Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1777/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1777/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про: визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 22.01.2024 № 06-о «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » в частині встановлення з 01.01.2024 начальнику Територіального управління надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу державного службовця; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок з 01.10. по 31.12.2024 та виплату надбавку за вислугу років на державній службі, начальникові Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, а також доплатити різницю сум оплати відпускних за відпустки, що були використані протягом зазначеного періоду з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 50 відсотків до посадового окладу. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу подати клопотання про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права. Позивач, покликаючись на правові висновки Верховного суду, вважає, що строк звернення до суду ним не порушений, так як зміни щодо строку звернення до суду, внесені 01.07.2022 до Кодексу законів про працю в Україні звужують його конституційні права. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 2 ст. 312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За приписами частин 1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи. Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до норм Кодексу Законів про Працю України. Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) викладені в новій редакції, згідно якої, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 116 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Згідно нової редакції ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 сформовано правовий висновок, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Як вказано вище, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 22.01.2024 № 06-о «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » в частині встановлення з 01.01.2024 позивачу надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу державного службовця та здійснити перерахунок та виплату спірної надбавки. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при ознайомленні з оскаржуваним наказом та виплаті спірної надбавки, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише у березні 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством України. Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики, тощо. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. За приписами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки недоліки, які не були усунуті позивачем позбавляли суд попередньої інстанції можливості відкрити провадження у справі, останній дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_2 . Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко