Постанова 4851 № 520/29584/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 р. Справа № 520/29584/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 р. (ухвалене суддею Мельниковим Р.В.) в справі № 520/29584/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області третя особа Ізюмське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168, за його участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р., у розмірі до 100000 грн., пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168, за його участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р., у розмірі до 100000 грн., пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням уже виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що при остаточному розрахунку при звільненні відповідачем протиправно ненараховано та невиплачено позивачу додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у збільшеному до 100000 грн. розмірі за періоди з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 16.08.2018 р. по 05.07.2024 р. проходив службу в Національній поліції України. Протягом 2022 року ОСОБА_1 проходив службу у відділі поліції №1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Зазначене районне управління поліції є структурною одиницею Головного управління Національної поліції в Харківській області та немає власного коду в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і знаходиться на фінансовому забезпеченні Головного управління НП в Харківській області. Згідно з наказом ГУНП №298 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з виплатою компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки. Листом ГУ НП в Харківській області від 10.10.2024 р. №Є-275/119/05/29-2024 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода до 30000 грн., за 24.06.2022 р. по 27.07.2022 р. та з 28.07.2022 р. до 23.08.2022 р. виплачена. Інформації щодо виплати додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях або заходах за зазначений період, а також за період з 01.01.2023 р. до 31.03.2023 р. та з 31.05.2024 р. до 01.06.2024 р., за здійснення яких розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 грн., до фінансового органу ГУНП в Харківській області від підрозділу не надходила. Позивач вважає протиправні дій відповідача відносно невиплати йому додаткової винагороди за періоди з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р., у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що позивач у спірні періоди приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIII (в подальшому - Закон №580-VIII), завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Згідно з ст. 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України Відповідно до п. 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 в Україні уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який дії по теперішній час. Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 постановлено Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Також пунктом 4 Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 р. прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в подальшому - постанова № 168), п.1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). З метою врегулювання питань нарахування та виплати додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, розроблено Методичні рекомендації щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 23.03.2022 р. № 355-1/ВС. Відповідно до пункту 2 розділу І Методичних рекомендацій виплата винагороди здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду на підставі наказів такого органу, установи. Видання наказу здійснюється щомісяця не пізніше 28 числа (до завершення воєнного стану). Списки на підпорядкованих поліцейських та заступників керівника підписуються керівником за підпорядкованістю, а списки на керівників, діяльність яких координується (контролюється) керівниками вищого рівня чи їхніми заступниками, підписуються відповідно старшими прямими керівниками чи їхніми заступниками. Згідно з пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій розрахунковий місячний період для виплати винагород визначається з 24 лютого по 25 березня, а в подальшому з 26-го числа поточного місяця на наступні 30 днів періоду дії воєнного стану. У разі, якщо воєнний стан у розрахунковому місячному періоді визначений у меншій кількості календарних днів, ніж розрахунковий місячний період, то розмір винагород визначається шляхом ділення їхніх місячних розмірів на кількість календарних днів, коли був воєнний стан у розрахунковому місячному періоді. На виконання пункту 5 розділу І Методичних рекомендацій додаткова винагорода виплачується в межах асигнувань, передбачених в кошторисі органу, установи. За визначенням, наведеним у пункті 1 розділу II Методичних рекомендацій додаткова винагорода встановлюється пропорційно та виплачується поліцейським за календарний період проходження служби в розрахунковому місячному періоді з урахуванням умов щодо періодів, які не враховуються до періоду, за який може бути встановлена винагорода згідно з розділом IV цих Методичних рекомендацій. Відповідно до пункту 2 розділу II Методичних рекомендацій додаткова винагорода встановлюється, ураховуючи кількість календарних днів проходження служби, крім періодів, зазначених у пункті 1 розділу IV цих Методичних рекомендацій. Обрахунок додаткової винагороди проводиться шляхом ділення місячного розміру додаткової винагороди 30000 на кількість календарних днів у розрахунковому місячному періоді дії воєнного стану та множення на кількість днів проходження служби за виключенням періодів, зазначених у п. 1 розділу IV. Виходячи зі змісту пункту 3 розділу II Методичних рекомендацій для оформлення наказу про встановлення додаткової винагороди керівниками структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органу (установи) поліції подаються списки поліцейських з пропорційно обрахованим розміром винагороди, що пропонується до встановлення. Положеннями пункту 1 розділу IV Методичних рекомендацій передбачено, що додаткова винагорода не встановлюється поліцейським за період, зокрема, відсутності за місцем знаходження органу (підрозділу), закладу, установи з незаконних причин. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Методичних рекомендацій збільшена додаткова винагорода (до 70000 грн. додатково до додаткової винагороди) установлюється та виплачується поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - дії (заходів) за фактичний час виконання ними цих службових обов`язків. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій збільшена додаткова винагорода виплачується пропорційно часу участі в діях (заходах) у розрахунковому місячному періоді здійснення дій (заходів) під час воєнного стану, що обраховується за час фактичної участі в діях (заходах). Перелік дій (заходів) з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної, до забезпечення яких можуть залучатися поліцейські, визначений в додатку 2 до цих Методичних рекомендацій. Обрахунок персонального розміру збільшеної додаткової винагороди кожного поліцейського проводиться шляхом ділення розрахункового місячного розміру збільшеної додаткової винагороди (з урахуванням пункту 3 розділу І) на кількість календарних днів у розрахунковому місячному періоді дії воєнного стану та множення на кількість днів безпосередньої участі в бойових діях (заходах) і на коригувальний коефіцієнт. У разі залучення до служби на добу, розрахунок добового часу зараховується як два календарних дні, у якому доба почалася та закінчилася. Розміри коригувальних коефіцієнтів до розрахунку включаються згідно з додатком 2 до цих Методичних рекомендацій. Час безпосередньої участі в бойових діях (заходах) може бути включений лише в разі здійснення дій (заходів) у районах ведення бойових дій, що затверджені відповідним наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Методичних рекомендацій підтвердженням здійснення дій (заходів) є список поліцейських з обрахованим у зазначений спосіб розміром винагороди, що пропонується до виплати (додаток 3), який в подальшому є додатком до наказу. На виконання рішення протоколу № 25 наради керівництва Національної поліції від 23.08.2022 р. розроблено та направлено для врахування в роботі Методичні рекомендації щодо порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану за період з 24.06.2022 р. по 18.07.2022 р. від 23.08.2022 р. № 5881/09/29-2022. Вказаними Методичними рекомендаціями зокрема було конкретизовано перелік заходів, за виконання яких здійснюється виплата збільшеної додаткової винагороди поліцейським. Згідно з п. 3 Методичних рекомендацій до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, за здійснення яких розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень, належить виконання (проведення) поліцейським у районах ведення бойових дій: 1) бойових завдань з відсічі та стримування збройної агресії проти України на лінії бойового зіткнення (у межах району виконання органом (підрозділом, у тому числі зведеним законом) бойових (спеціальних) завдань) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування в складі органу військового управління, штабу угруповання військ або в порядку взаємодії підрозділів Національної поліції України зі Збройними Силами України та/або Головного управління розвідки Міністерства оборони України чи передачу їх під оперативне управління командувачу оперативно-стратегічного угруповання військ; 2) бойових завдань із проведення розвідувальних спеціальних (активних) заходів відповідно до Закону України «Про розвідку»; 3) відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення за умови безпосереднього контакту з противником; 4) охорони об`єктів (у тому числі несення служби на блок-постах) під час нанесення по них вогневого ураження противником; 5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів; 6) пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 7) заходів з евакуації населення з районів, що піддаються вогневому ураженню противника; 8) безпосереднє проведення процесуальних дій з документування наслідків воєнних злочинів, фіксація та збір показів, вжиття заходів з установлення розміру завданої шкоди, з огляду та ідентифікації тіл (останків) загиблих в умовах реальної загрози для життя та здоров`я працівника поліції, які виникли внаслідок активних воєнних (бойових) дій. Пунктом 4 Методичних рекомендацій передбачено, що для підтвердження безпосередньої участі поліцейських у бойових діях або заходах використовуються такі документи (підписані/затверджені керівником органу (підрозділу) поліції): наказ; доручення; стройова записка; список особового складу, який залучався до виконання завдань; рапорт; доповідна записка; розрахунок; книга нарядів, що враховуються під час складання списків поліцейських для встановлення винагород; інші документи, що підтверджують безпосередню участь поліцейських у бойових діях або заходах. Крім того, питання виплати додаткової винагороди поліцейським на період воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 було врегульовано наказом Міністерства внутрішніх справ України №775 від 28.11.2022 р., яким затверджено Порядок та умови додаткової винагороди поліцейським на період воєнного стану (в подальшому - Порядок №775). Відповідно до п. 3 Порядку №775, до безпосередньої участі в бойових діях та заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань із відсічі та стримування збройної агресії проти України під час підпорядкування поліцейського відповідному органу військового управління або на виконання бойових розпоряджень такого органу; 2) заходів, пов`язаних з організацією та виконанням розвідувальних завдань, у разі їх залучення розвідувальним органом відповідно до законодавства; 3) охорони об`єктів (у тому числі несення служби на блокпостах) під час відбиття збройного нападу чи нанесення по них вогневого ураження противником, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення; 4) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; 5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів; 6) заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника; 7) інших повноважень поліції, крім зазначених у підпунктах 1 - 6 цього пункту, на територіях (населених пунктах), які у день здійснення таких повноважень піддаються вогневому ураженню противника, або на яких після деокупації тривають заходи з відновлення виконання завдань поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", згідно плану заходів, затверджених Головою Національної поліції (у період з дня деокупації відповідної території (населеного пункту) до одного місяця). Отже, підставою для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди є здійснення безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов`язків, що передбачено Методичними рекомендаціями та Порядком №

775. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з 24.02.2022 р. у поліцейських, які проходять службу у підрозділах, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно. А ті поліцейські, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, мають право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Судовим розглядом встановлено, що згідно з витягів з Журналів №2-4 та Журналу залучення поліцейських до виконання завдань правового режиму воєнного стану, участі в забезпеченні національної безпеки на території Харківської області та виконання завдань територіальної оборони ВП 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, про залучення інспектора секторі реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 до виконання завдань, у період з 03.06.2022 р. до 27.07.2022 р., з 28.07.2022 р. до 23.09.2022 р., з 24.09.2022 р. до 21.10.2022 р. здійснював несення служби у складі групи реагування патрульної поліції, на блок-постах, та здійснював піший патруль. Згідно з довідок про доходи від 07.10.2024 р. №1032 у липні (з 24.06.2022 р. до 18.07.2022 р.) та у серпні (з 19.07.2022 р. до 23.07.2022 р.; з 24.07.2022 р. до 22.08.2022 р.) позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. за кожен місяць. Посилання позивача в апеляційній скарзі про його участь у заходах з національної безпеки і оборони полягає у охороні об`єктів, у виконанні розвідувальних завдань, боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями, забезпечені публічної безпеки і порядку, протидії злочинності полягає у патрулюванні певної території, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки у відповідності до наведеного переліку у пункті 3 Порядку №775, несення служби у складі групи реагування патрульної поліції, на блок-постах та патрулювання території не віднесено до визначення безпосередньої участі в бойових діях та заходах. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач здійснював патрулювання під час відбиття збройного нападу або під час нанесення вогневого ураження противником, тощо. Крім того, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 р. витребувано у Головного управління Національної поліції в Харківській області: копію матеріалів особової справи ОСОБА_1 ; інформацію про завдання/заходи, які виконував/здійснював Патока В.В. упродовж спірного періоду з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р.; довідку (довідки) про грошове забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням усіх складових та розмірів нарахувань і фактичних виплат за період з 24.02.2022 р. по 23.08.2022 р., що враховувалися під час такого розрахунку; інформацію про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р., а саме: засвідчені копії наказів та розпорядження, журналів та рапортів стосовно позивача; засвідчені копії всіх інших документів стосовно позивача із зазначенням які заходи/завдання виконував упродовж спірного періоду. У разі відсутності документів, що підтверджують участь позивача у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони у період з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р., зазначити, які саме завдання виконував позивач протягом спірного періоду. На виконання вимог ухвали суду відповідачем до матеріалів справи було надано інформацію про завдання/заходи, які виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду з 24.06.2022 р. по 30.06.2022 р. та з 02.07.2022 р. по 23.08.2022 р. та довідку про грошове забезпечення позивача із зазначенням усіх складових та розмірів нарахувань і фактичних виплат за період з 24.02.2022 р. по 23.08.2022 р., що враховувалися під час такого розрахунку. Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та надані відповідачем документи встановив, що у матеріалах справи немає доказів того, що позивач у спірні періоди, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні конкретні посилання, факти, докази, які підтверджують те, що позивач дійсно здійснював безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов`язків, що передбачено Методичними рекомендаціями та Порядком №775. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Позивачем не було доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги, водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено правомірність дії щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має права на виплату додаткової грошової допомоги в розмірі до 100000 грн., пропорційно часу участі у таких діях та заходах, оскільки, у справі немає доказів про те, що позивач приймав участь у таких діях та заходах, а тому дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 є правомірними. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 в справі № 520/29584/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін