Постанова 4813 № 520/8754/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/6835/25 Справа № 520/8754/16-ц Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Куриленко О.М. 08 липня 2025 року у м. Одеса, - встановила: У липні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із поданням, в якому просив тимчасово обмежити громадянку України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/8754/16-ц, що набрало законної сили 28.10.2016 року. Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. перебуває виконавчий лист №520/8754/16-ц, виданий 22.12.2016 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ТОВ «Агентство «Атланта» на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № ML-501/030/2008 в сумі 1243077,17 грн. Рішення Київського районного суду м. Одеси № 520/8754/16-ц набрало законної сили 28.10.2016 року, але не виконано боржниками. 29.10.2019 року приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 60442202 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 29.10.2019 року за вих. № 2545 за адресами, вказаними у виконавчому документі, та за адресою знаходження майна боржника. Згідно із вказаною постановою, боржника було зобов`язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника. Зазначає, що у день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження була винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника та на все рухоме й нерухоме майно. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів. Постанови були надіслані до 33 банківських установ, однак вдалось виявити та списати кошти із рахунку АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 29 грн. Кошти на рахунках боржника в інших банківських установах відсутні. Приватним виконавцем надсилалась вимога від 15.05.2025 року № 60442202 на всі адреси, відомі виконавцю, згідно із якою боржника зобов`язували надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та декларацію про доходи та майно, але законні вимоги приватного виконавця не були виконані. Таким чином, на думку приватного виконавця, подальше виконання рішення суду неможливо саме через перешкоджання боржником у його виконанні. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.07.2025 року скаргу у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 було відмовлено. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким вимоги подання задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: боржниця фактично обізнана про розпочате проти неї примусове виконання, оскільки 04.02.2020 року з рахунку ОСОБА_1 у примусовому порядку було списано грошові кошти; за результатами перевірки майнового стану не було виявлено майна чи коштів, за рахунок яких можна виконати рішення суду, на підставі чого апелянт робить висновок, що боржник приховує майно та кошти; рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/8754/16-ц набрало законної сили 28.10.2016 року, але досі не виконано; боржник перетинає державний кордон, у зв`язку із чим є підстави вважати, що остання може виїхати за кордон та не повернутись, залишивши борги не сплаченими, а рішення суду не виконаним. Сторони про розгляд справи на 16.12.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились. Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. перебуває виконавчий лист №520/8754/16-ц, виданий 22.12.2016 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення, в солідарному порядку, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Агентство «Атланта» на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № ML-501/030/2008,в сумі 1243077,17 грн. 29.10.2019 року приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 60442202 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Доказів того, що ОСОБА_1 отримала вказану постанову, матеріали справи не містять. Згідно із вказаною постановою, боржника було зобов`язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника. 29.10.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника та на все рухоме й нерухоме майно. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що була передана в іпотеку 15.02.2008 року ЗАТ «ОТП БАНК», який є стягувачем у даному виконавчому провадженні. Згідно відповіді МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу, зареєстрованого рухомого майна за боржником не виявлено. Згідно відповідей ПФУ та ДФС, джерела доходів, на які можливо звернути стягнення відсутні. Приватним виконавцем отримано відповідь на запит № 276594449 від 25.06.2025 року до ДПС України щодо перетину боржником державного кордону, згідно якої встановлено, що боржниця перетинає державний кордон України. Приватним виконавцем надсилалась вимога від 15.05.2025 року № 60442202 на всі адреси, відомі виконавцю, згідно із якою боржника зобов`язано надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та декларацію про доходи та майно. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Конституційна гарантія вільного пересування фізичної особи не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи вільно залишати територію України, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. Згідно ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11.05.2021 року Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб`єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи. Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо, він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у зазначеному випадку. Отже, обов`язковою умовою для звернення державного виконавця з відповідним поданням є ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, а отже, державний виконавець при зверненні до суду з відповідним поданням, зобов`язаний обґрунтувати та надати відповідні докази ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань. Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі № 331/8536/17. Судом першої інстанції вірно зазначено, що подання приватного виконавця не містить обґрунтування наявності фактів ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, із змісту матеріалів подання судом встановлена лише наявність невиконаних зобов`язань боржником, станом на момент винесення подання, що не є безумовною правовою підставою обмежувати боржника у праві виїзду за межі країни. Виконавцем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які «поза розумним сумнівом» могли б свідчити про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, умисно ухиляється від виконання, покладених на нього зобов`язань по сплаті боргу. Необґрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про те, що боржник фактично обізнана про розпочате проти неї примусове виконання, оскільки 04.02.2020 року з рахунку ОСОБА_1 у примусовому порядку було списано грошові кошти. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Таким чином, сам лише факт того, що 04.02.2020 року з рахунку ОСОБА_1 у примусовому порядку було списано грошові кошти у розмірі 29 грн., не може беззаперечно свідчити про обізнаність останньої про наявність виконавчого провадження. Колегія суддів вважає, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів, в порядку ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження того що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, зокрема, до подання не надано жодного документу на підтвердження того, що боржник взагалі повідомлена про відкриття виконавчого провадження та обізнаний про наявність такого виконавчого провадження. Аналогічно необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що за результатами перевірки майнового стану приватним виконавцем не було виявлено майна чи коштів, за рахунок яких можна виконати рішення суду, на підставі чого апелянт робить висновок, що боржник приховує майно та кошти Суд зазначає, що відсутність іншого майна, або інших доходів боржника, на яке можливо здійснити стягнення, не може слугувати підставою для визнання дій боржника як свідоме ухилення від виконання ним своїх зобов`язань. За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається. Таким чином, матеріали подання не містять жодного доказу факту ухилення боржника від виконання судового рішення, адже факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, у поданні не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню нею заборгованості. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим заявником доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 08.07.2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 08 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 12 січня 2026 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе