Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2655/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2655/25 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В., повний текст судового рішення складено 15.08.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі №420/2655/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 27.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 18.12.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що під час призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" орган Пенсійного фонду мав врахувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передували року звернення за призначенням такої пенсії, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, а не за 2014, 2015, 2016 роки. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву наголошуючи, що з 23.12.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На думку відповідача, під час такого переведення цілком правомірно враховано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передували року звернення за призначенням такої пенсії, тобто 2014, 2015, 2016 роки. Також, відповідач акцентує увагу на наявності у нього в межах спірних правовідносин дискреційних повноважень. Крім того, на думку органу Пенсійного фонду, є безпідставним стягнення з нього судового збору. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі №420/2655/25 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що при обчисленні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" орган Пенсійного фонду мав враховати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ГУ ПФУ в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в спірних правовідносинах має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а тому цілком правомірно враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014, 2015, 2016 роки. Також, відповідач зауважує, що звернення позивачки розглянуто в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян», а тому надана за наслідком його розгляду відповідь не є актом індивідуальної дії. Крім того, суб`єкт владних повноважень не погоджується із стягненням з нього на користь позивачки судового збору. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне. Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що з 23.12.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". За заявою від 08.03.2024 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Під час такого переведення органом Пенсійного фонду враховано показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014, 2015, 2016 роки. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області скеровано заяву від 18.12.2024 щодо перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Однак, за наслідком розгляду такого зверенння Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 у проведенні відповідного перерахунку пенсії (лист від 03.01.2025 №160-33166/Ч-02/8-1500/25). Не погодившись із врахованим органом Пенсійного фонду показником середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною першою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Згідно із частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Згідно із пунктом 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, у зв`язку з чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно фактичних обставин справи, до моменту призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти. Відповідно до п.«е» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти. Пунктом 2-1 «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Отже, вперше позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії в порівнянні із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Колегія суддів зазначає, що пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями. Означене спростовує твердження скаржника про те, що в спірних правовідносинах має місце переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Суд апеляційної інстанції вказує, що в досліджуваній ситуації має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому висновкок суду першої інстанції про необхідність враховування показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком), тобто 2021-2023 роки є правильним. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегією суддів враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 27.02.2020 у справі №513/298/17, від 04.02.2021 у справі №509/3080/16-а, від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 13.03.2025 у справі №380/3740/24. Досліджувані судом касаційної інстанції правовідносини у таких справах є ідентичними по відношено до даних. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду стосовно задоволення позовної заяви ОСОБА_2 . При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє довід скаржника про те, що заяву позивачки від 18.12.2024 щодо перерахунку пенсії органом Пенсійного фонду розглянуто в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян», оскільки за наслідком дослідження листа ГУ ПФУ в Одеській області від 03.01.2025 №160-33166/Ч-02/8-1500/25 колегією суддів установлено, що такий індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень не містить жодного посилання на названий нормативно-правовий акт. Викладена в листі ГУ ПФУ в Одеській області від 03.01.2025 №160-33166/Ч-02/8-1500/25 відмова стосується суті звернення позивачки та ґрунтується на положеннях Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не Закону України «Про звернення громадян». Не є юридично спроможними твердження суб`єкта владних повноважень стосовно заборони Законом України «Про загальнообов`язакове державне пенсійне страхування» стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судового збору, оскільки відшкодування позивачці у такий спосіб понесених судових витрат прямо відповідає положенням ст.139 КАС України, які є спеціальними в контексті спірного питання. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі твердження не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі №420/2655/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька