Постанова 4856 № 240/19314/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19314/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 12 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив: -визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 02.04.2021 по 31.12.2022 без урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141, а також нарахування та виплату одноразової грошової допомоги на вирішення соціально-побутових вимог за 2021 рік та 2022 рік та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та 2022 рік без урахування у своєму складі індексації грошового забезпечення; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період 02.04.2021 по 31.12.2022 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141, а також одноразової грошової допомоги на вирішення соціально-побутових вимог за 2021 рік та 2022 рік та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та 2022 рік з врахуванням у своєму складі індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених раніше виплат; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 02.04.2021 по день фактичної виплати. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та доплату належного йому грошового забезпечення, з врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Листом від 02.08.2024 №10832 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що при нарахуванні та виплаті йому грошового забезпечення військова частина діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України, дотримуючись наказів та керівних документів Міністерства оборони України. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка до 01.01.2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Відповідно до ч. 2 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок №1078). Згідно п. 5 Порядку 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, яка набула чинності 15.03.2018) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Таким чином, індексація не нараховується у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення. Так, позивач вважає, що у спірний період з 02.04.2021 по 31.12.2022 відповідач повинен був виплачувати йому індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4-6 п. 5 Порядку №1078. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078). Щодо "фіксованої" суми індексації, то необхідно зазначити, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" (який діяв в період спірних правовідносин) і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. Починаючи з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: -сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103%. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Також, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Дане правове питання аналізувалося Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, в якій наведено детальні роз`яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації військовослужбовцям у період з березня 2018 року та права на отримання індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду. Зокрема, у пунктах 104-109 вказаної постанови зазначено коло обставин, які підлягають встановленню на виконання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а саме: -розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). При цьому, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати військовослужбовцю (позивачу) індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби (пункт 108 постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21). Враховуючи викладене вище, розрахунок можливої індексації-різниці (тобто як різниця між сумою індексації в березні 2018 року і розміром підвищення доходу в березні 2018 року) обумовлюється наявністю таких ключових обставин як розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення в лютому та в березні 2018 року, тобто різницю підвищення доходу, що має місце в березні 2018 року, а також суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року. Наявність відповідних фактичних даних напряму пов`язується з обставинами проходження позивачем військової служби у цей період, тобто в лютому-березні 2018 року (що обумовлено фактичною зміною (збільшенням) в цей період посадових окладів за рішенням Уряду). Із матеріалів справи встановлено, що на момент підвищення посадового окладу у зв`язку з прийняттям Постанови № 704 (тобто з 01.03.2018) позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому щодо останнього не відбулось змін грошового забезпечення, різниця в розмірі якого із сумою можливої індексації в березні 2018 року і є підставою для набуття права на індексацію грошового забезпечення в розумінні абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (тобто індексації-різниці). Разом з тим, п. 10-2 Порядку № 1078 визначено, що для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Враховуючи те, що зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відбулося уже після підвищення тарифної ставки (посадового окладу), тобто після березня 2018 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Також, позивачем на обґрунтування вимоги щодо проведення нарахування та виплати індексації грошової допомоги на вирішення соціально-побутових вимог за 2021-2022 роки та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2022 роки, у порушення вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів на підтвердження того, що така не проведена. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.