Постанова 4801 № 127/31723/24

Справа № 127/31723/24 Провадження № 22-ц/801/246/2026 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 рокуСправа № 127/31723/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Закерничної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/31723/24 за матеріалами заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року в справі № 127/31723/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року, яку постановила суддя Борисюк І.Е. в Вінницькому міськомусуді Вінницької області, повний текст складено 02 грудня 2025 року, в с т а н о в и в : 07 жовтня 2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання за період з липня 2023 року по липень 2024 року включно з урахуванням 3 % річних та суми втрат від інфляції у розмірі 16650,76 грн, що складається з 15934,92 грн заборгованості за спожиті послуги, 512,16 грн суми втрат від інфляції, 203,68 грн 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в сумі 151,40 грн з кожного боржника. 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про скасування судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що в порушення п.3 ч.5 ст.170 ЦПК України заявником не додано до заяви клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її такою, що не відповідає нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, зауважив, що про спірний судовий наказ стало відомо лише після реєстрації в підсистемі «Електронний суд» 29 листопада 2025 року. Просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц (провадження № 61-31915св18) наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження, як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Ст. 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених ч. 6 ст. 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі підприємцю за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст. 272 цього Кодексу. Ст. 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може бути також подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (ч. 2 ст. 171 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання за період з липня 2023 року по липень 2024 року включно з урахуванням 3 % річних та суми втрат від інфляції у розмірі 16650,76 грн, що складається з 15934,92 грн заборгованості за спожиті послуги, 512,16 грн суми втрат від інфляції, 203,68 грн 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в сумі 151,40 грн з кожного боржника. Після видачі судового наказу на адресу боржників судом було надіслано його копію із копією заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Вказані документи повернулися на адресу суду з відмітками 07 листопада 2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.21 24). Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 січня 2023 року у справі № 591/3717/21, від 07 червня 2023 року у справі № 608/2667/20, вимогами процесуального закону передбачено, що повістка або судове рішення є врученими за наявності відповідної розписки або відмітки Укрпошти про відмову від отримання чи відсутність особи за адресою місця знаходження (місця проживання). Аналіз вищезазначених норм цивільного процесуального закону та встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 є таким, що отримав копію судового наказу із копією заяви про видачу судового наказу та додатками до неї 07 листопада 2024 року. Відповідно до норм ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України). Частиною третьою статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов`язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строків на подання заяви боржника про скасування судового наказу. Для цього особа, зацікавлена у поданні такої заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки. Водночас інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст.127 ЦПК України). З наведеного вбачається, що законодавець передбачив обов`язок учасника справи звернутися до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку, а суд за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. ЦПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. При поданні даної заяви про скасування судового наказу, ОСОБА_1 всупереч нормам ст. 170 ЦПК України не подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки дана заява про скасування судового наказу подана після спливу строку передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України та клопотання про його поновлення заявником не заявлено, - наявні підстави для залишення заяви без розгляду та повернення її заявнику. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 14 січня 2026 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Стадник І.М.