Постанова Харківський апеляційний суд № 644/3368/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 644/3368/24 Номер провадження 22-ц/818/134/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року в складі судді Шевченка С.В. по справі № 644/3368/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 5590565 про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 360 днів, з оплатою процентів кожні 30 днів за стандартною процентною ставкою 1,99% на день. Вказаний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 19-ОД від 05 січня 2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна». 19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 19.06/23-Ф, згідно з умовами якого останньому відступлено право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. ТОВ «Авентус Україна» нараховано відповідачу відсотки в межах строку дії договору та з урахуванням кредитних канікул у зв`язку з початком воєнного стану за період з 13 липня 2022 року по 22 листопада 2022 року у розмірі 23 820,30 грн з розрахунку 9000,00 х 1,99% х 133 дні. Позивачем нараховано відсотки ще за 60 днів з 23 листопада 2022 року по 22 січня 2023 року у розмірі 10 746,00 грн. Загалом відсотки складають 34 566,30 грн. Отже, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору № 5590565 про надання споживчого кредиту заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 43 566,30 грн, з яких: 9000,00 грн - тіло кредиту; 34 556,30 грн - нараховані проценти. Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати: судовий збір у розмірі 2147,20 грн і витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. 07 листопада 2024 року від представника відповідача адвоката Лебединської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката позивача по справі до 4000,00 грн. Відзив мотивовано тим, що позивачем не могли бути нараховані відсотки за 60 календарних днів з 23 листопада 2022 року по 22 січня 2023 року, оскільки право вимоги за кредитним договором було передано йому тільки 19 червня 2023 року у розмірі заборгованості за процентами в сумі 23 820,30 грн. Станом на 19 червня 2023 року строк дії кредитного договору вже сплив. У матеріалах справи відсутні виписки та інші первинні документи, а розрахунок заборгованості не є належним доказом. Доказів на підтвердження факту перерахування грошових коштів не надано, у договорі банківські реквізити не зазначено, а довідкою ТОВ «Пейтек Україна» не підтверджується, що грошові кошти були перераховані саме на картку відповідача. Витрати на правничу допомогу є завищеними. Відповідачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. 12 листопада 2024 року від ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надійшла відповідь на відзив, в якій воно вказало, що договір укладено належним чином в електронній формі; ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою і позбавлене можливості відкривати рахунки клієнтам і формувати платіжні доручення і виписки по рахункам; наданий розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості. Переказ коштів за кредитним договором здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Усі нарахування процентів було здійснено в межах дії кредитного договору. Таким чином, факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача беззаперечно доведено належними та допустимими доказами. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року відмовлено у позові ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що жодних достовірних доказів, які б підтверджували, що відповідач отримав грошові кошти в розмірі 9000,00 грн за договором № 5590565 про надання споживчого кредиту від 23 лютого 2022 року, та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять, відтак позовні вимоги є безпідставними. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 15 квітня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу у суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн, в апеляційній інстанції 8000,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Кредитний договір є чинним, не оспорювався, нарахування процентів здійснені у межах строку його дії. Оскільки ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Товариством було надано розрахунок заборгованості, який оформлений належним чином, підписаний директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою Товариства. Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію, та у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору, на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Висновок суду щодо недоведеності факту перерахування коштів на банківську картку відповідача є помилковим, оскільки банк підтвердив факт належності банківської картки відповідачу та факт отримання кредитних коштів в сумі 9 000,00 грн на зазначену в кредитному договорі банківську картку. Відсутність повної інформації щодо платіжного засобу, на який було перераховано кошти, не є підставою для заперечення самого факту перерахування кредитних коштів. Відсутність у банку інформації про призначення платежу пояснюється специфікою проведення транзакцій через платіжну систему. За договором факторингу позивач має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами. Також документально доведено, що товариством понесено витрати на правову допомогу у суді першої та апеляційної інстанції. 28 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Лебединська І.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2500,00 грн, зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката позивача в суді апеляційної інстанції по справі до 2500,00 грн. Відзив мотивовано тим, що позивачем не могли бути нараховані відсотки за 60 календарних днів з 23 листопада 2022 року по 22 січня 2023 року, оскільки право вимоги за кредитним договором було передано йому тільки 19 червня 2023 року у розмірі заборгованості за процентами в сумі 23 820,30 грн. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перерахування грошових коштів. Позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи виписок та інших первинних бухгалтерських документів. Витрати позивача на правничу допомогу є завищеними, не були фактичними і неминучими, а їхній розмір необґрунтований та підлягає зменшенню судом. Відповідач поніс витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 2500,00 грн. 02 червня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало відповідь на відзив, в якій підтримало раніше викладені доводи позову та апеляційної скарги. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5590565 про надання споживчого кредиту між Товариством та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надає кредит у гривні, а останній зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти з користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 9000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.п. 1.2-1.4 договору) (а.с. 37-42 том 1). Згідно пункту 1.4 договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. За п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Відповідно до п.1.6 договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби. Як зазначено в п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору (п.2.2 договору). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М284773 23 лютого 2022 року о 21:08 (а.с. 42 том 1). Також в матеріалах справи міститься Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої кредит мав бути повернутий до 18 лютого 2023 року, яка підписана тим самим шляхом, що й договір (а.с. 42 зворот том 1). Згідно пункту 149 довідки від 26 червня 2023 року за вих. № 20230626-1, наданої ТОВ «Пейтек Україна», між ним та ТОВ Авентус Україна було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16 лютого 2022 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 23 лютого 2022 року о 21:09:09 на суму 9000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 9bc6788c-6060-4703-965d-c5f0e979266b, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" 28125121, Bank ID 017384708334, призначення платежу: зарахування на карту, маска карти НОМЕР_1 (довідка міститься в матеріалах Електронного суду). З листа АТ Універсал Банк від 30 січня 2025 року № БТ/886 вбачається, що банком підтверджено факт належності платіжної картки НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та зарахування коштів 23 лютого 2022 року на дану платіжну картку у сумі 9000,00 грн від FUIB MoneyTransfer. Враховуючи, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у банку відсутня інформація щодо відправника, у зв`язку з чим підтвердити або спростувати факт того, що платіж був від ТОВ «Авентус Україна», банк не зміг (а.с. 172 том 1). З картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеного ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що ОСОБА_1 нараховано заборгованість за основним боргом 9000,00 грн та відсотки за період з 13 липня 2022 року по 22 листопада 2022 року у розмірі 9000,00 х 1,99% х 133 дні = 23 820,30 грн (по 179,10 грн на день), всі попередньо нараховані відсотки списано. Платежі на погашення боргу не здійснювались (а.с. 45-57 том 1). 26 липня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» направляв ОСОБА_1 повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором № 4490565 від 23 лютого 2022 року у розмірі 11 507,40 грн без вимоги про дострокове повернення боргу (а.с. 44 том 1). 19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу №19.06/23-Ф, згідно з п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 30-35 том 1). Платіжною інструкцією № 570 від 23 червня 2023 року на суму 553 902,76 грн підтверджується, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплачено ціну за договором факторингу від 19 червня 2023 року № 19.06/23-Ф (а.с. 27 зворот том 1). Згідно акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді та акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №19.06/23-Ф від 19 червня 2023 року клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках в кількості 3087 (а.с. 34-35 том 1). З витягу з реєстру боржників за договором факторингу №19.06/23-Ф від 19 червня 2023 року вбачається, що за номером 2511 вказаний ОСОБА_1 , номер договору 5590565, сума заборгованості разом 32 820,30 грн, з яких: за основною сумою боргу 9000,00 грн, за відсотками 23 820,30 грн, кількість днів прострочення 329 (а.с. 43 зворот том 1). Про відступлення права грошової вимоги ТОВ «Авентус Україна» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну поштову адресу, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення 19 червня 2023 року (а.с. 59 том 1). Як зазначено ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у позовній заяві, ним нараховано відсотки ще за 60 днів з 23 листопада 2022 року по 22 січня 2023 року у розмірі 9000,00 х 1,99% х 60 днів = 10 746,00 грн. Загалом відсотки складають 34 566,30 грн (23 820,30 + 10 746,00). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене, зокрема, на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Як встановлено судом, 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» електронний кредитний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором М284773 о 21:08, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Факт укладення договору відповідач не заперечував. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суд першої інстанції виходив з відсутності доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів. Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується. Як вбачається з пункту 149 довідки від 26 червня 2023 року за вих. № 20230626-1, наданої ТОВ «Пейтек Україна», на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16 лютого 2022 року з ТОВ Авентус Україна 23 лютого 2022 року о 21:09:09 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна» на суму 9000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 9bc6788c-6060-4703-965d-c5f0e979266b, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" 28125121, Bank ID 017384708334, призначення платежу: зарахування на карту, маска карти НОМЕР_1 (міститься в матеріалах Електронного суду). Зазначені реквізити банківської карти НОМЕР_1 співпадають із банківськими реквізитами картки, вказаними у договорі № 5590565 від 23 лютого 2022 року (п. 2.1 договору) (а.с. 38 том 1). Крім того, належність ОСОБА_1 платіжної картки НОМЕР_2 та факт зарахування на дану платіжну картку 23 лютого 2022 року коштів у сумі 9000,00 грн підтверджується листом АТ Універсал Банк від 30 січня 2025 року № БТ/886 (а.с. 172 том 1). Відсутність у банку інформації про відправника коштів і призначення платежу пояснюється специфікою проведення транзакцій через платіжну систему, що не може свідчити про відсутність кредитного зобов`язання. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 9000,00 грн. Укладений договір та додатки до нього, підписані відповідачем, свідчать про обізнаність позичальника з умовами кредитування, щодо процентних ставок, строку надання кредиту, порядку повернення тощо. Відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконані, борг не повернуто. На підтвердження переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надало копії договору факторингу, актів прийому-передачі до цього договору, витягу з реєстру боржників щодо відповідача та докази оплати за договором факторингу. Дійсно, позивачем не надано виписки по рахунку відповідача, однак оскільки ані первісний кредитор - ТОВ «Авентус Україна», ані ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» не є банківськими установами, не відкривали позичальнику рахунку у банку, а лише було перераховано кредитні кошти на вже наявну у нього картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком. На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (картка обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором. Так, з картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеного ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що ОСОБА_1 нараховано заборгованість за основним боргом 9000,00 грн та відсотки за період з 13 липня 2022 року по 22 листопада 2022 року у розмірі 9000,00 х 1,99% х 133 дні = 23 820,30 грн (по 179,10 грн на день) (а.с. 45-57 том 1). Зазначені нарахування відповідають умовам договору, зокрема, розміру процентної ставки, і зроблені в межах строку кредитування, який сплив 18 лютого 2023 року. Відповідачем розрахунок в частині тіла кредиту та нарахованих процентів не заперечено та не спростовано, іншого розрахунку не надано, а тому такий береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Отже, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 32 820,30 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 9000,00 грн та відсотків, нарахованих з 13 липня 2022 року по 22 листопада 2022 року, у розмірі 23 820,30 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Разом з тим, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за 60 календарних днів з 23 листопада 2022 року по 22 січня 2023 року у розмірі 10 746,00 грн, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з витягу з реєстру боржників щодо ОСОБА_1 вбачається, що сума його заборгованості за 329 днів складає 32 820,30 грн, тож вимога щодо стягнення саме такого розміру боргу перейшла до позивача як нового кредитора. У період з 23 листопада 2022 року по 22 січня 2023 року первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» проценти за користування кредитом боржнику не нараховувались, право вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» отримало лише 19 червня 2023 року, вже після спливу строку кредитування, отже не мало права додатково нараховувати проценти за користування кредитом за минулий час. Виходячи з наведеного, підстав для стягнення суми відсотків у розмірі 10 746,00 грн не вбачається. З огляду на викладене, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 820,30 грн, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). За подачу позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 1 том 1), апеляційної скарги 2906,88 грн (а.с. 219 том 1). Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають задоволенню частково, на 75,33%, з відповідача на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 4014,55 грн (2422,40 + 2906,88) х 75,33%). Крім того, у позовній заяві та апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу: 10 000,00 грн в суді першої інстанції та 8000,00 грн в суді апеляційної інстанції. Матеріали справи свідчать про те, що інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в суді першої та апеляційної інстанції представляла адвокат Крюкова М.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, ордеру серія АН № 1075167 від 16 квітня 2024 року (містяться в матеріалах Електронного суду), ордеру серія АН № 1589461 від 26 грудня 2024 року (а.с. 196 том 1). В п. 3 договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року визначено порядок розрахунків, а саме: оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Розмір оплати не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги в день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Зі звіту про надання правової допомоги від 19 квітня 2024 року згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року вбачається, що адвокатом надано товариству наступні послуги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта протягом 10 годин вартістю 10 000,00 грн (а.с. 58 том 1). Відповідні послуги на суму 10 000,00 грн вказані у рахунку на оплату по замовленню № 19/04 від 19 квітня 2024 року (а.с. 27 том 1). Оплата ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») адвокату Крюковій М.В, 10 000,00 грн за надання правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією № 4334 від 19 квітня 2024 року (а.с. 58 зворот). Зі звіту про надання правової допомоги від 09 квітня 2025 року згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року вбачається, що адвокатом надано товариству наступні послуги: правова експертиза документів та написання апеляційної скарги у справі за кредитним договором з ОСОБА_1 і подання до суду апеляційної скарги протягом 4 годин вартістю 8000,00 грн (а.с. 220 том 1). Оплата ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокату Крюковій М.В, 8000,00 грн за надання правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією № 5671 від 09 квітня 2025 року (а.с. 221 том 1). Зі свого боку ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу просив, зокрема, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн та зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката позивача по справі до 4000,00 грн у суді першої інстанції, а також стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн і зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката позивача до 2500,00 грн - в суді апеляційної інстанції. Інтереси ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції представляла адвокат Лебединська І.С. на підставі договорів про надання правничої допомоги від 25 жовтня 2024 року, від 12 листопада 2024 року, додаткових угод від 21 січня 2025 року, від 22 квітня 2025 року, ордерів АХ № 1212035 від 28 жовтня 2024 року, АХ № 1217453 від 15 листопада 2024 року, АХ № 1256107 від 23 квітня 2025 року (а.с. 89-93, 160-165 том 1, а.с. 7, 8, 9-10 том 2). Пунктом 3.1. договору від 25 жовтня 2024 року передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату 4000,00 грн до 28 жовтня 2024 року. Пунктом 3.1. договору від 12 листопада 2024 року передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату 1000,00 грн за участь у одному судовому засіданні, у випадку, якщо судове засідання не відбулось, а адвокат прибув до суду 500,00 грн, та підлягає сплаті не пізніше наступного дня після судового засідання. Пунктом 3.1 додаткової угоди від 22 квітня 2025 року до договору про надання адвокатом правничої допомоги від 12 листопада 2024 року передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату 2500,00 грн до 25 квітня 2025 року (а.с. 9 том 2). Згідно розрахунку суми судових витрат та акту від 31 жовтня 2024 року приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги від 25 жовтня 2024 року адвокатом надано ОСОБА_1 послуги, а саме підготовано відзив на позов, на суму 4000,00 грн (а.с. 95, 96 том 1). На підтвердження оплати ОСОБА_1 адвокату Лебединській І.С. за договором про надання правничої допомоги від 25 жовтня 2024 року 4000,00 грн за договором про надання правничої допомоги від 12 листопада 2024 року 1000,00 грн та 2500,00 грн надано копії квитанцій до прибуткового касового ордера № 34 від 25 жовтня 2024 року, № 35 від 12 листопада 2024 року, № 12 від 27 квітня 2025 року (а.с. 94, 166 том 1, а.с. 11 том 2). Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, незмінності позиції представників сторін протягом розгляду справи судами обох інстанцій, складання процесуальних документів у справі не потребувало від професійних адвокатів значних зусиль та витрат часу. Участі у судових засіданнях представники сторін не брали. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат на правничу допомогу, понесених як позивачем, так і відповідачем, є 4000,00 грн у ході розгляду справи судом першої інстанції та 2500,00 грн у ході апеляційного перегляду справи. Оскільки позов та апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» задоволено частково, суд розподіляє судові витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягає стягненню 4 896,45 грн (4000,00 + 2500,00) х 75,33%), а з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 1 603,55 грн (4000,00 + 2500,00) х 24,67%). Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягає стягненню 3 292,90 грн (4896,45 1603,55) витрат на правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість за договором № 5590565 від 23 лютого 2022 року в розмірі 32 820 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять) грн 30 коп, з яких сума кредиту 9000,00 грн та проценти за користування кредитом 23 820,30 грн, а також 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн 55 коп судового збору та 3292 (три тисячі двісті дев`яносто дві) грн 90 коп у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина