Постанова Київський апеляційний суд № 754/304/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/1873/25 Справа № 754/304/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Михайла Юрійовича, на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Відповідно до постанови суду, 13 грудня 2024 року о 23 годині 15 хвилин в м. Києві по вул. Олександри Екстер, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 ARJL-0314, тест №5552, результат 1,69% проміле, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, з результатами Alcotest Drager не згоден і що при роз`ясненні процедури огляду на стан сп`яніння поліцейські приховали можливість спростування результатів шляхом проведення огляду в закладі охорони здоров`я. З посиланням на правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 130 КУпАП, викладених у постановах від 19.02.2020 року у справі №204/8036/16-ц і від 15.05.2019 року у справі №537/2088/17, вказує на те, що дії ОСОБА_1 не утворили склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутня об`єктивна сторона та суб`єкт правопорушення, які є обов`язковими ознаками юридичного правопорушення, а відтак - виключало можливість його притягнення до адміністративної відповідальності. Щодо відсутності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони, то доводи апеляційної скарги зводяться до того, що працівники поліції не дотримали процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки у разі відмови у проведенні цього огляду або незгоди з його результатами особі, яка притягається до відповідальності за адміністративне правопорушення, має бути запропоновано пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Проте ОСОБА_2 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Крім цього, захисник Мирошниченка Д.О. посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що працівники поліції фактично спровокували апелянта до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, схиливши його до підписання документів, що є недопустимо, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини та вимоги Закону України «Про Національну поліцію». Захисник звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Наголошує на тому, що пояснення ОСОБА_1 , які були зафіксовані на відеозаписі з портативного нагрудного відеореєстратора працівника поліції, не є достатнім доказом правомірності його рішення зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2019 року у справі №537/2088/17, сам факт визнання особою вини у порушенні Правил дорожнього руху не звільняє суб`єкта владних повноважень від доведення правомірності таких дій. Зауважує, що із вказаного відеозапису вбачається, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права на відмову від дачі показань щодо себе, чим допустили порушення статті 63 Конституції України, а тому, виходячи зі змісту пункту 4 частини другої статті 86 і частини другої статті 89 КПК України, що підлягають застосуванню за аналогією закону, відеозапис з нагрудної камери суд першої інстанції повинен був бути визнаний судом першої інстанції як недопустимий доказ. В судовому засіданні ОСОБА_1 і його захисник - адвокат Рвачов О.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 04.02.2025 року, а провадження у справі - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності за адміністративне правопорушення, її захисника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та переглянувши відеоматеріали досліджуваних подій за участю водія ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд, відповідно до статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Зазначені вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови - відповідає вимогам, передбаченими статтям 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №195964 від 13 грудня 2024 року вбачається, що 13 грудня 2024 року о 23 годині 15 хвилин на вулиці Олександри Екстер (Цвєтаєвої), 8, в м. Києві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено з використанням приладу Alcotest Drager 6820 ARJL-0314, результат 1,69% проміле, чим порушив підпункт «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 6820 ARJL-0314 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 гранично допустимої кількості проміле, яка становила 1,69%. Підставами проведення огляду виступали запах з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозаписи з портативного відеореєстратора №№471848, 473942 з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій, за результатами чого встановлено наступне. Так, на відеозаписах зафіксовано, що в момент звернення працівників поліції на місці водія перебував саме ОСОБА_1 , який не заперечував факту керування транспортним засобом, повідомивши поліцейським, що він «шукав місце для висадки пасажирів». ОСОБА_1 було ознайомлено з фактом фіксації процедури його огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. У подальшому ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest 6820 ARJL-0314. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про результати огляду на стан алкогольного сп`яніння, зауваживши, що він перевищив гранично допустиму дозу проміле (0,2%) у вісім разів, що становила 1,69%, внаслідок чого вони констатували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім цього, у відповідь на запитання поліцейського про те, чи згоден ОСОБА_1 з вищезазначеними результатами, останній відповів ствердно, що згоден, після чого працівники поліції застосували захід забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення у вигляді відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Також, з наявної у матеріалах справи письмової розписки ОСОБА_1 від 13.12.2024 року вбачається, що він письмово зобов`язався у подальшому не керувати транспортним засобом з державним номерним знаком НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння протягом 24 годин. Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з частинами другою і третьою статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Таким чином, зміст вищенаведених норм права вказує, що за загальним правилом огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Такий огляд в обов`язковому порядку підлягає фіксації шляхом проведення відеозапису, а за відсутності технічної можливості проведення відеозапису - за участю не менше двох свідків. При цьому, особа підлягає доставленню до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у випадку відмови від проведення такого огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки. Враховуючи вище наведене, в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки відповідно до змісту наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був згоден з результатами огляду на стан сп`яніння, тому у працівників поліції були відсутні підстави доставляти водія до закладу охорони здоров`я. Також свою згоду з результатами огляду ОСОБА_1 підтвердив у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, поставивши власноручний підпис у графі «з результатами згоден». Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо приховування працівниками поліції від ОСОБА_1 результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки згідно з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, відразу після проведення огляду з використанням приладу «Драгер» працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про результати огляду та запитав, чи згоден він з результатами огляду, на що ОСОБА_1 відповів «так». Також у акті огляду на стан сп`яніння та протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що рівень проміле у ОСОБА_1 становив 1,69%, а отже він був обізнаний з результатами огляду, оскільки проставив в акті та протоколі власноручний підпис. Щодо доводів апелянта про відсутність суб`єкта адміністративного правопорушення як обов`язкової ознаки його складу та накладення адміністративного стягнення, то зі змісту відеозапису вбачається, що на запитання поліцейського ОСОБА_1 підтвердив, що саме він керував автомобілем. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції спровокували ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, схиливши його до підписання документів, то апеляційний суд зазначає, що з наявного у матеріалах справи доказів відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що до ОСОБА_1 не було застосовано будь-якого примусу чи провокації, а власноручний підпис було проставлено ним добровільно. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його право на відмову від дачі показань відносно себе, яке передбачене статтею 63 Конституції України, спростовуються проставленням ним власноручного підпису у графі 13 «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи». Враховуючи вищенаведене в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з порушенням ним підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме, керування транспортними засобами особою в стані алкогольного сп`яніння. При визначенні виду й міри адміністративного стягнення суд першої інстанції врахував вимоги статті 33 КУпАП і призначив покарання в межах санкції частини першої статті 130 цього Кодексу, виходячи з характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують юридичну відповідальність. Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша М.Ю. слід відмовити, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права і дотримано норми процесуального права, а також правильно встановлено фактичні обставини справи. З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Михайла Юрійовича, - залишити без задоволення. Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук