» (Адвокатське об`єднання) та ТОВ «Фокус +» (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 390 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, зокрема щодо представництва інтересів ТОВ «Фокус +» у всіх інстанціях у справі № 916/3387/25 про стягнення штрафу за договором оренди земельної ділянки. Згідно з п. 5.1. договору оплата за надання правничої допомоги складає 30000 грн у фіксованому розмірі, які сплачуються Клієнтом не пізніше трьох робочих днів з моменту укладення договору на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання, зазначеного у розділі 10 Договору. Відповідно до п. 5.2. договору Сторони домовились, що для цілей відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги, оплата за надання професійної правничої допомоги, визначеної у п. 5.1 договору, розподіляється наступним чином для кожної з інстанцій: 1) представництво інтересів в суді першої інстанції 15 000 грн; 2) представництво інтересів в суді апеляційної інстанції 10 000 грн; 3) представництво інтересів в суді касаційної інстанції 5000 грн. Відповідно до виписки з банківського рахунку АО «ТДС ГРУП» 25.08.2025 на рахунок Адвокатського об`єднання надійшла оплата від ТОВ «Фокус +» у розмірі 30000 грн як плата за надання правової допомоги за договором № 390 від 19.08.2025. 09.12.2025 між ТОВ «Фокус +» та АО «ТДС ГРУП» складено та підписано без жодних зауважень Акт приймання-передачі наданих послуг до договору на загальну суму 10000 грн. До заяви також надано детальний опис наданих послуг від 09.12.2025 згідно договору про надання правової допомоги №390 від 25.08.2025, у якому зазначено про надані Адвокатським об`єднанням послуги: ознайомлення та вивчення апеляційних скарг 1 година; участь у судовому засіданні 3 години; написання і подання відзиву 4 години. Сума (фіксований розмір оплати) 10000 грн. В матеріалах цієї справи містяться відповідні ордери на надання правової допомоги ТОВ «Фокус +» у Південно-західному апеляційному господарському суді адвокатом Тарановським Д.С., із зазначенням, що він (ордер) виданий Адвокатським об`єднанням «ТДС ГРУП». Колегією суддів враховується, що ТОВ «Фокус +» у відзиві на апеляційну скаргу, який по суті є першою заявою по суті спору в суді апеляційної інстанції, надано (зазначено) суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи. Окремо зазначено, що відповідні докази будуть надані у строки, визначені ст. 129 ГПК України. Враховуючи, що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то вищевказане зазначення у відзиві і є заявою, мова про яку йде у ч. 8 ст. 129 ГПК України. Як вбачається з матеріалів цієї справи, із відповідною заявою представник ТОВ «Фокус +» звернувся до суду 11.12.2025, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України. До вказаної заяви, окрім вищевказаних документів, додані докази її направлення іншим учасникам справи, а саме: квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Фокус +» дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення. Щодо розміру витрат. Колегією суддів враховується, що у даному випадку адвокатський гонорар визначений сторонами у фіксованому розмірі. Так, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо. Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України). Враховуючи приписи вказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що єдиним та ключовим питанням, що підлягало з`ясуванню судом апеляційної інстанції, було наявність/відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу з підстав неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним 20.08.2024 між сторонами договором оренди земельної ділянки в частині своєчасної сплати орендних платежів за серпень 2024 року. Як вбачається із матеріалів справи, адвокат подав відзив на апеляційну скаргу у справі, яка розглядалась, який за своїм змістом не змінює правову позицію відповідача, викладену ним у відзиві на позовну заяву, тобто підготовка такого відзиву не вимагала від представника відповідача витрат значного часу. Колегія суддів, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася, послідовну та незмінну правову позицію відповідача, а також те, що під час апеляційного перегляду було проведено лише одне судове засідання, судова колегія вважає, що у даному випадку витрати на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10000 грн, не відповідають критерію щодо розумності їх розміру. Втім, виходячи із загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів зазначає, що розумним та справедливим у даному випадку є стягнення з Ради на користь ТОВ «Фокус +» 5000 грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції. В свою чергу, витрати ТОВ «Фокус +» на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 грн, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, відповідають критерію розумності, вони є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер для позивача. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав лише для часткового задоволення заяви та стягнення з Ради на користь ТОВ «Фокус +» 5000 грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції. З урахуванням того, що за ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судових (судового збору) у такому випадку не здійснюється. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-283 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус+» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5066/25 від 11.12.2025) задовольнити частково. Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська (Біржова), буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 26597691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус +» (65065, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи: 35767907) 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України. Головуючий суддя Н.С. Богацька Судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська