Постанова 4857 № 140/2698/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/2698/25 пров. № А/857/38411/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя: Волдінер Ф.А., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,- встановив: Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , 15.03.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив: - скасувати наказ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області від № 85 від 21.11.2024 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Волинській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту, стосовно ОСОБА_1 . Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2025 ухвалу від 18.03.2025 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року позовну заяву подану адвокатом Максимовим Антоном Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, повернуто позивачу. Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що з аналізу норм процесуального права виплаває, що суд першої інстанції повинен вказати усі виявлені недоліки позовної заяви, а не поетапно виявляти їх у наступних ухвалах. Відповідно до цього оскаржувана ухвала порушує право позивача на право на ефективний доступ до суду. Відповідач, 30.01.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відхилити апеляційну скаргу. У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така підлягає задоволенню з наступних мотивів. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача при виконанні вимог ухвали від 18.08.2025 не дотримано встановленого судом строку на усунення недоліків позовної заяви. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 160 КАС України). Згідно частини 2 статті 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Вимоги до змісту позовної заяви наведені у частині п`ятій статті 160 КАС України, відповідно до якої в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху, оскільки представник позивача просив скасувати рішення відповідача та зобов`язати його вчинити певні дії на користь позивача, при цьому не ставлячи під сумнів правомірність рішення, дій чи бездіяльності відповідача. Тобто, прохальна частина позову не відповідає змісту спірних правовідносин та вимогам процесуального закону, що в свою чергу унеможливлює належний розгляд цієї справи судом. Також, судом першої інстанції, встановлено 3-дениий строк на усунення недоліків з моменту отримання зазначеної ухвали. З довідки про доставку електронного листа наявного в матеріалах справи вбачається, що ухвала від 18.08.2025 доставлено до електронного кабінету представника позивача 19.08.2025 о 20:07 год. На виконання вимог цієї ухвали від 18.08.2025, представником позивача 28.08.2025 шляхом формування документу в системі «Електронний суд», подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено: «

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області від № 85 від 21.11.2024 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

2. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Волинській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно ОСОБА_1 .

3. Витребувати від Управління Державної міграційної служби України у Волинській області всі матеріали особової справи громадянина Афганістану ОСОБА_1 , наказ УДМС України у Волинській області № 85 від 21.11.2024, у зв`язку з тим, що позивач не має доступу до зазначених доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та без яких неможливий об`єктивний, всебічний та повний розгляд справи по суті.» У подальшому, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу. Так, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у вирішенні питання правильності застосування норм процесуального права у постанові від 22.12.2022 у справі № 300/4062/21 та від 31.10.2024 у справі № 300/3345/24, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України суд апеляційної інстанції зобов`язаний враховувати при застосуванні норм права, дійшов наступних висновків: «При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.». Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі Bellet v. France ( Беллет проти Франції , Серії A № 333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція ) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 25 січня 2000 року у справі Miragall Escolano and Othersv. Spain (Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії, заяви № 38366/97, № 38688/97, № 40777/98, № 40843/98, № 41015/98, № 41400/98, № 41446/98, № 41484/98, № 41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain ( Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії , заява № 3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що повертаючи позовну заяву, у зв`язку з тим, що представником позивача при виконанні вимог ухвали від 18.08.2025 не дотримано встановленого 3-денного строку на усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що залишаючи позовну заяві без руху, суд першої інстанції зазначив, що представник позивача просив лише скасувати рішення відповідача та зобов`язати його вчинити певні дії на користь позивача, при цьому не ставлячи під сумнів правомірність рішення, дій чи бездіяльності відповідача (а. с. 5 зворот). Тобто, прохальна частина позову не відповідає змісту спірних правовідносин та вимогам процесуального закону, що в свою чергу унеможливлює належний розгляд цієї справи судом. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі висновки передчасними та помилковими, оскільки навіть зазначення позивачем позовних вимог у первинній редакції (а. с. 5 зворот) не могло бути правовою підставою, що унеможливлює належний розгляд справи, оскільки, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд- постановив: апеляційну скаргу Громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 140/2698/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін