Ухвала КЦС ВС № 203/1721/24

УХВАЛА 08 січня 2026 року м. Київ справа № 203/1721/24 провадження № 61-168ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Опара Ганна Вікторівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпропетровська обласна рада, про захист честі та гідності, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпропетровська обласна рада, про захист честі та гідності, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди. Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 07 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 у зверненні від 22 січня 2024 року, поданому до Дніпропетровської обласної ради (вхідний №К-11), а саме: «... ОСОБА_3 помер в місцевій лікарні від алкогольної інтоксикації в лютому 2023 року після багаторічного зловживання алкоголю...». Зобов`язано ОСОБА_2 письмово спростувати у Дніпропетровській обласній раді недостовірну інформацію, поширену нею у зверненні від 22 січня 2024 року, поданому до Дніпропетровської обласної ради (вхідний №К-11), а саме: «... ОСОБА_3 помер в місцевій лікарні від алкогольної інтоксикації в лютому 2023 року після багаторічного зловживання алкоголю...». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 30 000,00 гривень, компенсацію судових витрат у сумі 9 239,20 гривень, разом - 39 239,20 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 07 травня 2025 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Опара Г. В., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 05 січня 2026 року), в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року і залишити в силі рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 07 травня 2025 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має зазначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Опара Г. В., не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Заявниця узагальнено посилається на необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанцій, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявниці необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені статтею 389 ЦПК України, додати її копії відповідно до кількості учасників справи. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявницею не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Сплата судового збору, як одна з умов доступу до суду, не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України. Вимога сплати судового збору в цивільних судах не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зважаючи на те, що позовну заяву подано у лютому 2024 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2024 року. Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 грн). Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у такому розмірі: за дві вимоги немайнового характеру (визнання інформації недостовірною; зобов`язання спростувати недостовірну інформацію) у розмірі 4 844,80 грн ((1 211,20 грн х 2) х 200%); за вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн) у розмірі 6 056,00 грн (3 028,00грн х 200%), що у загальному розмірі становить 10 900,80 грн (4 844,80 грн + 6 056,00 грн). Заявницею до касаційної скарги додано документ про сплату судового збору у розмірі 4 600,00 грн. Отже, заявниці необхідно доплатити судовий збір у розмірі 6 300,80 грн (10 900,80 грн - 4 600,00 грн = 6 300,80 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) та наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає касаційну скаргу. Касаційна скарга подана ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Опара Г. В., не містить відомостей про наявність в адвоката електронного кабінету. Не зазначення Опарою Г. В. реєстраційного номеру облікової картки платника податків позбавляє Верховний Суд можливості перевірити наявність в адвоката зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний Суд». Отже адвокату Опарі Г. В. необхідно повідомити про наявність у неї електронного кабінету або існування обставин, зазначених в абзаці 3 частини шостої статті 14 ЦПК України та вказати свій реєстраційний номер облікової картки платника податків. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Опара Ганна Вікторівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 22 січня 2026 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников