Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/4630/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1120/26 Справа № 212/4630/25 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Матвійчук Ю.К. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» адвоката Ніколенко Миколи Миколайовича на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Ведяшкіною Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 серпня 2025 року,- В С Т А Н О В И В В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Позовна заява мотивована тим, що з позивачем ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав виробничу травму травматичне розчавлення лівої стопи з закритим переломом 3-ї, 4-ї та 5-ї плюснових кісток зі зміщенням уламків, що призвело до стійкого больового синдрому, обмеження рухів та потреби у постійному прийомі знеболювальних препаратів. Внаслідок виробничої травми ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 75% та ІІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою про результати визначення ступеня професійної працездатності № 143641 від 06.03.2024 року та Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування №125/25/707/В від 22.04.2025 року. Позивач зазначає, що внаслідок травми він втратив можливість повноцінно жити, працювати та вести звичну життєву діяльність, змушений щоденно приймати знеболювальні препарати, що призводить до моральних страждань, нервозності та значного погіршення якості життя. Відповідач у відповідності до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України зобов`язаний був створити безпечні та нешкідливі умови праці, але цього не зробив, що й спричинило ушкодження його здоров`я. Просив стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 680000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 400 000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» 4000,00 грн. судового збору на користь держави. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати 75% професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, переносить постійно фізичний біль, під час лікування від виробничої травми в ліву стопу вмонтовані надкісткові пластини з гвинтами, що викликає обмежену ходу. Це пригнічує, турбує та спричиняє додаткові моральні страждання та переживання. Для зменшення болю, позивач змушений щоденно приймати знеболювальні ліки, що викликає роздратованість та нервозність. У позивача змінився рівень життєвої активності, він вимушений прикладати багато додаткових зусиль для організації його життя. Повне одужання у випадку позивача є неможливим, до кінця життя він буде відчувати больовий синдром, пов`язаний з травмою лівої стопи. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Натомість, в своїй апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ЦГЗК» Ніколенко М.М. ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 75000, 00 грн. на відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що присудження відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до збагачення позивача, визначення ступеня втрати працездатності не є остаточним, а підлягає перегляду з часом, суд не врахував негативного впливу військового стану на господарську діяльність відповідача, який проявляється у нестачі персоналу, падінні цін на продукцію, зростання собівартості, нестабільному постачанні матеріалів. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «ЦГЗК» позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника відповідача. Зазначив, що в жодних нормативно-правових документах, які регулюють спірні правовідносини, не міститься норми щодо врахування судом, при ухваленні рішення про відшкодування моральної шкоди, зазначених відповідачем обставин нестачі персоналу, падіння цін на продукцію, зростання собівартості тощо. Ці обставини також не підтверджені жодними доказами. Відсоток втрати працездатності- 75 та друга група інвалідності, були як первинно встановлені у 2023 році, так і при повторному огляді 22.04.2025 року. Позивачу протипоказані всі види праці в звичайних умовах виробництва. Вини в настанні нещасного випадку та травмуванні з боку позивача не встановлено. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Вовк М.В., який підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач, в період часу з 05.03.2004 року по 05.04.2024 року, працював у Приватному акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на різних посадах. Загальний стаж роботи позивача на приватному акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» становить 20 років 1 місяць (а.с.7-10). 13 листопада 2023 року, обіймаючи посаду механіка виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування фабрики огрудкування приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», зі позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується Актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 13 листопада 2023 року о 15 год.00 хв. від 21.11.2023 року (Форма Н-1/П). У пункту 4 Акту розслідування нещасного випадку, що стався 13 листопада 2023 року о 15 год.00 хв. від 21.11.2023 року зазначені обставини, за яких стався нещасний випадок на приватному акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з Позивачем ОСОБА_2 , а саме: «13.11.2023 року було заплановано проведення ремонту конвеєра ОБ-7 фабрики огрудкування згідно з затвердженим «Графіком ремонтів основного технологічного обладнання на листопад 2023 р. ПРАТ «ЦГЗК». Згідно з розпорядженням начальника фабрики огрудкування №29-И від 02.01.2023 року відповідальним за утримання конвеєра ОБ-7 у справному стані було призначено механіка виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування фабрики огрудкування, ОСОБА_1 , О 07 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , прибув на роботу, переодягнувся у спецодяг, надів спецвзуття, та о 07 годині 20 хвилин з`явився на нараду до головного механіка фабрики огрудкування. О 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 видав наряд-допуск № 05-03-707 ремонтній бригаді підрядної організації ТОВ «МЕТІНВЕСТПРОМСЕРВІС» у складі керівника робіт ОСОБА_3 , чергових слюсарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , електрогазозварника ОСОБА_7 на виконання робіт з ревізії приводу, заміні роликів, заміні чистителю, ремонту конвеєрного ставу та огорожі конвеєра ОБ-7 у корпусі огрудкування. О 10 годині 10 хвилин після виконання заходів , передбачених нарядом-допуском, ОСОБА_1 , допустив бригаду до роботи. З 10 годин 10 хвилин до 14 годин 40 хвилин ОСОБА_1 займався організацією та контролем виконання ремонтних робіт іншого обладнання дільниці. О 07 годині 40 хвилин машиніст крану виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування фабрики огрудкування ОСОБА_8 пройшла предзмінний медичний огляд та отримала від механіка виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування фабрики огрудкування ОСОБА_9 письмовий наряд на керування електромостовим краном № 1 та інструктаж з безпечного виконання робіт. Перед початком робіт ОСОБА_8 виконала огляд електромостового крану, зауважень з технічного стану електромостового крану не виявила, про що зробила відповідні записи у вахтовому журналі. У процесі роботи електромостовий кран під керуванням ОСОБА_8 був задіяний для підйому вантажів натяжної станції конвеєра ОБ -7. Після чого ОСОБА_8 переїхала краном до посадкового майданчику. Близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_8 отримала виклик від ОСОБА_1 та під`їхала електромостовим краном до місця ремонту конвеєра ОБ-7. О 14 годині 00 хвилин були розпочаті роботи з опускання вантажів натяжної станції конвеєра ОБ -7 за допомогою Крану. Під час проведення робіт ОСОБА_4 знаходився на майданчику обслуговування натяжної станції конвеєра (відмітка 9,00 м.) та подавав команди машиністу крана. ОСОБА_5 знаходився на майданчику (відмітка 0,00 м.) біля драбини підйому на площадку обслуговування натяжної станції та виконував спостереження за канатами вантажів. О 14 годині 45 хвилин на місце роботи підійшов ОСОБА_1 . Він зупинився на майданчику (відмітка 0,00 м.) біля стіни приміщення маслостанції чашевого огрудковувача № 74 та наглядав за веденням робіт. Після закінчення робіт ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про те, що електромостовий кран більше не потрібен, спустився з майданчику обслуговування натяжної станції на майданчик (відмітка 0,00 м.) та, обійшовши конвеєр, почав оглядати блоки канатів вантажів. Близько 15 годин 00 хвилин машиніст крана ОСОБА_8 , подавши звуковий сигнал, почала рух вантажного візка електромостового крана в напрямку протилежному від кабіни з метою встановлення в положення, що виключає зачеплення гаків під час руху електромостового крана до посадкового майданчика. Коли вантажний візок зрівнявся з кабіною електромостового крана лобове вікно обірвалося і впало на відмітку 0.00 м. При падінні вікно вдарило ОСОБА_1 по лівій нозі. ОСОБА_8 припинила рух механізмів електромостового крана, виглянула через отвір вікна, яке обірвалось та побачила механіка ОСОБА_1 , який сидів на підлозі, переді ним знаходилося обірване вікно кабіни, про що телефоном сповістила ОСОБА_9 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , почувши звук падіння предмету з висоти, підбігли до ОСОБА_1 та знаходилися біля ньогое до прибуття бригади медичної допомоги. Приблизно о 15 годині 00 хвилин на місце події прибув провідний фахівець відділу охорони праці ПРАТ «ЦГЗК» ОСОБА_10 , який знаходився неподалік та почув шум, та телефоном викликав медичну допомогу оздоровчого пункту ВВ № 3 ЛДЦ ТОВ «МЕДІКОМ КРИВБАС». О 15 годині 15 хвилин до місця події прибули медичні сестри ВВ №3 ОДЦ ТОВ «МЕДІКОМ КРИВБАС» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та надали ОСОБА_1 першу допомогу. О 15 годині 50 хвилин автомобілем медичної допомоги ВВ № 3 ЛДЦ «МЕДІКОМ КРИВБАС» ОСОБА_1 було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради». У пункті 7 Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 13 листопада 2023 року о 15 год.00 хв. від 21.11.2023 року, зазначено, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 , механіком виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування фабрики огрудкування, визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом та складено АКТ за формою Н-1/П. У пункті 8 Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 13 листопада 2023 року о 15 год.00 хв., від 21.11.2023 року, зазначено, осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, а саме, ОСОБА_9 , який порушив п.п.2.2.1, 2.2.6 розділу 2 «Посадової інструкції механіка бригади з ремонту устаткування дільниці випалювання обкотишів виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування фабрики огрудкування» (а.с.11-16). ОСОБА_1 був госпіталізований 13.11.2023 року з діагнозом сполучена травма: травматичне розчавлення лівої стопи, зкритий перелом 3-ї плюснових кісток лівої стопи зі тзміщенням уламків, стійкий виражений больвий синдром. Лікувався на стаціонарі до 28.12.2023 року, та виписаний як продовжуючий хворіти на амбулаторне лікування в поліклініці за місцем проживання (а.с.17) Внаслідок виробничої травми ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності - 75 % та ІІ групу інвалідності. Дана обставина підтверджується Довідкою про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 143641 від 06.03.2024 року (а.с.18). Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/25/707/В від 22.04.2025 року Позивачу повторно встановлено 75 % втрати працездатності та залишено ІІ групу інвалідності, з датою повторного оцінювання 01.04.2026 року (а.с.19-21). За таких підстав, суд першої інстанції прийшов до висновку, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 13.11.2023 року о 15:00 годині, є таким, що стався на виробництві під час виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, та травма отримана від обладнання, внаслідок порушення посадових обов`язків посадовими особами підприємства. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманою ним на виробництві виробничою травмою. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до Акту розслідування хронічного нещасного випадку від 21 листопада 2023 року вид події нещасного випадку, що стався 13.11.2023 є падіння устаткування(обладнання) або їх конструктивних елементів, а причина нещасного випадку організаційна порушення посадової інструкції механіка бригади з ремонту устаткування дільниці випалювання обкотишів виробничої дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування фабрики огрудкування та правил охорони праці (а.с.11-16). Отже, роботодавець ПрАТ «ЦГЗК», під час роботи позивача, допустив настання нещасного випадку на виробництві, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦГЗК» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 листопада 2023 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував складнощі роботи підприємства відповідача в умовах воєнного стану, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки це знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманою ним виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Так, позивач після нещасного випадку більше ніж місяць перебував на стаціонарному лікуванні, і виписаний як такий, що продовжує хворіти на амбулаторне лікування, продовжує переносити фізичний біль і страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, вимушений приймати знеболювальні, втратив звичну роботу та розпорядок життя, подолання наслідків травмування, вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «ЦГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, зокрема врахував, що відсоток втрати працездатності та група інвалідності, встановлені не безстроково, а підлягають переогляду, оскільки стан здоров`я позивача може покращитися після лікування внаслідок отриманої травми. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які останній переносить у зв`язку із лікуванням від нещасного випадку на виробництві, тому відхиляє доводи як відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, так і позивача, який просив збільшити розмір відшкодування. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи сторін в апеляційних скаргах є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 січня 2026 року. Головуючий: Судді: