Постанова 4824 № 753/25240/24

справа № 753/25240/24 головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М. провадження № 22-ц/824/2373/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Драюк Іриною Володимирівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року представниця ТОВ «Євро-реконструкція» - Гречан М.В. звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який заявою від 22 січня 2025 року доповнила вимогами до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, у якому просила суд: стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та абонентського обслуговування у розмірі 24 496,18 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 408,11 грн, 3% річних у розмірі 73,50 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Мотивує свої вимоги тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція». 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№103 (4503)) ТОВ «Євро-реконструкція» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111 (4511)). До теперішнього часу договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з відповідачами не укладено. Відповідачі ОСОБА_1 з 03 лютого 2000 року, ОСОБА_2 з 01 грудня 2005 року, ОСОБА_4 з 06 листопада 2019 року станом на 01 листопада 2024 року є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 з 17 листопада 2016 року є власником такої квартири, відповідно, отримують житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, при цьому не виконують зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за постачання гарячої води та теплової енергії станом на 01 листопада 2024 року, яка становить 24 496,18 грн, й складається із таких складових: заборгованість за теплову енергію з листопада 2021 року - 11 848,14 грн, заборгованість за постачання гарячої води з липня 2019 року - 11 218,52 грн, абонентська плата - 1 429,52 грн. Крім того, у зв`язку з виниклою у відповідачів заборгованістю, позивач просить в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з них 408,11 грн індексу інфляції та 73,50 грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості. Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокатка Бала Ю.С. позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні за недоведеності та необґрунтованості вимог, вважаючи, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , хоча й зареєстровані у спірній квартирі АДРЕСА_2 , проте не проживають у ній з 2016 року, оскільки 17 листопада 2016 року ОСОБА_5 набув права власності за квартиру, й з 17 листопада 2016 року родина втратила право на користування квартирою, виселились з квартири добровільно, житлом не користуються, проживають за іншою адресою: АДРЕСА_3 , про що складено акт про їх проживання за вказаною адресою. Окрім того, вважає, що до вимог позову ТОВ «Євро-Реконструкція» має бути застосовано наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, із відмовою у позові. Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов від 02 червня 2025 року, у якому просив відмовити позивачу у позові з підстав необґрунтованості та недоведеності вимог, вказав, що відповідач у листопаді 2016 року добровільно виселився зі спірної квартири, житлом не користується, проживає за іншою адресою: АДРЕСА_4 , відповідно, житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем у спірній квартирі, не користувався, а тому обов`язок по їх оплаті не має нести. Позивач подав відповідь на відзив від 12 лютого 2025 року, у якому не погодився із доводами відповідачів та вказав, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є зареєстрованими мешканцями квартири, а тому відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, натомість проживання відповідачів в іншому місці, не звільняє від обов`язку сплачувати отримані комунальні послуги, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній по справі №335/479/17. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція», 11 848,14 грн - заборгованості за надані послуги теплової енергії, 11 218,52 грн - гарячого водопостачання, 1 429,52 грн - абонентської плати, індексу інфляції - 408,11 грн, 73,50 грн - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, всього - 24 997,79 грн, а також по 1 009,33 грн судового збору з кожного. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Драюк Ірина Володимирівна, 01 вересня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до цього відповідача. Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги зазначила, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , проте ще у листопаді 2016 року добровільно виселився з квартири і не користувався комунальними послугами. Підставою виїзду була втрата права власності на квартиру та 17 листопада 2016 року набуття таких прав ОСОБА_5 . ОСОБА_1 вважає себе неналежним відповідачем, оскільки за місцем реєстрації не проживав і послугами, які надає позивач за цією адресою не користувався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Драюк Іриною Володимирівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 04 листопада 2025 року представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» - Смолярчук Оксана Олександрівна подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги. Зазначила, що у період виникнення заборгованості за надані послуги, місце постійного проживання апелянта у квартирі підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва, а відповідно він є споживачем наданих до квартири послуг та належним співвідповідачем по справі. Проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено його реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що він є користувачем наданих послуг. Відповідно до вимог пункту 28, та підпункту 11 пункту 45 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (зі змінами) споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення виконавцем змін до договору та проведення розподілу загальних обсягів спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку з урахуванням внесених змін. На підставі заяви споживача із підтверджуючими документами про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, виконавцем послуг вносяться відповідні зміни до договору та системи розподілу загальних обсягів спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку. В зв`язку із порушенням споживачем вимог нормативно-правових актів в частині зобов`язань споживача інформувати виконавця в місячний термін про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, у виконавця відсутні правові підстави для проведення перерахунку обсягів наданих послуг та розміру плати за надані послуги споживачу в попередніх періодах. Порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (в т.ч. за ГВП), затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №409/1843. Наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім`ї за період тимчасової відсутності мають право на несплату вартості ненаданих послуг при дотриманні певних умов: 1.2. При тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім`ї: за умови своєчасного подання в житлово-експлуатаційну організацію (Виконавця послуг) та в управління експлуатації газового господарства документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї. Винятком є випадки, коли наймач (власник) квартири (приватного будинку) або члени його сім`ї перебувають на стаціонарному лікуванні, санаторно-курортному відпочинку, терміни якого підтверджено лікарняним, путівкою та ін. Звільнення від оплати здійснюється за період тимчасової відсутності не менше одного місяця. Для звільнення від оплати наймач (власник) квартири (приватного будинку) повинен надати наступні документи: У випадку передбаченому пунктом 1.2. (при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім`ї: заяву в житлово-експлуатаційну організацію (до Виконавця послуг) я тимчасову відсутність одного або декількох членів сім`ї із зазначенням періоду та м перебування; документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім`ї в іншому місці (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути завірений печаткою); для працюючих - довідку з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження). При порушенні цілісності опломбування мереж перерахунок за ненадані послуги не проводиться. Послуга з постачання теплової енергії (опалення) - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Опалювана площа квартири - це загальна площа квартири без урахування площі лоджій, балконів, терас. Плата за надані послуги з централізованого палення справляється з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі квартири. Таким чином, плата за послуги з постачання теплової енергії справляється у залежності від опалювальної площі квартири і не залежить від проживання у ній людей. Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою була надіслана за адресою реєстрації ОСОБА_3 , за даними трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою про вручення 13 листопада 2025 року, та представниці ОСОБА_2 - адвокатці Кепич І.В. до електронного кабінету (доставлено 28 жовтня 2025 року), що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по будинку за адресою АДРЕСА_5 є ТОВ «Євро-реконструкція». З Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою квартири АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_1 з 03 лютого 2000 року, ОСОБА_2 з 01 грудня 2005 року, ОСОБА_4 з 06 листопада 2019 року. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 з 17 листопада 2016 року є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідачі у період з листопада 2021 року не вносили плати за отримані послуги з централізованого опалення/ постачання теплової енергії та з липня 2019 за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 листопада 2024 року становить 24 496,18 грн й складається із таких складових: заборгованість за теплову енергію з листопада 2021 року - 11 848,14 грн, заборгованість за постачання гарячої води з липня 2029 року - 11 218,52 грн, абонентська плата - 1 429,52 грн, що підтверджується розрахунками сум боргу. Окрім того, позивачем нараховано 408,11 грн - індексу інфляції та 73,50 грн трьох відсотків річних на цю заборгованість. Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що відповідачами як солідарними боржниками порушено виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а тому визнав правомірною вимогу щодо стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). За відомостями з Реєстру територіальної громади м. Києва відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 . Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення». Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно. Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим. 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року у новій редакції. Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19. Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630, які діяли до 22 лютого 2022 року, (далі Правила) регулювали відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Правилами встановлено, що централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 листопада 2024 року становить 24 496,18 грн й складається із таких складових: заборгованість за теплову енергію з листопада 2021 року - 11 848,14 грн, заборгованість за постачання гарячої води з липня 2029 року - 11 218,52 грн, абонентська плата - 1 429,52 грн. Доказів на спростування наявності заборгованості у вищенаведеному розмірі та належного виконання зобов`язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачами надано не було. Поряд з цим, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 тривалий час у квартирі не проживає і послугами не користується, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 20 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі. Однак, апелянтом не надано доказів звернення до ТОВ «Євро-Реконструкція» із заявою про не проживання у квартирі АДРЕСА_2 у спірний період та, що він бажав припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, з 17 листопада 2016 року, а тому підстав для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг немає. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за надані послуги є законним та обґрунтованим. Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду. Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося. Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Драюк Іриною Володимирівною - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова