Постанова Сумський апеляційний суд № 591/9190/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2026 року м.Суми Справа №591/9190/24 Номер провадження 22-ц/816/223/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 березня 2025 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, у складі судді Клименко А.Я. ухвалене у місті Суми, В С Т А Н О В И В: Позивач ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 19.02.2020 року № 96208670000 у розмір 86759,19 грн. та понесених судових витрат. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 19.02.2020 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського / рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) N? 96208670000. Позичальник, в порушення умов Договору, свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим, АТ «УКРСИББАНК» відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», на підставі Договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року, право вимоги до Відповідача за вищевказаним договором. Таким чином ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» набуло право вимоги до Відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором. Загальна сума заборгованості Відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу № 254 від 23.01.2024року складає - 86759,19 грн. (заборгованість за основним боргом 48226,34 грн., заборгованість за відсотками 38532,55 грн., заборгованість за комісіями 0,3 грн., а всього 86759,19 грн.). Позивачем не перераховувався вказаний розмір заборгованості по процентам та комісіям, оскільки вказаний в Реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором (АТ "УКРСИББАНК") до моменту передачі права вимоги. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість за Договором не сплачено. Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 11 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення Зарічного районного суду міста Суми скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що усупереч висновків суду першої інстанції позивачем доведені обставини укладення 19 лютого 2020 року між АТ «УКРСИББАНК» і відповідачкою ОСОБА_1 договору споживчого кредиту (Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96208670000 (далі Договір-анкета), факт надання їй споживчого кредиту в сумі 19200 грн. на умовах Договору-анкети, обставини невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з повернення кредиту, виникнення заборгованості в сумі 86 759,19 грн у т.ч. за основним боргом 48 226,34 грн, за відсотками 38532,55 грн, за комісіями 0,3 грн. Також, позивач вважає доведеними обставини і дійсність права вимоги, переданої від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» на підставі договору факторингу №254 від 23.01.2024 року (далі за текстом договір факторингу). Також, позивач не погоджується із неприйняттям судом першої інстанції до розгляду доказів, поданих позивачем разом із відповіддю на відзив від 05.02.2025, зокрема виписка з особового рахунку ОСОБА_1 , оскільки копії цих документів були направлені до електронного кабінету представника відповідачки, який брав участь у справі. Наголошує, що представник відповідача, заперечуючи проти позову, не надав суду докази на спростування як факту надання кредиту у спірному розмірі, так і розміру боргу. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Між сторонами склалися правовідносини щодо стягнення заборгованості за договором споживчого кредитування, право вимоги до позичальника, за яким відступлене позивачу за договором факторингу. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 202 ЦК України, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом статей 525, 611, 612, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Положеннями пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частиною першою статті 515 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За приписами частин першої, другої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Згідно із частиною третьою статті 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Положеннями частини першої статті 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Із змісту частини першої статті 1081 ЦК України, частини першої статті 1082 ЦК України слідує, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Положеннями частин першої, другої статті 1083 ЦК України передбачено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави. Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_1 уклала з Публічним акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96208670000. У п. 1.1. підписаного Договору-анкети зазначалося, що банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «КАРТКА З ЛІМІТОМ «Картка Sуперпокупця 55% Grace», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com і на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі «Тарифи»), поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 року (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених на сайті www.my.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (далі - Правила). Сторони домовилися, що Договір-анкета містить заяву клієнта на відкриття рахунку і подання окремої заяви не вимагається (п. 1.1). Відповідно до умов Договору-анкети, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит), на картковому рахунку клієнта (надалі - ліміт кредитування), а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених Договором-анкетою та Правилами. Банк має право надавати, а клієнт отримувати послуги та/або сервіси банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем банку в порядку, викладеному у Правилах. Правила після підписання сторонами Договору-анкети стають його невід?ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору. Ліміт кредитування було встановлено у розмірі 20200,00 грн.. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладення договору по 05.03.2022 року. Процентна ставка як за готівкові, так і безготівкові операції встановлювалася на рівні 55%, за винятком процентної ставки за безготівковими операціями впродовж пільгового періоду, яка становила 0,00001%. Сторони також погодили визначення орієнтовної загальної вартості ліміту кредитування - 77520 грн., орієнтовну реальну річну процентну ставку ліміту кредитування - 55% (п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1). Згідно із змістом анкети-заявки на надання споживчого кредиту ОСОБА_1 просить у АТ «УКРСИББАНК» надати їй споживчий кредит «Револьверна кредитна карта» на наступних умовах: строк дії ліміту кредитування 24 міс., сума кредитного ліміту 19200 грн. Також ОСОБА_1 просить АТ «УКРСИББАНК» надати їй споживчий кредит з суми кредитного ліміту на наступних умовах: сума кредиту 19188 грн., строк кредитування 22 міс. Відповідно до додаткової угоди до Договору-анкети за наявними підписами сторін визначено умови використання та повернення кредиту, графік платежів та орієнтовну загальну вартість кредиту. АТ «УКРСИББАНК» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» на підставі Договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року право вимоги до відповідача за вищевказаним Договором-анкетою. Згідно змісту п.п. 1, 5.1, 6.1, 6.2 Договору факторингу № 254 АТ «УКРСИББАНК» гарантує ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» дійсність права вимоги до боржників щодо погашення заборгованості, яка відступається, а також зобов`язаний передати ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» документацію, що підтверджує право вимоги до боржників, що не позбавляє права ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» звернутися до АТ «УКРСИББАНК» з вмотивованим письмовим запитом щодо надання відповідних документів відносно певного боржника. За змістом п.п. 4.1, 4.3 Договору факторингу № 254 право власності на право вимоги вважається таким, що перейшло від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» виникає з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги (додаток № 2 до цього договору). АТ «УКРСИББАНК» самостійно здійснює повідомлення кожного боржника про відступлення права вимоги згідно з вимогами чинного законодавства протягом 10 робочих днів з дати переходу права власності на права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» відповідно до умов договору. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 19.02.2020 року становить 86759,19 грн. Зі змісту платіжної інструкції в національній валюті № 192 від 23.01.2024 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» перерахувало на користь АТ «УКРСИББАНК» 2251125,18 грн., як оплату за права вимоги за договором. 18.06.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» направило на адресу відповідача досудову вимогу про сплату заборгованості у розмірі 86759,19 грн. за кредитним договором N?96208670000 від 20.06.2020 року. Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, що складає 86759,19 грн. (заборгованість за основним боргом 48226,34 грн., заборгованість за відсотками 38532,55 грн., заборгованість за комісіями 0,3 грн., а всього 86759,19 грн.). Відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтував наступним. Суд вважав доведеним, що 19.02.2020 року укладено Договір-анкету № 96208670000. Позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, що позбавляє суд можливості дослідити період, за який нараховано заборгованість, а також дані щодо руху коштів на рахунку, сум, що фактично були отримані відповідачем а, отже, встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Суд позбавлений можливості дослідити зміст актуальних на час виникнення договірних відносин між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» Правил споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які відповідно до п. 1.4 Договору-анкети № 96208670000, є його невід`ємною частиною, оскільки відсутній доступ до сайту www.my.ukrsibbank.com, який у п. 1.1 Договору № 96208670000 вказаний, як місце їх розміщення. Суд вважає недоведеним факт набуття позивачем на підставі Договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року права вимоги до відповідачки за Договором № 96208670000, оскільки представником позивача не долучено доказів підписання АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» акту приймання-передачі права вимоги, саме з підписанням якого п. 4.1 Договору факторингу № 254 визначає момент переходу права вимоги до боржників від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ». Разом із відповіддю на відзив позивачем надані суду документи без доказів направлення їх копій відповідачу, а відтак суд не може прийняти до уваги виписки з особового рахунку та акт приймання-передачі Документації до Договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року. Із посиланням на статтю 12 ЦПК України дійшов висновку, що надані представником позивача докази не підтверджують заявлені позовні вимоги та об`єктивно позбавляють можливості суд першої інстанції у повному обсязі встановити всі обставини. Апеляційний суд зазначає, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів не погоджується із висновками про відсутність можливості дослідити період, за який нараховано заборгованість, а також даних щодо руху коштів на рахунку, сум, що фактично були отримані відповідачем, а отже, встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Матеріалами справи з достатньою повнотою встановлено та доведено, що відповідачка, уклавши із АТ «УКРСИББАНК» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96208670000, отримала кредит в сум 19188,00 грн, на повернення якого здійснювала кредитні платежі, але з рештою виконала свої зобов`язання неналежним чином, що призвело до виникнення спірної заборгованості, право вимоги за якою було відступлене банком АТ «УКРСИББАНК» позивачу ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», який і звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачка сплачувала кредитні платежі, що свідчить про визнання нею боргу. Діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Близький за змістом висновок зроблений у постанові Верховного суду від 09 листопада 2018 у справі №911/3685/17. Також суд першої інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , оскільки позивачем разом із відповіддю на відзив були надані банківські виписки руху коштів по рахунку карти з лімітом, зміст яких підтверджує, як отримання відповідачкою кредиту, так і часткову сплату нею кредитних платежів. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Відповідно до пункту 63 цього Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Водночас, апеляційний суд звертає свою увагу на те, що відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів неодержання нею кредиту у спірній сумі, а також не спростувала наявність у неї заборгованості перед позивачем у спірній сумі. Таким чином, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем заборгованості відповідачки за отриманим нею кредитом не відповідають обставинам справи. Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, який вважав неможливим прийняти до уваги виписки з особового рахунку та акт приймання-передачі Документації до Договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року, оскільки ці документи надані суду без доказів направлення їх копій відповідачу. Із матеріалів справи вбачається, що 05.02.2025 через систему «Електроний суд» позивачем направлені та доставлені до Електронного кабінету представника відповідачки адвоката Рибалка О.К., який представляє у справі інтереси ОСОБА_1 , зокрема, відповідь на відзив, додаток

