Постанова 4819 № 766/3131/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/3131/21 Головуючий в І інстанції: Ус О.В. Номер провадження: 22-ц/819/195/26 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Майданіка В.В., суддів: Воронцової Л.П., Склярської І.В., секретар Олійник К.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"; третя особа ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Ус О.В., дата складення повної ухвали 27 листопада 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора та державну реєстрацію прав на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги 26 лютого 2021 року адвокат Дудченко Володимир Миколайович, який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових експертиз та технічних експертних досліджень" Рилєєва Олександра Олександровича від 05.12.2016 року № 32717534 та державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ПАТ КБ "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на: квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1105411365101), номер запису про право власності 17811037 з одночасним припиненням таких прав. Позов обгрунтований наступним. 23.09.1995 року між позивачем та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований шлюб, що підтверджується відміткою у паспорті серія НОМЕР_1 громадянки України у графі сімейний стан. 23.08.2005 року подружжя ОСОБА_3 придбало трикімнатну квартиру загальною площею 62,4 кв.м, яка реєструється відповідно договору купівлі-продажу ВСІ 859768 від 23.08.2005 року на ОСОБА_2 . 11.04.2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", був укладений кредитний договір № НЕТОGA00001857, за яким вона отримала кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 32 890 доларів США. На забезпечення вказаного кредитного договору між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 11.04.2007 року № НЕТОGA00001857, за яким в іпотеку передана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . 05.12.2016 року на той час будучи акредитованим суб`єктом державний реєстратор Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертиз досліджень" з 14.08.17 змінилась назва на ДП "Центр оцінки та інформації" ОСОБА_4 за зверненням ПАТ КБ "Приватбанк" прийняв рішення про державну реєстрацію № 32717534 на підставі договору іпотеки серія та номер ВЕО 029584 від 11.04.2007 року, яким за ПАТ КБ "ПриватБанк" було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру, шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання по кредитному договору № НЕТОGA00001857, що підтверджується інформаційною довідкою №242405988 від 29.01.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. 29 січні 2021 року при сформуванні адвокатом інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно Позивач дізнався що вказана трикімнатна квартира, яка була придбання під час шлюбу та є спільною сумісною власністю, зареєстрована за ПАТ КБ "ПриватБанк". Згідно вказаної інформаційної довідки №242405988 від 29.01.21 з Державного реєстру прав на нерухоме майно державним реєстратором Рилєєвим О.О. у підставах для державної реєстрації спірної квартири не вказано про оцінку предмета іпотеки, у зв`язку з чим Позивач вважає, що оцінка АТ КБ "ПриватБанк" не проводилась і державному реєстратору не надавалась, що є порушенням вимог статті 37 ЗУ "Про іпотеку" та п.61 Порядку № 1127 "Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". 24.07.2020 року між Позивачем та ОСОБА_2 розірвано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 . Позивач після розлучення не мешкає з ОСОБА_2 , вказану квартиру остання використовує як місце постійного проживання і вона не має у власності іншого нерухомого житлового майна. ОСОБА_1 (Позивач) та його колишня дружина ОСОБА_2 (іпотекодавець) не давали згоди банківській установі на звернення стягнення вказаної квартири, письмових вимог про усунення порушень від АТ КБ "ПриватБанк" не отримували, що є порушенням статті 35 ЗУ 2Про іпотеку" та порушує права власників нерухомого майна. Позивач вважає що державний реєстратор Рилєєв О.О. був зобов`язаний зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та повідомити банк про необхідність подати відсутні документи протягом 30 днів, проте він здійснив державну реєстрацію права власності за відсутності необхідних документів передбачених пунктом 61 Порядку № 1127 (який діяв на момент реєстрації). Крім того, квартира АДРЕСА_1 , підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набрав чинності 07 червня 2014 року. З огляду на викладене вважає, що державний реєстратор Рилєєв О.О. здійснив державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" з порушенням Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Оскаржуваною ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року вказаний позов був залишений без розгляду. При цьому суд ухвалив: заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2021 року у вигляді арешту квартири АДРЕСА_1 , яка належить Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" (код юридичної особи 14360570) на праві власності скасувати; на підставі ч.10 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цією ухвалою. Залишаючи на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дудченко В.М. в судові засідання, призначені на 11:00 год. 25 червня 2025 року, на 14:00 год. 25 вересня 2025 року, на 09:00 год. 27 листопада 2025 року, не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, судові повістки надіслані позивачу за його адресою й повернуті до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", судові повістки представнику позивача адвокату Дудченку В.М. доставлені до його електронного кабінету, заяв про розгляд справи у відсутність не надходило. На вказану ухвалу позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому він послався на порушення судом норм процесуального права та обов`язок суду забезпечити реалізацію права на доступ до правосуддя. Зокрема вказав, що суд не врахував того, що після відновлення роботи суду з 12.06.2023 року та проведення інвентаризації було продовжено розгляд справи. При цьому 10 грудня 2025 року з ЄДРСР він дізнався про те, що ухвалою суду від 27.11.2025 року його позов було залишено без розгляду. Однак його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, будь-яких повісток він не отримував. Також зазначив, що є неправильним висновок суду про те, що відмітки на судових повістках про його відсутність за місцем проживання є свідченням про належне повідомлення його про дату та час розгляду справи, адже він не має можливості фізично перебувати вдома 24 години на добу 7 днів на тиждень та постійно очікувати прибуття поштаря з судовою повісткою. Через роботу, необхідність пересування, виконання побутових і сімейних обов`язків він не може постійно перебувати вдома. У зв`язку з цим відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" не відображають реального становища та не можуть свідчити ні про його непроживання, ні про належне повідомлення його судом. На його думку, неправильне застосування судом статті 44 ЦПК України також призвело до помилкових висновків. Суд фактично переклав на нього обов`язок постійно перебувати за адресою проживання для отримання повісток, що суперечить змісту вказаної статті й не відповідає принципу добросовісності. На думку скаржника, ЦПК України не містить вимоги про постійне перебування за адресою, а поведінка позивача має оцінюватися з урахуванням реальних життєвих обставин, зокрема війни, переміщення, роботи та побутових обов`язків. Справу було призначено до апеляційного розгляду на 12.01.2026 року о 09-05 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися і про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Фактичні обставини, встановлені судом У справі встановлено таке. Вказана позовна заява подана до суду 26 лютого 2021 року. Ухвалою суду від 05.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху. Ухвалою суду від 19.03.2021 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Ухвалою суду від 25.03.2021 року було частково задоволено заяву про забезпечення позову, подану адвокатом Дудченком Володимиром Миколайовичем, який діє від імені позивача. У подальшому справі слухалась, за клопотанням представника позивача адвоката Дудченка Володимира Миколайовича суд забезпечував його участь в режимі відеоконференції поза приміщення суду з використанням власних технічних засобів (зокрема ухвала від 23.06.2021 року). Ухвалою суду від 27.09.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 06.12.2021 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_2 . 24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф в Україні введено воєнний стан, який триває наразі. Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудну Херсонському міському суду Херсонської області. Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. "Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області", зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року №

2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року. Після відновлення роботи суду, проведення інвентаризації, розгляд справи було продовжено. Протягом 2024 року представник позивача адвокат Дудченко В.М. кілька разів подавав клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дудченко В.М. в судові засідання, призначені на 11:00 год. 25 червня 2025 року, на 14:00 год. 25 вересня 2025 року, на 09:00 год. 27 листопада 2025 року, не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, судові повістки надіслані позивачу за його адресою й повернуті до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", судові повістки представнику позивача адвокату Дудченку В.М. доставлені до його електронного кабінету, заяв про розгляд справи у відсутність не надходило. Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до ч.4 ст.128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Згідно з ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно. Частиною 6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України: --- днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (абзац 1); --- якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (абзац 2). За ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України ("Наслідки неявки в судове засідання учасника справи") суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Згідно п.2 ч.3 вказаної вище норми закону якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. За ч.5 вказаної норми закону у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Зазначені вище норми дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 761/22863/23, провадження № 61-16833св24). Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 756/7038/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі №686/15042/20,від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 року у справі № 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23. Отже, правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання; повторної поспіль неявки позивача у судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності; нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22). Також суд підставно врахував роз`яснення Європейського суду з прав людини у Рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" про те, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам процесуального права. На думку апеляційного суду є правильним та таким, що відповідає матеріалам справи, висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням повторної неявки в судове засідання 27 листопада 2025 року позивача, неподання заяви про розгляд справи у відсутність, відсутності заяви про зміну місця проживання, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду та відсутність необхідності з`ясування поважність неявки позивача, що передбачено ч.5 ст.223 і п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, будь-яких повісток він не отримував, а також неврахування того, що відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" не відображають реального становища та не можуть свідчити ні про його непроживання, ні про належне повідомлення його судом, що є неправильним висновок суду про те, що відмітки на судових повістках про його відсутність за місцем проживання є свідченням про належне повідомлення його про дату та час розгляду справи. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, у справі встановлено факт того, що позивач та його представник, які тричі поспіль були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явилися в судове засідання, а відтак відповідно до ч.5 ст.223 і п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Багатьма рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для скасування оскаржуваної ухвали, підлягають відхиленню інші доводи апеляційної скарги. Висновки суду апеляційної інстанції Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 12 січня 2026 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська