Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/35358/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/35358/25 Провадження № 33/820/103/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Кондратюка Олега Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року, в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає по АДРЕСА_1 , начальника караулу 37-ї ДПРЧ першого державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. За постановою суду, 21 листопада 2025 року о 00 год. 57 хв. ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Стверджує, що місцевий суд порушив його право на захист, оскільки розглянув справу без його участі. Зокрема, стверджує, що суд не взяв до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні. Вважає, що із відеозапису, долученого до матеріалів справи, у нього не вбачається ознак алкогольного сп`яніння. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння він не підписував, а тому суд першої інстанції безпідставно зазначив про його згоду із результатами тесту. Крім того, працівники поліції порушили процедуру проведення огляду, оскільки перед застосуванням приладу Драгер не очистили від попередніх замірів та не продемонстрували йому відсутність результатів таких. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши її доводи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними із: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 519027 від 21 листопада 2025 року, з яких вбачається, що 21 листопада 2025 року о 00 год. 57 хв. ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора Alcotest Drager 7510 № 0389. Результат тесту № 827 становив 1,78 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); - роздруківки з приладу Alcotest Drager 7510 № ARLM - 0389 від 21 листопада 2025 року, якими підтверджується, що концентрація парів спирту у видихуваному повітрі ОСОБА_1 на момент проходження огляду становила 1,78 ‰ (а.с. 3); - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджується, що у ОСОБА_1 спостерігались ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук. Огляд проводився за допомогою приладу Alcotest Drager 7510 № 0389, результат тесту позитивний, 1,78 ‰ (а.с. 4); - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 листопада 2025 року, якими підтверджується, що ОСОБА_1 направлявся до КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, у зв`язку із виявленими в результаті огляду, проведеного поліцейськими, ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук (а.с. 4); - рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 3, яким підтверджується, що 21 листопада 2025 року по вул. Панаса Мирного, 1, було зупинено транспортний засіб «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу Alcotest Drager 7510 № 0389. Результат тесту позитивний, 1,78 ‰. У зв`язку із цим, щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 519027 та відсторонено від подальшого керування автомобілем, шляхом передачі його «тверезому водію» (а.с. 8); - відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля, якими підтверджується, що поліцейські зупинили автомобіль «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням комендатьсої години. Під час спілкування із водієм, працівник поліції помітив у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився. ОСОБА_1 підтвердив, що вживав алкогольні напої (пиво). Правоохоронець роз`яснив водію порядок застосування спеціального технічного засобу, надав запакований мундштук для перевірки цілісності герметичного упакування та повідомив, що допустимою нормою є 0,2‰. Після продуття ОСОБА_1 приладу Alcotest Drager 7510 № 0389, результат тесту становив 1,78 ‰. Водій не заперечував щодо результатів такого, від проходження огляду у найближчому медичному закладі відмовився. Працівник поліції роз`яснив йому права передбачені ст. 68 Конституції України, ст. 268 КУпАП, ознайомив із протоколом про адміністративне правопорушення та іншими адміністративними матеріалами та відсторонив ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом (а.с. 11). Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Враховуючи сукупність наведених доказів, суд першої інстанції, розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні вказаного правопорушення. Доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист, оскільки суд розглянув справу за його відсутності, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2018 року (справа № 11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою. Як вбачається із матеріалів провадження, судові засідання, призначені 11 грудня 2025 року та 17 грудня 2025 року, були відкладені за клопотанням ОСОБА_1 у зв`язку із його перебуванням на стаціонарному лікуванні. 17 грудня 2025 року суддя надіслав ОСОБА_1 лист, у якому роз`яснив його право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомив, що розгляд справи відбудеться 23 грудня 2025 року о 12 год. 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 вкотре звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, до якого долучив виписку із медичної карти, про його тимчасову непрацездатність з 19 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року. 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, жодних відомостей про неможливість прибути до суду саме 23 грудня 2025 року не надав. Таким чином, місцевий суд обґрунтовано визнав причини неявки ОСОБА_1 неповажними та правильно, з дотриманням вимог закону, розглянув справу у його відсутність. Отже, з метою запобігання зловживанню процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, та затягуванню розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні чергового клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання та провів розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, що не є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Що ж стосується листа непрацездатності, який ОСОБА_1 надіслав до суду 23 грудня 2025 року, то як вбачається із відмітки на ньому, такий надійшов до суду та був переданий судді вже після закінчення розгляду справи. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист. Разом з тим, в апеляційній інстанції було відновлене його право як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами. Твердження апелянта про те, що із відеозапису, долученого до матеріалів справи, у нього не вбачається ознак алкогольного сп`яніння, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Так, відповідно до п.п. 2, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Із відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, що під час спілкування із працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки алкогольного сп`яніння, як: порушення координації рухів, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук. Крім того, ОСОБА_1 сам повідомив поліцейським, що попередньо вживав алкогольні напої. Отже, у працівника поліції були достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому обґрунтовано запропонував йому пройти огляд на визначення такого стану. Доводи апелянта щодо безпідставного зазначення місцевим судом про його згоду із результатами тесту, спростовуються даними відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції. Так, із відеозапису під назвою «clip-0.mp4» вбачається, що після продуття приладу Alcotest Drager 7510 № 0389 та отримання позитивного результату, ОСОБА_1 не заперечував щодо такого, від проходження огляду у найближчому медичному закладі відмовився (11 хв. 35 сек. 11 хв. 43 сек. відеозапису). Що ж стосується тверджень ОСОБА_1 про те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння він не підписував, то такі також спростовуються як даними самого акту, так і даними відеозапису під назвою «clip-0.mp4», з яких вбачається, що останній підписав усі адміністративні матеріали, складені працівниками поліції, в том числі і акт огляду на стан сп`яніння (04хв. 43 сек. відеозапису). При цьому, ОСОБА_1 не надав жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували те, що підпис у вказаному акті належить не йому, а іншій особі, яким, до прикладу, міг би бути висновок почеркознавчої експертизи. Посилання ОСОБА_1 на порушення процедури проведення огляду, у зв`язку із тим, що поліцейські перед застосуванням приладу Драгер не очистили його від попередніх замірів та не продемонстрували йому відсутність результатів таких, є безпідставними, з огляду на таке. Так, порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється статтею 266 КУпАП, а також Розділом ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Однак, жодних вимог щодо очищення приладу Драгер від попередніх замірів та обов`язкової демонстрації відсутності результатів ні ст. 266 КУпАП, ні Інструкція не містять. Натомість, перед проведенням огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, працівник поліції роз`яснив останньому порядок його застосування, надав запакований мундштук для перевірки цілісності герметичного упакування та повідомив, що допустимою нормою є 0,2‰. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає жодних порушень процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд. Адміністративне стягнення, накладене на нього в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в: Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.