1. Виписка з ЄДР, Додаток 2. виписка Артюшенко (власне виписки руху коштів по рахунку картки з лімітом відповідачки, акт прийому-передачі права вимоги (а.с. 74 зв). 23.10.2024 адвокат Рибалка О.К. подав суду ордер, який не містить інформації щодо обмежень адвоката, як представника відповідачки (а.с. 29). Таким чином, неможливо стверджувати, що відповідачка не отримала копії доказів, направлених позивачем через систему «Електронного суду» разом із відповіддю на відзив її представнику, який не має обмежень у повноваженнях представника. Звертає на себе увагу також той факт, що 19.02.2025 представник відповідачки адвокат Рибалка О.К. подав суду клопотання, у якому просив суд не розглядати і повернути відповідь на відзив позивача, оскільки копії надісланих позивачем документів через систему «Електронного суду» не були направлені у паперовому вигляді з описом вкладення відповідачці, яку він представляє. Верховний суд послідовно висновує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі №299/3611/19 (провадження№ 61-9218св21). Щодо висновків суду першої інстанції, який вважав недоведеним факт набуття позивачем на підставі Договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року права вимоги до відповідачки за Договором № 96208670000, оскільки представником позивача не долучено доказів підписання АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» акту приймання-передачі права вимоги, саме з підписанням якого п. 4.1 Договору факторингу № 254 визначає момент переходу права вимоги до боржників від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» колегія суддів зазначає таке. Судом першої інстанції встановлено і з достатньо повнотою підтверджується матеріалами справи, що між АТ «УКРСИББАНК» і ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» укладений Договір факторингу № 254 від 23.01.2024 року, за яким АТ «УКРСИББАНК» гарантує ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» дійсність права вимоги до боржників щодо погашення заборгованості, яка відступається, а також зобов?язаний передати ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» документацію, що підтверджує право вимоги до боржників, що не позбавляє права ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» звернутися до АТ «УКРСИББАНК» з вмотивованим письмовим запитом щодо надання відповідних документів відносно певного боржника. За змістом п.п. 4.1, 4.3 Договору факторингу № 254 право власності на право вимоги вважається таким, що перейшло від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» виникає з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги (додаток № 2 до цього договору). АТ «УКРСИББАНК» самостійно здійснює повідомлення кожного боржника про відступлення права вимоги згідно з вимогами чинного законодавства протягом 10 робочих днів з дати переходу права власності на права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» відповідно до умов договору. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 254 від 23.01.2024 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 19.02.2020 року становить 86759,19 грн.. Зі змісту платіжної інструкції в національній валюті № 192 від 23.01.2024 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» перерахувало на користь АТ «УКРСИББАНК» 2251125,18 грн., як оплату за права вимоги за договором. 18.06.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» направило на адресу відповідача досудову вимогу про сплату заборгованості у розмірі 86759,19 грн. за кредитним договором № 96208670000 від 19.02.2020 року. Також позивачем подана суду копія акту приймання-передачі Права Вимоги від 23.01.2024, відповідно до п. 2 якого Клієнт (АТ «УКРСИББАНК») передає (відступає) Фактору (ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ») Права Вимоги, а Фактор приймає права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором та Реєстром Боржників від 23.01.2024, що є додатком до Договору Факторингу №254 від 23.01.2024. У свою чергу, доводи відзиву представника відповідачки від 23.01.2025 га позовну заяву зводяться до стверджуваних недоліків чи браку документів, якими обгрунтовуються позовні вимоги, проте стороною відповідача не надано доказів на спростування факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, сплати відповідачкою кредитних платежів, контррозрахунку боргу тощо. У постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблений правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Отже, висновки суду першої інстанції про недоведеність факту передачі позивачу права вимоги до відповідачки за кредитним договором є помилковими у зв`язку із їх невідповідністю обставинам справи. У зв`язку з тим, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів, з урахуванням положень статті 376 ЦПК України, вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовної заяви. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. (частини перша, тринадцята 141 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга задоволена, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн, а також судовий збір, сплачений за розгляд апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн. З огляду на положення п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду у даній справі, як малозначній, касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 141, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» задовольнити. Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» 86 759 (вісімдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 19 коп. заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» судовий збір в сумі 6056 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов