Постанова 4801 № 127/5456/25

Справа № 127/5456/25 Провадження № 22-ц/801/136/2026 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 рокуСправа № 127/5456/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/5456/25 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року, яке ухвалив суддя Бойко В.М. у Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 21 жовтня 2025 року, в с т а н о в и в : В лютому 2025 року КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та регулярно отримує послуги від КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» з постачання теплової енергії та гарячої води. Відповідач порушує умови та правила споживання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в результаті чого заборгував за надані послуги за період з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2024 року (включно) 15 806,50 грн, що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку. Таким чином, КП ВМР «ВМТЕ» зазнає матеріальних збитків у зв`язку з відмовою відповідача розрахуватись за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 15 806,50 грн, з яких: 14 896 грн заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 653,89 грн сума втрат від інфляції; 256,61 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості, а також судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до хибних висновків щодо дійсності договорів і щодо наявності заборгованості, її складу та розмірі. Таким чином просив суд скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження в частині стягнення 3892,98 грн у зв`язку із відсутністю предмета спору, в іншій частині позовних вимог відмовити в їх задоволенні. У відзиві на апеляційну скаргу КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Судом встановлено, що КП ВМР «ВМТЕ» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умов визначених Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами. Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований та постійно проживає ОСОБА_1 . Особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_1 - № НОМЕР_1 . Згідно оборотної відомості та розрахунку, розмір заборгованості відповідача за послуги з постачання теплової енергії за період 08.2023 року по 08.2024 року (включно) становить 15 806,50 грн, з яких: 14 896,00 грн заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 653,89 грн сума втрат від інфляції; 256,61 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості (а.с.5). Відповідно до Реєстру квартир не оснащених розподільними лічильниками гарячої води станом на серпень 2024 року квартира АДРЕСА_2 не оснащена лічильником та послуга з постачання гарячої води надається (а.с.104). Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 оспорює вказаний розрахунок заборгованості, оскільки вважає, що у оборотній відомості та розрахунку заборгованості позивачем не у повній мірі відображено суму заборгованості та суму сплачених платежів за постачання теплової енергії та гарячої води. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжної інструкції №0.0.3227911908.2 від 01.10.2023 року ОСОБА_2 сплатила кошти за гарячу воду за договором №15042292 за період 01.09.2023-30.09.2023 року у розмірі 571,68 (а.с.34). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.333395685.2 від 30.11.2023 року ОСОБА_2 сплатила кошти за гарячу воду за договором №15042292 за період 01.10.2023-31.10.2023 року у розмірі 381,12 (а.с.36). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3390333720.2 від 31.12.2023 року ОСОБА_2 сплатила кошти за гарячу воду за договором №15042292 за період 01.11.2023-30.11.2023 року у розмірі 571,68 (а.с.37). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3445398402.2 від 31.01.2024 року ОСОБА_2 сплатила кошти за гарячу воду за договором №15042292 за період 01.12.2023-31.12.2023 року у розмірі 666,96 (а.с.38). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3501339863.2 від 29.02.2024 року ОСОБА_2 сплатила кошти за гарячу воду за договором №15042292 за період 01.01.2024-31.01.2024 року у розмірі 381,12 (а.с.39). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.4053078551.2 від 09.12.2024 року ОСОБА_2 сплатила кошти за гарячу воду за договором №15042292 за період 01.11.2024-30.11.2024 року у розмірі 970,87 (а.с.40). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.4309582872.1 від 14.04.2025 року ОСОБА_2 сплатила кошти за опалення за договором №15042292 за період 01.08.2023-31.08.2024 року у розмірі 3 892,98 (а.с.41). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3114949996.2 від 31.07.2023 року ОСОБА_2 сплатила кошти за гарячу воду за договором №15042292 за період 01.06.2023-30.06.2024 року у розмірі 285,84 (а.с.60).. Представник позивача вказала, що протягом спірного періоду з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2024 року відповідач сплатив на рахунок позивача кошти в загальній сумі 3 430,08 грн. Тому оплата послуг за постачання теплової енергії та гарячої води здійснена відповідачем з серпня 2023 року по серпень 2024 року у сумі 3 430,08 грн зараховані для погашення боргів, які виникли до 01 серпня 2023 року. З наданої оборотної відомості вбачається, що розрахунок основного боргу складає: 20 464,22 грн заборгованість на серпень 2023 року (графа 2) + 14 896,00 грн нарахування за теплову енергію та гарячу воду з 08.2023 року по 08.2024 року включно (графа 9) - 3 430,08 грн сплачені кошти за період з 08.2023 року по 08.2024 року (графа 10)= 31 930,14 грн (а.с.50). Відповідно до розрахунку вартості послуги з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_3 за період з 08.2023 року по 08.2024 рік всього нараховано 11 309,28 грн (а.с.95). Відповідно до розрахунку вартості спожитої гарячої води по квартирі АДРЕСА_3 за період з 08.2023 року по 08.2024 рік всього нараховано 3 586,73 грн (а.с.102). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що споживаючи послуги, які надані КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», відповідач не оплачував їх у встановлений законом строк і порядок. З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 21 жовтня 2025 року, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, оскільки вони є правильними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, які їх регулюють, не порушив вимог процесуального законодавства. Між сторонами існують договірні відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає передбачений пунктом 5 частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідач як споживач зобов`язаний оплатити спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, згідно ст. 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 1 Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води виконавець зобов`язується надавати споживачеві власнику (наймачу) квартири та членам його сім`ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі за відповідною адресою послуги з опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором. У пункті 3.4 зазначеного Договору сторони погодили, що всі платежі за послуги з теплопостачання, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, незалежно від призначення платежу, вказаного у платіжному документі. КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» своєчасно та у належній якості надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , протилежного відповідач не довів. Надані позивачем оборотні відомості та розрахунок заборгованості суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження існування у відповідача заборгованості в розмірі зазначеному в даному розрахунку. Відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, або ж доказів на повного погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг. Доказів на спростування наявної заборгованості по оплаті комунальних послуг відповідачем не надано, а його власний розрахунок зводиться до особистих міркувань та переоцінки наявних доказів. Відтак доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 15806,50 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 14 січня 2026 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Стадник І.М.