Постанова Хмельницький апеляційний суд № 685/423/13-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2026 року м. Хмельницький Справа № 685/423/13-ц Провадження № 22-ц/820/263/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О., секретар судового засідання Демчук В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Самойлович А.П.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області в порядку ст.489 ЦПК України ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі №685/423/13-ц за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року відновлено повністю втрачене (знищене) судове провадження у цивільній справі №685/423/13-ц (провадження №2/685/130/13) за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що суд, вирішуючи питання про відновлення втраченого судового провадження, значною мірою вийшов за межі вирішуваного питання та керувався доказами, що не відповідають вимогам параграфу 1 Глави 5 ЦПК України. Скаржник ставить під сумнів можливість взяття до уваги письмового пояснення ОСОБА_4 , оскільки з моменту досліджуваних Теофіпольським районним судом Хмельницької області обставин минуло 12 років, що об`єктивно свідчить про неможливість точного збереження в пам`яті надавача пояснень таких дрібних обставин. З огляду на зазначене, важливо дослідити надані ОСОБА_4 свідчення крізь призму вимог Цивільного процесуального кодексу України до доказів в цивільному провадженні. Зазначає, що судом першої інстанції взято до уваги та покладено в основу мотивувальної частини оскаржуваної ухвали пояснення громадянки ОСОБА_4 , яка на момент розгляду справи №685/423/13-ц (12 років тому) працювала в Теофіпольському районному суді Хмельницької області в якості секретаря (помічника) судді Самойловича А.П. (головуючого при розгляді справи по суті). При цьому, на думку скаржника, такі пояснення не можуть братись до уваги в якості доказу наявності посвідчених ОСОБА_4 обставин, оскільки останні не відповідають вимогам щодо достатності та достовірності доказів, адже ОСОБА_4 просто не могла пам`ятати, хто брав участь в засіданні більш як 12 років тому, не кажучи вже про такі мілкі, повсякденні та рутинні деталі роботи секретаря (помічника) як виготовлення копій рішень та його розсилання учасникам справи. Вірогідніше за все, ОСОБА_4 , надаючи такі пояснення просто припускала, що такі обставини існували, оскільки такі дії зумовлені вимогами цивільного процесуального кодексу, посадовою інструкцією тощо. Крім цього, вважає неприпустимою таку процесуальну форму як письмові пояснення, оскільки судом вони описуються як досліджені покази свідка, що порушує принцип безпосередності дослідження доказів, адже показання свідків сприймаються та досліджуються судом безпосередньо в судовому засіданні. Вказує, що такі письмові пояснення не можуть братись судом до уваги та покладатись в обґрунтування судового рішення, оскільки вони не можуть замінити показання цієї ж особи в якості свідка, адже при наданні «письмових пояснень» особа-надавач не попереджається про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, що зумовлює невідповідність такого доказу вимозі щодо достовірності. Зазначене свідчить про неможливість дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування виключно з письмових пояснень особи, що, в свою чергу, суперечить вимозі щодо достатності доказів. Аналогічної позиції скаржник притримується й щодо покладених в основну мотивувальної частини оскаржуваної ухвали «письмових пояснень ОСОБА_5 », що працювала в 2013 році на посаді секретаря судового засідання та брала участь у розгляді даної справи як секретар судового засідання, адже остання фактично надала свідчення щодо обставин, які мали місце більш як 12 років тому, що ставить їх під великий сумнів. Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції зобов`язаний був вирішувати питання про відновлення втраченого/знищеного виконавчого провадження, а не досліджувати чи встановлювати обставини «обізнаності чи необізнаності» сторін із рішенням суду чи іншими матеріалами справи. ОСОБА_1 як в 2013 році, так і станом на 02.10.2014 перебувала за межами України, в Республіці Італія, а тому жодним чином не могла отримати будь-які документи з виконавчої служби і бути обізнаною про судову справу, а особливо отримати копію рішення суду від 27.06.2013. На думку скаржниці, суд першої інстанції не наділений повноваженнями на дослідження обставин обізнаності сторін із рішенням суду, матеріалами справи чи виконавчого провадження, та виходить за межі вирішення питання про задоволення або відмову по відновленню знищеного провадження. Тому, встановлення вищевказаних обставин при вирішенні питання про відновлення знищеного судового провадження свідчить про вихід за межі ініційованого судом питання про відновлення втраченого або знищеного судового провадження, оскільки зазначені обставини виходять за межі, окреслені ст. 494 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відновлюючи втрачене судове провадження, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для відновлення втраченого судового провадження. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження призначались судові засідання, викликались сторони, витребовувались копії матеріалів справи, пояснень та пропонувалось сторонам надати суду всю наявну інформацію, матеріали і докази, які збереглися у них у оригіналах та копіях для можливості відновлення втраченого судового провадження у справі. Так, відповідно до довідки Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 серпня 2025 року, матеріали справи № 685/423/13-ц (провадження № 2/685/130/13) за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, знищені відповідно до акта №1 від 01 березня 2019 року (а.с. 6). У січні 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою (вих..№54/07-2-327 від 18.01.2013) до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 755845/РБ від 30 січня 2008 року. (а.с. 82-83). Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2013 року справу за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Теофіпольського районного суду Хмельницької області (рішення в ЄДРСР № 30096278). 12 квітня 2013 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області відкрито провадження у справі №685/423/13-ц та призначено попереднє судове засідання на 30 квітня 2013 року (а.с. 85, рішення в ЄДРСР № 30670143). Ухвалою суду від 30.04.2013 призначено розгляд справи на 20.05.2013 на 10.00 год. (а.с. 86, рішення в ЄДРСР № 31078020). Ухвалою суду від 20.05.0213 відкладено розгляд справи на 06 червня 2013 року на 10.00 год. (а.с. 87) У поясненні ОСОБА_6 , яка в 2013 році працювала на посаді секретаря судового засідання Теофіпольського райсуду та брала участь у розгляді даної справи як секретар судового засідання, зазначає, що по даній справі усі судові повістки, копії ухвали про відкриття провадження з доданими документами, копії ухвали про призначення справи до судового розгляду направлялися сторонам належним чином, а відповідачам - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, які приєднувалися до матеріалів справи (а.с. 48). Відповідно до даних Автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) по даній справ, відбулося три судових засідання: 20 травня 2013 року (відкладено у зв`язку з витребуванням в позивача оригінали письмових доказів (а.с. 87)), 06 червня 2013 року (відкладено за клопотанням представника позивача) та 27 червня 2013 року (ухвалено рішення по справі). Стягувачем ТОВ «Брайт інвестмент», правонаступником позивача, надано суду, крім копії позовної заяви, також і копії додатків до позовної заяви, які були подані позивачем, зокрема, кредитного договору № 755845/РБ від 30 січня 2008 року з додатком № 1 (а.с. 71-75), договір поруки від 30 січня 2007 року (а.с. 76), заяви на видачу готівки № 919 від 31 січня 2008 року (а.с. 77), претензій відповідачам з доказами їх відправлення (а.с. 78-81), розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором (а.с. 84), довідка позивача щодо обставин укладення договору поруки (а.с. 88) Копії кредитного договору та договору поруки, надані позивачем та відповідачами у даному провадженні, є ідентичними. Оригінал рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27.06.2013 зберігається в архіві Теофіпольського районного суду Хмельницької області. Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 , помічника судді Самойловича А.П., вона 27 червня 2013 року брала участь у розгляді даної справи в якості секретаря судового засідання, після завершення судового засідання та ухвалення рішення вона виготовила його копію та надіслала сторонам у справі шляхом надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, справу було підшито та здано до канцелярії суду (а.с. 44). Відповідно до відомостей з АСДС судом 17 липня 2013 року було виготовлено виконавчі листи на примусове виконання рішення, які за заявою стягувача від 28 серпня 2013 року були направлені 29 серпня 2013 року, копії виконавчих листів надані стягувачем (а.с. 91, 92). Так, 29 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , копію постанови про відкриття провадження було нею одержано 02 жовтня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 99, 100). В подальшому 29 січня 2015 року виконавчий лист було направлено до ГУ ПФ України в Хмельницькій області для стягнення заборгованості з пенсії боржниці (а.с. 107, 105, 106). У вересні 2025 році в порядку примусового виконання рішення суду на електронному аукціоні було продано належну ОСОБА_1 земельну ділянку (а.с. 101-104). 05 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 (а.с. 113), копію постанови було направлено рекомендованим листом, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень. (а.с. 127) В ході здійснення примусового виконання рішення суду накладались арешти на рахунки ОСОБА_3 (а.с. 114, 115). 19 квітня 2021 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області постановлена ухвала про заміну стягувача у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Брайт інвестмент» (провадження № 6/685/13/21), копія якої направлена за місцем проживання боржника. (а.с. 116-120) 28 грудня 2022 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області постановлена ухвала про заміну стягувача у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Брайт інвестмент» (провадження № 6/685/11/22), копію якої боржниці було вручено 11 січня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 121-123). Питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільних справах регламентується Розділом Х ЦПК України. За приписами ч. 1 ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Частиною першою статті 489 ЦПК України визначено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. За змістом ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняли інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження. За приписами частини першої та другої статті 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження. Норми ЦПК України не містять законодавчого визначення поняття "втрачене судове провадження". Однак, виходячи із змісту розділу X "Відновлення втраченого судового провадження" ЦПК України можна дійти висновку, що втрата судового провадження - це повна або часткова втрата цивільної справи, якій присвоєно певний порядковий номер та заведено статистичну картку та у якій має місце відображення усіх процесуальних дій та актів в межах такого провадження. З урахуванням статті 488 ЦПК України відновлені можуть бути як всі, так і частина документів (окремий документ) конкретної цивільної справи позовного, наказного чи окремого провадження, яке було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про його закриття. При розгляді справ про відновлення втраченого судового провадження захищаються не порушені матеріальні суб`єктивні права чи свободи, а процесуальні права, пов`язані з утратою судового провадження та зняттям перешкод у їх реалізації (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 203/1724/20). Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 17.11.2021 у справі №753/4606/20, метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання тощо. Відновлення втраченого судового провадження здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (статті 490 ЦПК України). Вчинення таких дій судами вищої інстанції під час здійснення перегляду судових рішень не передбачено. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, передбачене п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід`ємна частина судового процесу в розумінні ст.6 конвенції (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97, «Брумареску проти Румунії» від 28.11.99, «Бакай та інші проти України» від 9.11.2004). З урахуванням викладеного вище, а також письмових доказів, які містяться у матеріалах даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зібраних судом матеріалів достатньо для відновлення судового провадження у справі №685/423/13-ц. При цьому, колегія суддів враховує, що відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві. Застосування цього процесуального механізму у разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги щодо дослідження судом обставин обізнаності сторін із рішенням суду, матеріалами справи чи виконавчого провадження виходить за межі вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження є безпідставними та суперечать нормам процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. При апеляційному розгляді справи порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено. Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 07 січня 2026 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: О.І. Талалай Т.О. Янчук