Ухвала КЦС ВС № 462/7787/24

УХВАЛА 07 січня 2026 року м. Київ справа № 462/7787/24 провадження № 61-15705ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петелька Олександра Олексіївна, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 січня 2025 року, додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у розмірі 986 866,83 грн. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11 250,00 витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу Петельки О. О. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 січня 2025 року залишено без змін. 13 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петелька О. О., звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 січня 2025 року, додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, справу направити на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені статтею 389 ЦПК України, з копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи або доказами надсилання скарги іншим учасниками справи; порушення клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень; надання документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. З аналізу заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та усунення недоліків, яка надійшла до суду 02 січня 2026 року на виконання ухвали Верховного Суду від 18 грудня 2025 року, слідує, що заявник у повній мірі не усунув недоліки касаційної скарги, оскільки не надав уточненої редакції касаційної скарги та не визначив підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 у касаційній скарзі і в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження та усунення недоліків посилається на те, щосуди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судами зібраних у справі докази, але за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбаченихпунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі мотиви щодо неправильного застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Заявник мав чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у конкретній постанові Верховного Суду, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, чи заявити про відсутність такого висновку. Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень лише у питанні правильності застосування судами норм права. Норми процесуального права, які регулюють процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності й передбачуваності. Подані заявником процесуальні документи свідчать про те, що у відведений судом строк (станом на 07 січня 2026 року) вимоги ухвали Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у повній мірі не виконані (у касаційній скарзі і заяві про поновлення строку на касаційне оскарження та усунення недоліків не визначені та не обґрунтовані підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені процесуальним законом), що не дозволяє суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Відсутність у касаційній скарзі передбачених ЦПК України підстав оскарження судового рішення в касаційному порядку є передбаченою пунктом 4 частини четвертою статті 393 ЦПК України підставою для її повернення. За загальним правилом, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петелька Олександра Олексіївна, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 січня 2025 року, додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди- повернути особі, яка подала касаційну скаргу. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников