Постанова 4823 № 734/5333/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 січня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/5333/24 Головуючий у першій інстанції - Бузунко О. А. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/181/26 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А.,Шарапової О.Л. Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю « ІННОВА ФІНАНС» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ІННОВА ФІНАНС » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Бузунко О.А.), ухвалене у м. Козелець, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року до суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 3263560324 від 04.03.2024 в розмірі 33 050,00 грн, а також судових витрат. Позов мотивовано тим, що 04.03.2024 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 3263560324 в письмовій формі у вигляді електронного документа. За умовами якого ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» перерахувала на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5000 грн на умовах платності, строковості, зворотності, а позивальник зобов`язувався сплачувати відсотки за користування коштами в розмірі 2,2% в день з періодичністю платежів зі сплати відсотків кожні 30 днів, терміном 360 днів. Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань відповідно до Договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 33 050 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 28 050 грн заборгованість за процентами. Відповідач в позасудовому порядку відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань, а тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 33 050 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» доведено факт укладення 04.03.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у позику №3263560324 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та за яким в подальшому було здійснено перерахування коштів відповідачу в сумі 5000 грн. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання. Враховуючи, що договором про надання грошових коштів у позику №3263560324 від 04.03.2024 визначений строк його дії, який становить 360 днів, саме протягом даного строку позивач ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» має право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, які становлять 2,2% в день. При цьому, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами за період в межах строку кредитування в розмірі 28 050 грн, що відповідає умовам договору надання грошових коштів у позику №3263560324 від 04.03.2024. Матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» отриманої у позику за вказаним договором суми позики у розмірі 5000 грн та процентів, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що позивачем не надано суду оригінал електронного договору позики з підписами сторін, а лише письмова його копія, що є недопустимим доказом; не надано доказів переказу коштів на виконання умов договору; не доведено розмір заявленої до стягнення заборгованості. Також ОСОБА_1 вказує, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку тощо на підтвердження перерахування на його рахунок грошових коштів за кредитним договором. ОСОБА_1 вважає, що зазначення в тексті договору позики паспортних даних, номера телефону, електронної адреси чи інших даних особи не є підписанням договору зазначеною особою. Довідка, видана іншою стороною правочину не є доказом підписання договору іншою стороною, при тому, що самі надані копії договору електронних підписів не містять. Електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститись зразки відповідних аналогів власноручних підписів. ОСОБА_1 наголошує на тому, що доведення позивачем умов кредитування та наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності. Крім того, за позицією відповідача, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке суперечить судовій практиці розгляду аналогічних справ іншими судами. ОСОБА_1 звертає увагу суду також на те, що ним подано заяву від 23.04.2021 року до відділення поліції №1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про викрадення у нього кредитних карток та особистих документів, а отже персональні дані могли бути використані сторонніми особами для укдення вище вказаного договору. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін. Позивач заперечує твердження відповідача про те, що товариством не було надано суду в якості доказу оригінал Договору про надання грошових коштів у позику №3263560324 від 04.03.2024, оскільки матеріали справи містять зазначений договір у паперовому вигляді та інші докази на підтвердження факту укладення кредитного договору. ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звертає увагу суду , що відповідно до останньої судової практики у справах про стягнення заборгованості за аналогічними кредитними договорами підтверджено як правомірність укладення письмових кредитних договорів, електронних кредитних договорів, так і правомірність укладення електронних кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора або факсимільного відтворення підпису. Позичальником ОСОБА_1 під час укладання Договору про надання грошових коштів у позику №3263560324 від 04.03.2024 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного Банку, під час якої позичальник ОСОБА_1 з документів створених на матеріальних носіях та електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім`я та по-батькові. При реєстрації та вході в особистий кабінет позичальника для укладення вище вказаного договору відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме на цей телефонний номер товариством було направлено одноразовий ідентифікатор n73x5ow94, яким і був підписаний договір. Позивачем також долучено до матеріалів справи квитанцію EasyPay, яка є належним доказом перерахування коштів на виконання умов договору. Номер картки, на яку було здійснено перерахування коштів за Договором про надання грошових коштів у позику №3263560324 від 04.03.2024 зазначено в особистому кабінеті відповідача, як таку на яку він бажає отримати кошти в позику. Посилання в апеляційній скарзі на те, що особисті дані відповідача могли бути використані іншою особою для укладення договору позики є недоведеними, оскільки саме по собі звернення з заявою до поліції не є належним доказом зазначеного. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Судом та матеріалами справи встановлено, що 04 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №3263560324. Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт, Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором, Законом « Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаного позичальником при вході та протягом періоду обслуговування в Товаристві. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту склала 5000 грн., строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Стандартна процентна ставка відповідно до п.2.6.1. становить 2.20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.2.5 Договору. Зазначений кредитний договір разом з Додатком № 1 підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором n73x5ow94 04.03. 2024 року об 11:04. (а.с. 23-34) Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» 16.05.2023 укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів. 04.03.2024 через надавача платіжних послуг - ТОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 5000 з призначенням платежу: кредитні кошти ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» Поповнення картки Visa/MasterCard/НПС Простір НОМЕР_1 , код авторизації 797137. Зазначені реквізити банківської карти вказані у анкеті клієнта ОСОБА_1 та співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у договорі №3263560324 від 04.03.2024. Отже, з договору надання грошових коштів у позику 04.03.2024 № 3263560324 встановлено, що сторони кредитного договору погодили між собою умови кредитування, а саме його строк, процентну ставку, суму кредиту тощо. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір про надання грошових коштів у позику № 3263560324 від 04.03.2024 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 04.03.2024 року правочину. Доводи апеляційної скарги щодо неукладення ОСОБА_1 кредитного договору № 3263560324 від 04.03.2024 року спростовані матеріалами справи та наявними у них доказами. Заперечуючи факт укладання договору, ОСОБА_1 не надав доказів відсутності належності йому картки № НОМЕР_1 чи виписки по рахунку відкритому на обслуговування зазначеної картки, що могли б підтвердити відсутності надходження коштів на його рахунок. Саме по собі заперечення проти укладення договору та не отримання коштів без надання належних, допустимих та достатніх доказів не може бути підтвердженням зазначених обставин. Колегія суддів критично відноситься до таких твердждень відповідача оскільки позивачем у якості доказу надано паперову копію Договору про надання грошових коштів у позику № 3263560324 від 04.03.2024 року, яка містить підпис позичальника вчинений ним за допомогою одноразового ідентифікатора направленого на його фінансовий номер. Укладення договору в електронній формі не є порушенням Закону України « Про захист прав споживачів». Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи апеляційної скарги про те, що особисті дані відповідача могли бути використані іншою особою для укладення договору позики є недоведеними, оскільки саме по собі звернення з заявою до поліції не є належним доказом зазначеного. Отже, висновок суду про те, що твердження сторони відповідача, як такі, що спростовують заявлені позовні вимоги та доводять факт не оформлення відповідачем Договору про надання грошових коштів у позику та не отримання ним кредитних коштів не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні є вірним. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом. Разом з тим, перевіряючи правильність проведеного розрахунку заборгованості по відсотках колегія суддів апеляційного суду проводить власний обрахунок. Згідно з частиною першоюстатті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права пред`явленння вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 ЗУ "Про споживче кредитування". Як вбачається, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір надання грошових коштів у позику № 3263560324 від 04.03.2024 року , у якому погодили, що позика надається строком на 360 днів. Позов скерований до суду 28.11.24 року. Вимога про дострокове повернення кредиту сторонами передбачена п.5.1.13 у випадках передбачених п.6.4 Договору. Згідно до пункту 6.4. Договору у разі затримки позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту ( в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену у договорі та/або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону позичальника зазначений у договорі або в його особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в Меседжер та/або шляхом направлення повідомлення у спосіб передбачений цим пунктом Договору на додаткові контактні дані позичальника вказані в договорі. Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке повідомлення. Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» просило стягнути на свою користь заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн та заборгованість за відсотками, яка виникла станом на 14 листопада 2024 року у розмірі 28050 грн. З врахуванням викладеного, стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі не ґрунтується на нормах права, судом апеляційної інстанції враховано, що строк кредиту 360 днів, періодичність сплати процентів кожні 30 днів, отже пред`являючи вимоги за період з 04.03.2024 року по 14.11.2024 року, строк платежу по тілу настав відносно 7 платежів, отже рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості за тілом кредиту. Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023. Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023. Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 04.03.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %. Договір № 3263560324 про надання споживчого кредиту був укладений між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 04.03.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування». Частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою ст. 8 доповнена згідно із ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вказана норма набрала законної сили 24.12.2023, тобто станом на час укладення договору про споживчий кредит з відповідачем. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Таким чином, умови укладеного між сторонами договору, передбачена п. 2.6.1 договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2.20 %, у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. З урахуванням викладеного заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами договором підлягає зменшенню та яку слід розраховувати виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки в 1 % за період з 04.03.2024 по 14.11.2024 року (5000 грн :100% х1% х 256 днів) = 12800 грн, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС». Крім того, враховуючи ч. 1 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 04.03.2024 по 14.11. 2024, вважає, що заявлену в позові та стягнуту судом заборгованість за тілом кредиту та відсотками слід зменшити з 5000 грн до 2916.69 грн за тілом кредиту та з 28050 грн до 12800 грн за відсотками, тобто в межах заявленого позову. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на зміну рішення суду першої інстанції в бік зменшення визначеної до стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з 33050 грн до 15716.69 грн, що становить 47.55 % від заявленої суми позову, суд апеляційної інстанції зменшує стягнуту суму судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача на користь позивача з 2422,40 грн до 1151.85 грн. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, то з позивача на користь відповідача слід стягнути 1905.51 грн. у повернення сплаченого судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2025 року змінити, зменшивши визначений до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» розмір заборгованості за кредитом з 33050 до 15716.69 грн, судового збору з 2422,40 грн до 1151.85 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» ( місце знаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська 8,поверх 9, ЄДРПОУ 44127243) на користь ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1905.51 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: