Ухвала ККС ВС № 332/5866/23

УХВАЛА 12 січня 2026 року м. Київ справа № 332/5866/23 провадження № 51-5203ск24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року з доданим клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, встановив: Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку. У клопотанні, доданому до касаційної скарги, засуджений просить поновити строк на касаційне оскарження зазначених вироку та ухвали. Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути засудженому у зв`язку з таким. Статтею 129 Конституції України передбачено, що насамперед забезпечується право на апеляційне оскарження судового рішення, а право на касаційне оскарження - у визначених законом випадках та порядку. Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення. Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу. Це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов`язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити власну правову позицію. Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної норми процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. Як убачається з наявної у суді касаційної інстанції інформації, копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року засуджений ОСОБА_4 отримав 04 листопада 2024 року, а тому його касаційна скарга, датована і підписана ним 08 грудня 2025 року, є такою, що подана із пропуском строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень, що засудженим не заперечується з огляду на його прохання про поновлення зазначеного строку. Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником. В обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження засуджений посилається на неналежне надання йому правової допомоги призначеним захисником, який не намагався подати касаційну або апеляційну скаргу, а також на відсутність у нього юридичної освіти, що перешкодило йому самостійно вчасно звернутись із касаційною скаргою. Зауважує, що йому знадобилось більше часу, ніж передбачено законом, для написання касаційної скарги, оскільки цей час потрібен був для навчання складати належним чином процесуальні документи (12 місяців); також йому були потрібні 2000 аркушів для вироблення почерку, а також джерела права, які необхідно було знайти та купити. Зазначає, що доказом того, що він не міг самостійно скласти і подати касаційну скаргу, є ухвала Верховного Суду про повернення йому касаційної скарги. Разом із тим, наведені засудженим причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними та слугувати підставами для поновлення зазначеного строку з огляду на таке. У випадку неналежного надання захисником правової допомоги, засуджений не позбавлений можливості відмовитись від призначеного захисника та запросити іншого для надання йому правової допомоги або звернутись до суду, вказавши про неналежне виконання захисником своїх обов`язків, із проханням призначити іншого захисника. Крім того, як убачається з оскарженої ухвали, попри доводи засудженого про те, що його захисник не звертався до суду із апеляційною скаргою, як обґрунтування неналежного надання ним правової допомоги, останній подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яку суд розглянув та ухвалив судове рішення. Крім того, відсутність юридичної освіти не є перешкодою для звернення із касаційною скаргою. Як убачається з матеріалів провадження, засуджений в межах встановленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження звертався до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою. Вказана касаційна скарга була залишена без руху та засудженому було надано максимальний строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків. Разом із тим, засудженим не було усунуто недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк, адже нової касаційної скарги від нього на адресу Верховного Суду не надійшло. Тобто причиною повернення касаційної скарги стало не її невідповідність вимогам процесуального закону через неправильність складання у зв`язку із відсутністю юридичної освіти, а те, що засуджений взагалі вирішив не подавати касаційну скаргу на усунення зазначених в ухвалі касаційного суду недоліків. Також суд вважає за необхідне зауважити і про те, що з моменту отримання засудженим копії оскарженої ухвали, а також подачі первинної касаційної скарги і до моменту звернення до суду касаційної інстанції із новою касаційною скаргою пройшов значний проміжок часу, який засуджений не пояснив обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, пов`язаними дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зважаючи на викладене, підстав для поновлення засудженому строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень колегія суддів не вбачає. Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення, касаційна скарга повертається. У зв`язку з вищезазначеним касаційну скаргу слід повернути засудженому. Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд постановив: Відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року та ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року щодо нього. Повернути засудженому ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року щодо нього. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3