Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4605/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4605/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 13 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Турфлора" до Хмельницької митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В : У березні 2025 року приватне підприємство "Турфлора" звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА400000/2025/000029/2 від 05.02.2025 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UА400040/2025/000067 від 05.02.2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, адже подані документи підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару. Також відповідачем безпідставно не взято до уваги звіт по вартості Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/84 від 05.02.2025, та лист виробника товару компанії «BERFIN TARIM TURIZM TASIMACILIK INSAAT ITH. Ve IHR. TIC. SAN. LTD. STI.», що були наданні позивачем на вимогу відповідача, мотивовану ч.3 ст.53 МК України, яка полягала в необхідності протягом 10 календарних днів надати документи для підтвердження числового значення митної вартості товарів. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позовні вимоги задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що між приватним підприємством "Турфлора" (покупець) та компанією "BERFIN TARIM TURIZM TASIMACILIK INSAAT ITHALAT VE IHRACAT TICARET SANAYI LTD." (продавець) 02.12.2024 укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №11, відповідно до умов якого: - продавець зобов`язується поставляти, а покупець отримувати та оплачувати товари згідно з умовами цього контракту (пункт 1.1 контракту); - покупець оплачує товари за цінами згідно з інвойсом, виставленим продавцем на конкретну партію товару (пункт 2.3 контракту); - продавець поставляє товар, що продається за цим контрактом, на умовах ІНКОТЕРМС 2000: CPT - Старокостянтинів, Україна (пункт 5.3 контракту); - товар, що поставляється за цим Контрактом не підлягає обов`язковому страхуванню (пункт 5.6 контракту). - ціна CPT означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів і вартості навантаження та доставки (фрахту) товару до місця призначення вказаного в п.5.3 цього контракту (пункт 5.4 контракту). Надалі, відповідно до пункту 5.3 контракту на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2000) та інвойсу №BRF202500000000 від 01.02.2025 продавець поставив покупцю товар на суму 11 625,25 доларів США. З метою здійснення митного оформлення товару декларантом до Хмельницької митниці 05.02.2025 подано електронну митну декларацію №25UA400040002372U0, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного договору (Контракту) №11 від 02.12.2024. До митної декларації декларант подав наступні документи: - рахунок-фактура (інвойс) №BRF2025000000008 від 01.02.2025; - автотранспортна накладна №CR 048386 від 01.02.2025; - фітосанітарний сертифікат №EC/TR А 5967710 від 01.02.2025; - декларація про походження товару №BRF2025000000008 від 01.02.2025; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.12.2024; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №11 від 02.12.2024; - договір про надання послуг митного брокера від 05.01.2021 №4; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №12449018 від 04.02.2025; - заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів №861/14/28-01-01 від 05.02.2025; - копія митної декларації країни відправлення №25070100ЕХ00002831 від 01.02.2025. Також декларантом було надано копію звіту по вартості Хмельницької ТПП від 05.02.2025 № 22-05/84 та копію листа товаропостачальника BERFIN TARIM TURIZM TASIMACILIK INSAAT ITH. ve IHR. TIC. SAN. LTD.STI. від 05.12.2024 № б/н, а також повідомлено митний орган про неможливість подання інших додаткових документів. Митний орган прийняв рішення №UA400000/2025/000029/2 від 05.02.2025 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000067 від 05.02.2025. У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що при здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст.53 МК України документів, митним органом встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів. Зокрема: - заявлений рівень митної вартості товарів (1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби; - до митного оформлення не надано замовлення, передбачене пунктами 2.1, 5.1 зовнішньоекономічного контракту; - документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст.53 МК України не містять відомостей щодо числового значення складових митної вартості, зокрема, загальна заявлена митна вартість товару на умовах поставки CPT Старокостянтинів 11625,25 дол. США, при цьому, відповідно до пропозицій перевізників на сайті пошуку перевізників Della.ua тариф на перевезення товарів з Анталії в Україну на складає від 1,72 дол.США/км. Помноживши тариф на перевезення на відстань до м.Старокостянтинів (2109 км) отримаємо 3627,48 дол. США. Отже подані до митного оформлення документи не містять усіх числових значень складових митної вартості, які визначні частиною 10 статті 58 МК України, в тому числі: витрат на доставку товару до місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, що суперечить положенням частини 2 статті 53 МК України, де визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед інших, є: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості №UА400000/2025/000029/2 від 05.02.2025 та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UА400040/2025/000067 від 05.02.2025 позивач оскаржив їх до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно із ч.6 та 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Положеннями ч.2 та 3 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України). За приписами ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст.53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч.2 ст.53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів зважає на наступне. Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару, а саме: рахунок-фактуру (інвойс); автотранспортну накладну; декларацію про походження товару; книжку МДП; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; зовнішньоекономічний договір (контракт); копію митної декларації країни відправлення. Стосовно доводів апелянта щодо наявності сумнівів у правильності визначення митної вартості, колегія суддів зазначає наступне. Так, апелянт, як обставину прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів визначив те, що документи подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Згідно матеріалів справи інформація, вказана в митній декларації країни відправлення щодо продукції яка поставляється, а саме: найменування товару; вага нетто/брутто; кількість квітів (штуки); загальна вартість товару; відправник/отримувач; умови поставки; тощо - відповідає інформації, що вказана в митній декларації, поданої позивачем до митного оформлення та рахунку-фактурі (інвойсі), що спростовує сумніви відповідача щодо наявності розбіжностей чи не достовірності заявленого числового значення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах. Стосовно твердження митного органу про відсутність інформації щодо окремих складових митної вартості товарів, суд звертає увагу на таке. Відповідно до пункту 5.3 Контракту продавець поставляє товар, що продається за цим контрактом, на умовах ІНКОТЕРМС 2000: CPT - Старокостянтинів, Україна. СРТ ("Carriage Paid То" ...named place of destination перекладається "Фрахт/перевезення оплачені до" (... назва місця призначення)), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику (продавець вважається виконав свої зобов`язання з постачання тоді, коли він передав товар, випущений в митному режимі експорту, своєму перевізнику для перевезення до місця призначення). Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Відповідно до положень поставки Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказане місце призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Таким чином, позивачем для митного оформлення товару не надано транспортні (перевізні) документи, що містять витрати на транспортування, навантаження товару, так як контрактна (інвойсова) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, і вартості доставки (фрахту) до місця призначення. Також суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари. Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17. Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Крім цього, суд зазначає, що відсутність страхових документів/документів, що містять відомості про вартість страхування не може слугувати беззаперечним доказом необґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Якщо ж за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Така ж правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 320/2455/19. Крім того, варто зазначити, що відповідно до умов поставки (СРТ-Старокостянтинів, Україна) та п.5.6 контракту Товар, що поставляється за цим Контрактом не підлягає обов`язковому страхуванню та страхування товару не здійснювалося. Суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752 (адміністративне провадження №К/9901/10914/20), згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Суд також враховує, що на повідомлення митного органу щодо необхідності подання додаткових документів, декларантом надано копію звіту по вартості Хмельницької ТПП від 05.02.2025 № 22-05/84 та копію листа товаропостачальника від 05.12.2024 № б/н, а також повідомлено митний орган про неможливість подання інших додаткових документів. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Надані позивачем документи містять чітку інформацію про товар та його ціну і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Таким чином, відповідачем безпідставно визначено митну вартість імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Крім того, відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а оскаржувані рішення необхідно визнати протиправними та скасувати. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.