Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/2465/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2465/25Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П. Провадження № 22-ц/817/58/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 січня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Костів О. З., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 601/2465/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Корф Петро Казимирович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2025 року, повний текст якого складено 27 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Клим Т.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, В С Т А Н О В И В: у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), до досягнення дитиною трьох років. В обґрунтування позову посилається на те, що вона уклала шлюб з відповідачем. Під час даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Зазначає, що протягом останнього року сімейне життя між подружжям погіршилося. Чоловік став проживати окремо від позивачки та їх спільної дитини, матеріальної допомоги дружині не надає, перестав надавати кошти на утримання малолітнього сина, будь-яким іншим шляхом участі у його вихованні не бере. Вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, не працює, будь-яких інших доходів, крім щомісячної соціальної допомоги на дитину при народженні в розмірі 860 грн., не отримує, що є не достатнім для утримання малолітнього сина ОСОБА_3 . Водночас відповідач відмовляється добровільно надавати кошти на утримання сина, а саме на придбання продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та інших необхідних речей для дитини. ОСОБА_3 повністю перебуває на утриманні ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_2 є молодим, працездатним чоловіком, на протязі останніх років працює не офіційно, і має від такої діяльності постійний дохід, однак, всі кошти витрачає на власні потреби. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 частки з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи стягнення з 20.08.2025 і до досягнення дитиною трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Корф П.К. просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2025 року змінити та прийняти нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітків (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 20.08.2025 і до досягнення дитиною трьох років. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що висновки суду не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та суперечать засадам справедливості й розумності, адже залишають поза увагою реальну потребу дружини в адекватній матеріальній підтримці під час догляду за малолітньою дитиною до трирічного віку, що прямо випливає з обов`язків подружжя взаємно допомагати одне одному. Про реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини в розмірі 1\4 від усіх видів його заробітку (доходу) свідчать такі факти: 1) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є молодою здоровою особою працездатного віку, твердження відповідача про деякі проблеми з його здоров`ям і можливі наслідки захворювань в майбутньому станом на сьогодні є надуманими. Доказами тимчасової непрацездатності можуть бути електронний лікарняний, який формується на основі медичного висновку про тимчасову втрату працездатності (перевірити його можна на вебпорталі Пенсійного фонду України в особистому кабінеті або на порталі «Дія»). Для стійкої (постійної) втрати працездатності підтвердженням є або рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) або експертної команди, яка здійснює оцінювання повсякденного функціонування людини. Жодного із перелічених вище доказів відповідач не надав; 2) Довідки форми ОК-7 і форми ОК-5 не є достатнімими доказами відсутності «стабільного» доходу або взагалі доходу як такого, адже як і було зазначено в позові, відповіді на відзив відповідач працює «неофіційно». Суть «неофіційних» трудових правовідносин якраз і полягає у відсутності будь-якого документального оформлення робочих відносин, а, отже, і будь-яких доказів на підтвердження такого працевлаштування не існує як у самого відповідача, а тим більше у позивачки. Крім того, про матеріальну благополучність і можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 свідчило і те, що у судовому провадженні в суді першої інстанції він користувався оплатними послугами адвоката, який діяв в його інтересах на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги; 3) щодо аргументу про утримання матері відповідача - ОСОБА_5 відповідач не вказує у зв`язку з якими підставами матір перебуває на його утриманні; не надано жодних доказів в підтвердження того, що відповідач фінансово допомагає матері (єдиний доказ який поданий відповідачем це свідоцтво про його народження, яке просто підтверджує фактичні родинні зв`язки і все); крім, того, якщо він дійсно фінансово допомагає своїй матері, то відповідно і «нестабільних доходів» на це вистачає, що повністю спростовує його так звану відсутність «стабільних доходів» і неспроможність забезпечувати матір свого сина - ОСОБА_1 . Закон покладає на чоловіка обов`язок матеріально підтримувати дружину в цей час не випадково. Це не пільга, не привілей, а логічний і справедливий наслідок спільного рішення подружжя про народження дитини. Відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвоката Корф П.К. до суду апеляційної інстанції не поступав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що між сторонами 16 березня 2023 року Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції укладено шлюб, актовий запис № 22 (а.с. 6). Під час шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.10.2023, виданий Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 7). Дамір проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та повністю перебуває на її утриманні, що підтверджується актом обстеження депутата Кременецької міської ради Бобровською Г.В. про місце проживання дитини (а.с. 8). ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, не працює, будь-яких інших доходів, крім щомісячної соціальної допомоги на дитину при народженні в розмірі 860 грн не отримує, що підтверджується довідкою Міністерства праці та соціальної політики від 29 липня 2025 року № 0/03/1499 (а.с. 9) та Довідкою форми ОК - 5 Пенсійного фонду України (а.с. 11-12). Відповідно до судового наказу, виданого Кременецьким районним судом Тернопільської області від 25 серпня 2025 року у справі № 601/2466/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частин заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував те, що дитина проживає разом із позивачкою, яка на даний час не працює, а також працездатний вік відповідача та виходив із принципу справедливості, розумності та з урахуванням потреб дружини і фінансових можливостей відповідача, прийшов до висновку, що аліменти на утримання дружини необхідно стягнути у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян, до досягнення дитиною трьох років. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і ч. 9 ст. 7 СК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Відповідно до частини першої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Згідно з частиною першою статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до положень ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на таке утримання є незалежним від того, чи працює дружина, незалежним від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружини, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 712/4702/19). Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що відповідач є працездатним, може та зобов`язаний відповідно до закону надавати матеріальну допомогу своїй дружині, яка в силу догляду за їх спільною дитиною позбавлена можливості працевлаштуватися. Водночас у відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечуючи право позивачки на утримання від нього як чоловіка, вказував, що у нього відсутній стабільний дохід, та він не має можливості сплачувати на утримання позивачки аліменти у заявленому нею розмірі, просив стягнути із нього аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, судом враховано відсутність стабільного доходу у відповідача та розмір визначений судом збалансовано з інтересами позивачки. Не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що оскільки відповідач має тимчасовий підробіток і спроможний був оплатити послуги адвоката, тому він має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо матеріального стану відповідача, в тому числі можливості сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. Колегія суддів зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, тому з огляду на встановлені у справі обставини, з врахуванням стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, а також те, що відповідач на підставі судового наказу, виданого Кременецьким районним судом Тернопільської області від 25 серпня 2025 року у справі № 601/2466/25 сплачує на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частин заробітку, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дружини, не порушує інтереси заявниці. Отже, за наведених умов, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Корф П.К., підлягає залишенню без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2025 року - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Корф Петро Казимирович, залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча Н.М. Храпак Судді: О.З. Костів М.В. Хома