Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11673/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 р. Справа № 520/11673/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 18.06.25 у справі № 520/11673/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі за текстом також відповідачі), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № 204450021615 від 20.12.2024; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 11.03.2025 № 204450021615; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року: з 24.07.1983 по 21.07.1985; з 15.11.1988 по 19.12.1994; з 27.03.1995 по 05.06.1995; з 16.06.1995 по 05.09.1995; з 01.11.1995 по 04.01.2002 року та періодів навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 рік,; з 01.09.1985 по 01.03.1987 рік, та період догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку з 03.06.1987 по 14.11.1988 р. та призначити пенсію за віком позивачці з 11.01.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №204450021615 від 20.12.2024. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 11.03.2025 року №204450021615. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував обставини справи, зокрема того, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону № 1058. За результатами апеляційного розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивачка та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка 16.12.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. У результаті розгляду заяви позивачки за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 20.12.2024 № 204450021615, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу 31 рік. Вік заявника 59 років 11 місяців 4 дні, страховий стаж - 21 рік 01 місяць 26 днів. У рішенні зазначено, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року (зараховано частково з 03.06.1987 року по 02.06.1990 рік догляд за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_1 та період роботи з 01.05.2004 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки на титульній сторінці трудової книжки завірення виправлення зміни прізвища позивачки після одруження здійснено з порушенням п. 2.13. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 58 від 29.07.1993 року; - період навчання з 01.09.1985 року по 24.02.1987 рік згідно диплому № НОМЕР_2 від 24.02.1987 року, період навчання з 01.09.1982 року по 25.07.1983 рік згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1983 року, оскільки відсутнє підтвердження зміни прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 . До заяви про призначення пенсії додано свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 від 20.12.1986 року, де прізвище заявниці після реєстрації шлюбу на російській мові не відповідає паспортним даним та наявне виправлення в даті народження. 03.03.2025 позивачка повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. У результаті розгляду заяви позивачки за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 11.03.2025 № 204450021615, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж становить 32 роки, натомість страховий стаж заявниці становить 18 років 02 місяці 26 днів. У рішенні зазначено, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви: - до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983, оскільки на титульній сторінці дописано дату народження заявниці « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка не відповідає даним ІD-картки НОМЕР_5 , та неможливо підтвердити зміну прізвища « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_5 »; - не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 25.07.1983 згідно диплома НОМЕР_3 від 25.07.1983, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »; - не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 21.07.1983 згідно довідки № 60 від 16.01.2025, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »; - не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 24.02.1987 згідно диплома № НОМЕР_2 від 24.02.1987, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »; - не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 27.02.1987 згідно довідки № 62 від 16.01.2025, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »; - не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку згідно наданого свідоцтва про народження, оскільки неможливо визначити написання прізвища заявниці російською мовою (у наданому свідоцтві про народження прізвище матері « ОСОБА_5 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_6 » згідно наданого свідоцтва про шлюб). Не погоджуючись із рішеннями пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідачів про відмову у призначенні пенсії не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим визнав протиправними та скасував такі рішення. З огляду на те, що відповідачами не надано належної оцінки заявам позивачки про призначення пенсії та доданим до них документам, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування "№ 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу , зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Згідно з п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 за № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12.08.1993 за №

637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.06.2014 за № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення. Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637). За приписами п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі також Інструкція № 58). Згідно з пунктом 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції № 58). Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції № 58). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції № 58). Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за №

162. Інструкція № 162 чітко визначала коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа. Позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на належне пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Як убачається з матеріалів справи, у спірних рішеннях № 204450021615 від 20.12.2024 та № 204450021615 від 11.03.2025 відповідачами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983, оскільки зміна прізвища на титульній сторінці, після одруження здійснена з порушенням законодавства, дата народження заявниці не відповідає паспортним даним, та неможливо підтвердити зміну прізвища « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_5 »; - не зараховані періоди навчання позивачки, оскільки відсутнє підтвердження зміни прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 . У свідоцтві про шлюб НОМЕР_4 прізвище заявниці після реєстрації шлюбу на російській мові не відповідає паспортним даним та наявне виправлення в даті народження; - не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку згідно наданого свідоцтва про народження, оскільки неможливо визначити написання прізвища заявниці російською мовою (у свідоцтві про народження прізвище матері « ОСОБА_5 », не відповідає прізвищу « ОСОБА_6 » згідно наданого свідоцтва про шлюб). Разом з цим щодо незарахування періодів роботи згідно трудової книжки, у зв`язку з наявними виправленнями на титульній сторінці, зокрема, зміна прізвища та виправлення у даті народження, із системного аналізу наведених норм випливає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Окрім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а. Колегія суддів звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав. Згідно з пп.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань. Отже, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії. З огляду на зазначене, відповідачу слід урахувати, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Відповідачами не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 березня 2018 у справі № 754/14898/15-а. Окрім того, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає. Такий підхід узгоджується з нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав. Однак матеріали справи не містять, а відповідачами в обґрунтування правомірності прийняття спірних рішень не надано до суду доказів самостійного звернення до архівних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача. Отже, суб`єктами владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача на момент їх внесення, не вжито заходи з метою перевірки відповідних відомостей. Натомість відповідачами покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача. Разом із тим колегія суддів зауважує, що надана позивачкою трудова книжка серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 містить записи щодо роботи ОСОБА_1 . Вказані записи в повній мірі підтверджують період роботи позивачки, а зазначені пенсійним органом недоліки ведення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивачки права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу, оскільки записи йдуть послідовно, без виправлень. Наявність виправлення в даті народження, а також зміна прізвища на титульній сторінці, з порушенням законодавства, можуть свідчити про описку та неналежну організацію кадрової роботи на підприємствах, та не свідчить про наявність вини позивачки. З урахуванням наведеного посилання пенсійного органу на недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком. Щодо незарахування періодів роботи згідно трудової книжки, у зв`язку з неможливістю підтвердження зміни прізвища « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_5 », судом установлено, що ОСОБА_7 (переклад на українську мову, згідно з нотаріально засвідченим перекладом свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с.23-25)) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (а.с.22). В подальшому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружилась з ОСОБА_8 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » (переклад на українську мову, згідно з нотаріально засвідченим перекладом свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 (а.с.28-30)), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 (а.с.27). Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується зміна дівочого прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_5 », а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 дійсно заповнена відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З огляду на викладене, вказана підстава для незарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки є необґрунтованою та безпідставною. Щодо незарахування періодів навчання, оскільки відсутнє підтвердження зміни прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 , колегія суддів зауважує на таке. Відповідно до пункту «д» ст. 56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Отже, час навчання підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії. Як уже зазначалось, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Разом з цим згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційнокомунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 8 Порядку № 637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Трудова книжка позивачки НОМЕР_1 від 27.07.1983 містить записи (а.с.32): - «Учеба в ТУ № 8 г. Сумы с 01.09.1982 по 23.07.1983» (мовою оригіналу). Даний запис не містить виправленнь. Вказане також підтверджується копією диплома серії НОМЕР_3 від 25.07.1983, який виданий ОСОБА_7 в тому, що вона 01.09.1982 вступила в Сумське технічне училище № 8 і 25.07.1983 закінчила повний курс технічного училища (а.с.11). - запис № 4-5 «Сумское СПТУ №18 зачислена учащийся училища» (мовою оригіналу). Даний запис не містить виправлень. Вказане також підтверджується копією диплома № НОМЕР_2 від 24.02.1987, який виданий ОСОБА_7 в тому, що вона 01.09.1985 року вступила до середнього профтех-училища №18 і 24.02.1987 року закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища (а.с.12). Вказані обставини також підтверджуються листами Державного професійно-технічного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну»: - від 16.01.2025 № 60, згідно якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчалася в ТУ №8 м. Суми з 01.09.1982 (наказ від 15.09.1982 №4-к) по 21.07.1983 (наказ від 15.07.1983 №10-к) (а.с.14); - від 16.01.2025 № 62, згідно якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчалася в Середньому професійно-технічному училищі №18 м. Суми з 01.09.1985 (наказ від 05.09.1985 №20-к) по 27.02.1987 (наказ від 27.02.1987 №7-к) (а.с.15). З огляду на викладене, вказана підстава для незарахування періодів навчання до страхового стажу позивачки є також необґрунтованою та безпідставною. Щодо незарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, колегія суддів зауважує на таке. Положення статті 56 Закону №1788-XII передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, а пункт 11 Порядку № 637 визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей. ГУ ПФ України в Харківській області не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки в свідоцтві про народження дитини прізвище позивачки - « ОСОБА_5 », тоді як в свідоцтві про шлюб такі відомості вказані як - « ОСОБА_6 ». З цього приводу суд зазначає, що вищезазначені розбіжності в написанні прізвища позивачки не можуть бути підставою неврахування періоду догляду за дитиною, оскільки позивачка не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві, установі, організації, а відповідач надто формально підійшов до таких недоліків. До того ж, згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.12.1986, чоловіком ОСОБА_1 є ОСОБА_8 . Разом з тим, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , зауваження до якого виникло у пенсійного органу, батьками ОСОБА_10 є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що також підтверджує, що саме позивачка є матір`ю ОСОБА_10 . Отже, за викладених обставин судом установлено, що відповідачами не надано належної оцінки заявам позивачки про призначення пенсії та доданим до них документам. Суд також зауважує, що пенсійним органом не надавалось жодної оцінки безпосередньо періодам роботи та навчання позивачки. Натомість, відповідачі обмежились лише зазначенням про порушення в оформленні поданих позивачкою документів. Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень ГУ ПФ України в Запорізькій області від 20.12.2024 № 204450021615 та ГУ ПФ України в Харківській області від 11.03.2025 № 204450021615 та їх скасування. Зважаючи на те, що відповідачами не надано належної оцінки заявам позивачки про призначення пенсії та доданим до них документам, висновок суду першої інстанції про задоволення позову шляхом зобов`язання пенсійного органу (ГУ ПФУ в Харківській області, як органу, який повторно розглядав заяву позивачки про призначення пенсії) повторно розглянути заяву позивачки від 03.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі, є обґрунтованим і законним. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 520/11673/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова