Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/13320/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/13320/24 Номер провадження 22-ц/814/336/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Лобов О.А., Чумак О.В., Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 червня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №102568313 від 19.02.2023 року, що укладений між відповідачем та ТОВ «Мілоан», станом на 13.11.2024 року, у розмірі 15 952,50 грн., з яких 4 500,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10 952,5 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 500,00 - прострочена заборгованість за комісією. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 30.05.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №98-МЛ/Т від 30.05.2023 року, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 102568313 від 19.02.2023 року що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем у розмірі 5000,00 гривень.Та зважаючи на те , що відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплачує , товариство звертається до суду. Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 червня 2025 року в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погодившись із вказаним рішення його в апеляційному порядку оскаржив позивач ТОВ ФК «Кредит-Капітал».Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування доказів наявних в матеріалах справи. Апелянт вказує, що ним надано всі належні докази які свідчать про укладення кредитного договору , перерахування кредитних коштів відповідачу та укладення в порядку передбаченому чинним законодавством договору відступлення права вимоги. Так , відповідно до п.4.2. Правил ТОВ «Мілоан», подаючи першу Заяву, Заявник має зареєструвати в Особистому кабінеті Банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по Заяві. Товариство здійснює верифікацію доданої Позичальником Банківської карти. Для цього Заявнику пропонується зробити блокування на Банківському рахунку суми 1 гривня. Таким чином Товариство перевіряє, що Банківська картка активна та Заявник має доступ до управління Картковим рахунком. Якщо перевірочну операцію по карті здійснено з блокуванням суми 1 гривня на Картковому рахунку, після верифікації картки, таке блокування скасовується. Дізнатися код верифікації картки Заявник може наступними способами: (1) у електронному (SMS) повідомленні про операцію, якщо банк, що емітував картку, надсилає повідомлення про операції по карті: (2) через інтернет- банк, переглянувши операції по карті; (3) зателефонувавши до служби підтримки банку, що емітував картку. Відтак, без вчинення всіх вищезазначених дій , отримання коштів від ТОВ «Мілоан» було б неможливим. Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 червня 2025 року та постановити нове про задовлення позовних вимог в повному обсязі. Позивачем а підтвердження своїх вимог до матеріалів справи долучено : копія договору споживчого кредиту №102568313 від 19.02.2023 року з додатками; копія довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідача; копія анкети-заяви на кредит №102568313; копія прийняття рішення по заяві № 102568313; копію платіжного доручення № 59663157 від 19.02.2023; копія відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 102568313; копія виписки з особового рахунка за кредитним договором № 102568313 від 19.02.2023 року; копія договору відступлення права вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року; копія акту приймання передачі реєстру боржників від 30 травня 2023 року до Договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ /Т від 30 травня 2023 року; копія платіжної інструкції про безготівковий переказ в національній валюті від 30 травня 2023 року; копія витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 98 МЛ/Т від 30 травня 2023 року; копія претензії ТОВ «ФК «Кредит Капітал» від 05.11.2024 року, а також установчі документи юридичних осіб. Частина 1 ст.15ЦКУкраїни закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України). У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України) Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №102568313 про надання споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор). З урахування викладеного, колегія суддів вважє, що 19.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №102568313 в електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн, який підписано відповідачкою у формі одноразового ідентифікатора «F71503» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано копію платіжного дорученням №59663157 від 19 лютого 2023 року, яке підтверджує факт перерахунку ТОВ «Мілоан» на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 5000 грн згідно договору №102568313. Позивачем надано докази укладання кредитного договору 19.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» №102568313 та докази на перерахування суми кредитних коштів у розмірі 5000, 00 грн. З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо не доведення факту перерахунку ТОВ «Мілоан» кредитних коштів ОСОБА_1 , оскільки такий висновок суду спростовується платіжним дорученням №59663157 від 19.02.2023 року про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів у сумі 5 000,00 грн ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , згідно договору №102568313, яке судом першої інстанції помилково не взято до уваги в якості належного доказу. Згідно витягу з реєстру боржників від 30.05.2023 року до договору відступлення прав вимоги № 98-мл/т від 30 травня 2023 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102568313 в загальній сумі 15 952 ,50 грн, боржник ОСОБА_1 . Отже, колегія суддів дійшла до висновку про наявності у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» та стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн. Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За умовами п. 1.3., 1.4 кредитного договору №102568313 від 19.02.2023 року сторони погодили строк кредитування 105 днів з 19.02.2023 року з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 04.06.2023 року. Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 1125 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до пункту 1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 13 500 які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просило стягнути нараховані проценти за період з 19.02.2023 року по 04.06.2023 року На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Матеріалами справи підтверджено укладення договору, узгодження його умов сторонами та отримання відповідачем коштів. Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, судова колегія зазначає наступне. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.5.1. щодо обов`язку позичальника сплати комісію в розмірі 500 грн за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування». З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку. Позикодавцем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які кредитором встановлена комісія. Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування». Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією зтаких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом. У справі встановлено, що за Договором про відступлення права вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року право вимоги за кредитним договором укаденим між ОСОБА_1 та ТОВ «Міолан» від первісного кредитора ТОВ «Міолан» перейшло до ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал».На підтвердження факту відступлення права вимоги до позову долучено платіжну інструкцію про сплату коштів за вказаним договором , Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 30 травня 2023 року до вказаного договору, Витяг з Реєстру боржників . Перехід права вимоги за договором позики №102568313 відбувся за договором укладеним ТОВ «Міолан» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал», вказаний договір ніким не оскаржений , визнаний недійсним в цілому чи за окремими пунктами не був , тож в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним договором позики. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102568313 від 19.02.2023 року у розмірі 15 452,50 грн, яка складається: з 5 000 грн тіло кредиту, 10 452 грн заборгованість по відсоткам. Відповідно до ч. 13 ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. При зверненні з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» задоволено на 96,8% тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2344,50 грн та за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог 3516,74 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 червня 2025 року - скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №102568313 від 19 лютого 2023 року у розмірі 15 452,50 грн, яка складається: з 5 000 грн тіло кредиту, 10 452 грн заборгованість по відсоткам. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2344,50 грн та за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог 3516,74 грн, загалом 5 861 , 24 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: О.А. Лобов О.В. Чумак