Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 352/2249/25

Справа № 352/2249/25 Провадження № 33/4808/60/26 Категорія ст.124 КУпАП Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В. Суддя-доповідач Малєєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., за участю секретаря с.з. Паньків В.І., розглянув справу за апеляційною скаргою адвоката Любчика С.Р. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду від 24.11.2025 та в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції. 1.1. Судом провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. 1.2. Згідно протоколу, 18.09.2025 року о 13:58 хв. в селі Угринів, вулиця Калуське шосе, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Опель Астра», н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну та перед початком руху не впевнилась в безпечності і скоїла зіткнення із транспортним засобом «Мерседес», н.з. НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній смузі, чим порушила пункти 10.1 та 2.3б ПДР. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

2. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 . 2.1. Суд першої інстанції не врахував, що протокол про адміністративне правопорушення чітко вказував на порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 10.1 та 2.36 ПДР (неуважність, не переконалася у безпеці маневру перед початком руху), що призвело до ДТП. 2.3. Згідно з п. 10.1 ПДР, обов`язок водія переконатися у безпеці початку руху чи зміни напрямку є абсолютним, і твердження водія про безпечність маневру спростовуються фактом зіткнення та відеодоказами. 2.4. Суд помилково зазначив, що ОСОБА_2 не створювала перешкод; відеозапис свідчить, що вона змусила водія білого мікроавтобуса на правій смузі екстрено зупинитися, щоб уникнути зіткнення, чим створила йому небезпеку. 2.5. Після виїзду на головну дорогу ОСОБА_2 продовжила рух на ліву смугу зі сталою швидкістю, не зупинившись і не переконавшись у відсутності небезпеки, хоча її оглядовість була обмежена габаритами мікроавтобуса та вантажівки. 2.5. Твердження суду, що водій не зобов`язана була передбачити рух авто по зустрічній смузі (обгін), є помилковим, оскільки по цій смузі могли рухатися транспортні засоби, що здійснюють дозволений обгін, або оперативні транспортні засоби. 2.6. Той факт, що ОСОБА_2 не бачила автобус, який наближався, свідчить про проявлену нею неуважність та невиконання вимоги переконатися у безпеці маневру, що і стало причиною аварії. Враховуючи наведені обставини, просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

3. Доводи заперечення на апеляційну скаргу адвоката Коновала Р.О. 3.1. Твердження про створення перешкоди спростовується тим, що водій білого мікроавтобуса, який мав перевагу, сам зупинився в заторі та жестом запропонував ОСОБА_2 проїхати, тому вона не створювала йому небезпеки. 3.2. У справі немає об`єктивних доказів того, що водій не переконалася в безпеці маневру або була неуважною (порушення п. 10.1, 2.3.6 ПДР), оскільки вона перевірила вільність своєї смуги руху. 3.3. Зіткнення спричинив водій автобуса, який в умовах затору на великій швидкості здійснював обгін колони автомобілів, виїхавши на смугу зустрічного руху, по якій рухалася ОСОБА_2 .. 3.4. Через ремонтні роботи, затор та габарити автомобілів (мікроавтобус та вантажівка), що її пропускали, ОСОБА_2 фізично не могла бачити автобус, що наближався по зустрічній смузі. 3.5. Ситуація є нещасним випадком (казусом), а не правопорушенням, оскільки водій не могла передбачити грубе порушення правил іншим учасником руху (рух по зустрічній), що виключає її вину у формі необережності. 3.6. Апеляційна скарга містить суперечності: з одного боку стверджується, що оглядовість водія була обмежена іншими авто, а з іншого що вона зобов`язана була і могла бачити автобус. 3.7. Аргумент апелянта про те, що по зустрічній смузі могли рухатися оперативні спецтранспортні засоби, є лише припущенням, яке не стосується фактичних обставин цієї справи. Враховуючи наведені обставини, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

4. Позиції сторін в судовому засіданні апеляційного суду. В судовому засіданні адвокат Любчик С.Р. підтримав доводи апеляційної скарги. ОСОБА_2 та її захисник адвокат Коновал Р.О. заперечили ці доводи. ОСОБА_2 наполягала на розгляді справи, заявивши, що її вини у ДТП немає. В суді зі згоди сторін переглянуто відеозапис події.

5. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке. 5.1. На момент розгляду закінчилися строки накладення стягнення (ст. 38 КУпАП). Водночас, особа, яка притягується до відповідальності наполягала на розгляді справи, вважаючи себе невинуватою, і бажала довести це в суді. Таке її право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції) переважає над правом уникнення відповідальності і закриття провадження за закінченням строків. 5.2. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Дорожня обстановка в момент ДТП характеризувалася наявністю затору та обмеженою оглядовістю через габарити транспортних засобів. З матеріалів справи та дослідженого відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_2 розпочала маневр виїзду з другорядної дороги, переконалась у відсутності небезпеки на своїй смузі руху, оскільки водій білого мікроавтобуса, що рухався головною дорогою, зупинився та надав їй можливість проїхати. Тому у ОСОБА_2 були всі підстави вважати, що вона може безпечно закінчити маневр. Суд першої інстанції виходив із того, що в цій ситуації мав місце казус (випадок), коли особа не передбачала і не могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. ОСОБА_2 об`єктивно не мала можливості виявити автомобіль «Mercedes-Benz», що рухався по зустрічній смузі, через обмежену оглядовість, створену вантажним автомобілем та мікроавтобусом. Протилежний висновок був би припущенням, яке в основу рішення покласти не можна. Питання імовірного порушення правил ПДР з боку водія автобуса ОСОБА_1 не є предметом апеляційного перегляду в цьому провадженні. Апеляційний суд констатує, що доказів, які є в справі недостатньо для обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 . Всі сумніви в такому разі повинні трактуватися в користь обвинуваченої особи (ст. 62 Конституції України).

6. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається. Керуючись статтею 294 КУпАП суддя апеляційного суду, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Любчика С.Р. залишити без задоволення. Постанову Тисменицького районного суду від 24.11.2025 щодо ОСОБА_2 без змін. Постанова не оскаржується. Суддя А.Ю. Малєєв