Постанова 4856 № 240/988/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/988/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції -Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 25 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просила: -визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 07.05.2020 по день фактичного розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2020 по 19.01.2023. Стягнуто з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2020 по 19.01.2023 у сумі 114309 грн 36 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У січні 2025 року до суду надійшла заява представника військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення. В обґрунтування заяви зазначено про військовою частиною НОМЕР_1 в добровільному порядку було здійснено виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 в частині нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2020 по 19.01.2023 у сумі 114309 грн 36 коп, що підтверджується довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2024 №6823. Також, зазначено про те, що за останні місяці військовою частиною НОМЕР_1 до забезпечувального фінансового органу було подано заявку-розрахунок від 08.11.2024 (вих. №7924) на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення, у тому числі на виконання судових рішень, які були прийняті не на користь військової частини (пункт 23 заявки за позовом ОСОБА_1 по справі №240/988/24). 06.12.2024 військова частина НОМЕР_1 повторно звернулась з заявкою на отримання коштів (вих. №8511) (пункт 23 заявки за позовом ОСОБА_1 по справі №240/988/24), однак фінансування від забезпечувального органу на виконання судових рішень на момент подання даної заяви військова частина не отримала, відтак відповідач просив заяву задовольнити шляхом відстрочення виконання рішення суду. Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Відстрочено військовій частині НОМЕР_1 виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №240/988/24 строком на один рік з дня набрання законної сили ухвалою про відстрочення виконання судового рішення. В задоволенні решти заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та відсутні підстави ставити під сумнів намір боржника виконувати судове рішення в майбутньому. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи- тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 378 КАС України). Стаття 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку дискреційні повноваження, які він реалізує за власними переконаннями, вирішувати питання про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Крім того, при розгляді заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу). Також, при наданні правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення. Варто зауважити, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим. Відповідно до правової позиція Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17, оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України. При цьому, як зазначено заявником та підтверджується доданими до заяви документами, військовою частиною НОМЕР_1 , на виконання рішення суду від 05.04.2024 у справі №240/988/24, що набрало законної сили, було здійснено нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2020 по 19.01.2023 у сумі 114309 грн 36 коп, що підтверджується довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2024 №6823. Також, представником заявника подані копії заяв - розрахунків №7924 від 08.11.2024 та №8511 від 06.12.2024, які були надіслані для визначення потреб коштів для виконання рішення суду. Відтак, матеріалами заяви підтверджено, що станом на дату звернення до суду із заявою, останній позбавлений можливості виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, відповідно до наданих суду доказів, військової частиною НОМЕР_1 після набрання законної сили рішення суду, вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду. Враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд, враховуючи обставини справи та вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, вважає що заява про відстрочення виконання рішення суду є обґрунтованою. Так як ухвала суду у частині визначення строку відстрочки виконання рішення суду відповідачем не оскаржена, то колегія суддів у відповідності до вимог ст. 308 КАС України у цій частині її не переглядає. Варто зазначити, що відстрочення виконання не призводить до невиконання рішення суду, а навпаки створює умови для його добровільного виконання боржником з урахуванням його реального майнового стану. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.