Постанова 4854 № 400/8684/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8684/24 Перша інстанція: суддя Бульба Н.О., повний текст судового рішення складено 01.07.2025, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2024 року №817022-2414-1408-UA48080130000028458, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2024 року №817022-2414-1408-UA48080130000028458 щодо визначення (нарахування) позивачу суми податкового зобов`язання у вигляді орендної плати за 2024 рік у розмірі 119 393,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за позивачем не зареєстровано право власності на вказану будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці, та відбувся перехід права користування (оренди) від нього до іншого власника. Станом на 2024 рік ОСОБА_1 не є користувачем будь-якого майна, в тому числі і земельних ділянок, на які могла нараховуватися орендна плата. В тому числі він не був користувачем земельної ділянки під комплексом будівель по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4825480800:01:000:0004, так як він відчужив комплекс будівель 23.05.2019 року. Ухвалою від 30.09.2024 року суд відкрив провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження). Заперечень від учасників процесу щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило. Відповідач надав до суду відзив на позов, проти задоволення позову заперечив. Заперечення відповідача мотивовані тим, що міською радою зміни даних щодо орендаря відбулися лише з 15.07.2024 року, а інформація щодо договору оренди землі від 24.07.2013 року в записі про інше речове право 1873470 на день проведення звірки був актуальним (з зазначенням даних позивача), податкове повідомлення-рішення №817022-2414-1408UA48080130000028458 від 23.08.2024 року винесено відповідно до норм статті 288 Кодексу. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) відмовлено. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року по справі №400/8684/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 був власником нерухомого майна, а саме комплексу нежитлових будівель (киснево-наповнювальної станції), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало йому на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого нотаріусом 27.06.2006 року за реєстровим номером №1559. Дана нерухомість знаходилася на земельній ділянці державної власності, площею 0,4863 га з кадастровим номером 4825480800:01:000:0004, яка перебувала в користуванні позивача на підставі договору оренди, укладеного з Миколаївською обласною державною адміністрацією від 24.07.2013 року. Дане майно використовувалося позивачем в його підприємницькій діяльності. 26.12.2018 року було зареєстроване припинення статусу позивача як фізичної особи-підприємця, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який було долучено позивачем до позовної заяви (міститься в матеріалах справи). Відповідно до Договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель киснево-наповнювальної станції від 23.05.2019 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 зазначений комплекс будівель. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Миколаївській області, Первомайська ДПІ (код 1408), місце проживання згідно з базами даних ДРФО АДРЕСА_3 . До Первомайської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області Городецьким В.М. була надана заява для проведення звірки від 29.07.2024 року (вх.№44921/6). Згідно з наданими до заяви документами встановлено наступне. До договору оренди землі від 24.07.2013 року було внесено зміни, а саме: враховуючи договір купівлі-продажу від 23.05.2019 року №2099, на підставі рішення міської ради від 27.06.2024 року №35 «Про заміну сторони договору оренди землі та зміну його істотних умов», сторони уклали додаткову угоду від 15.07.2024 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2013 року (кадастровий номер 4825480800:01:000:0004) площею 0,4863 га для обслуговування комплексу нежитлових будівель киснево-наповнювальної станції по вул. Новогрушівська, 3, с.Грушівка Первомайського району, Миколаївської області, укладений між Миколаївською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 . Згідно з додатковою угодою від 15.07.2024 року замінено сторони договору, а саме: орендодавець Первомайська міська рада, орендар - фізична особа ОСОБА_2 . Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами, тобто з 15.07.2024 року. Актуалізація даних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в записі про інше речове право 1873470 на нового орендаря ОСОБА_2 відбулась після прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення. За результатами проведення звірки, враховуючи надані документи (зміна орендаря) за 2024 рік ОСОБА_1 сформоване податкове повідомлення-рішення №817022-414-1408-UA48080130000028458 від 23.08.2024 року на суму 119 393,40 гривень, яке було вручено позивачу особисто 23.08.2024 року. Позивач, вважаючи протиправним рішення ГУ ДПС у Миколаївській області, звернувся до суду з даним позовом щодо його скасування. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з вимогами п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Підпунктом 14.1.73, 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами; Згідно з вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/ або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно до вимог пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (абзац перший пункту 288.1, пункти 288.2 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України). В свою чергу за приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Частиною 9 цієї ж статті Земельного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). Згідно з вимогами ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Абзацом 8 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Як передбачено статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей (до 02.11.2016 - «записів») до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Статтею 4 цього ж Закону визначено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України). Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 13.12.2018 року (справа №812/465/17), від 23.04.2019 року (справа №812/371/18), від 13.06.2019 року (справа №812/466/17), від 18.06.2019 року (справа №812/778/17), від 25.10.2019 року (справа №812/777/17), від 29.11.2019 року (справа №360/3442/18), від 08.09.2022 року (справа №812/1460/16); від 14.02.2023 року (справа №803/847/17). Згідно з вимогами п.286.5. ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку. Також вимогами п.286.5 ст.286 Кодексу передбачено, що платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 Кодексу; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема, документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи що міською радою зміни орендаря відбулися лише з 15.07.2024 року, а інформація щодо договору оренди землі від 24.07.2013 року в записі про інше речове право 1873470 на день проведення звірки була актуальною, податкове повідомлення-рішення №817022-2414-1408-UA48080130000028458 від 23.08.2024 року винесено відповідачем правомірно. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Колегією суддів встановлено, що 23 травня 2019 року між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_2 (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель (киснево-наповнювальної станції), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,4863 гектара, кадастровий номер 4825480800:01:000:0004, посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А. та зареєстрований в реєстрі за №2099, за умовами якого Продавець передав у власність Покупця вказане нерухоме майно (а.с. 11-12). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.05.2019 року №167780567, комплекс нежитлових будівель (киснево-наповнювальної станції), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 (а.с. 13). Разом з тим, не зважаючи на відсутність у позивача права власності на вказану будівлю та перехід права користування (оренди) від нього до ОСОБА_2 відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов`язань у вигляді орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2024 рік, а саме: №817022-2414-1408-UA48080130000028458 від 23.08.2024 року на суму 119 393,40грн. Проте, як вірно зазначає апелянт, станом на 2024 рік він не був користувачем будь-якого майна, в тому числі і земельних ділянок, на які могла нараховуватися орендна плата. Також, ОСОБА_1 не був користувачем земельної ділянки під комплексом будівель по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4825480800:01:000:0004, так як він продав комплекс будівель 23.05.2019 року ОСОБА_3 . Отже, колегія суддів вважає, що контролюючим органу неправомірно нараховано позивачу орендну плату за вищевказану земельну ділянку за 2024 рік. Колегія суддів зазначає, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або її частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 року (справа №21-3078а16), Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року (справа №819/1365/17), від 18.04.2019 року (справа №807/292/18), від 02.07.2019 року (справа №819/1365/17) , від 23.06.2020 року (справа № 817/492/17) та від 28.12.2021 року (справа № 803/846/17). Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Таким чином, у зв`язку з відчуженням позивачем нерухомого майна до покупця перейшов встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Відтак, позивач у даному випадку, починаючи з 23.05.2019 року, не є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване відчужене нерухоме майно і не може бути належним платником орендної плати за землю, а таким платником є фактичний власник нерухомого майна, яке знаходиться на відповідній земельній ділянці, тобто фактичний землекористувач. Відповідно, починаючи з моменту продажу комплексу нежитлових будівель (киснево-наповнювальної станції), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,4863 гектара, кадастровий номер 4825480800:01:000:0004, припиняється нарахування будь-яких грошових зобов`язань за землю особі, що таке майно відчужила. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування платнику орендної плати з фізичних осіб за користування земельною ділянкою під комплексом будівель по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4825480800:01:000:0004, за 2024 р. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що податкове повідомлення-рішення №817022-2414-1408-UA48080130000028458 від 23.08.2024 року винесено відповідачем протиправно та підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2024 року №817022-2414-1408-UA48080130000028458 підлягають задоволенню. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до приписів ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року скасувати. Ухвалити у справі №400/8684/24 нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2024 року №817022-2414-1408-UA48080130000028458 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.08.2024 року №817022-2414-1408-UA48080130000028458 щодо визначення (нарахування) ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання у вигляді орендної плати за 2024 рік у розмірі 119 393,40 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко