Постанова 4812 № 477/1906/25

07.01.26 33/812/13/26 Справа №477/1906/25 Провадження № 33/812/13/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 07 січня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Семенової Л.М. у приміщенні цього суду 13 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік та штрафу у розмірі 17000 грн., у с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №840237, який складений 27 серпня 2025 р. о 16 год. 58 хв., ОСОБА_1 27 серпня 2025 р. о 16 год. 15 хв. в с. Пересадівка Миколаївського району Миколаївської області, пров. П`ятанчука, 4, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21043», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, хитка хода. Від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу газоаналізатора алко-тестер «Drager Alcotest 6820-25382» та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. 07 листопада 2025 р. ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про зупинення провадженні у справі до моменту його звільнення з військової служби. ОСОБА_1 у судове засідання суду першої інстанції не з`явився, подав клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем. Постановою Вітовського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2025 р. у задоволенні клопотання про зупинення провадженні у справі ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Вітовського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортного засобу строком на 1 (один) рік, який обчислюється з дня здачі або вилучення посвідчення водія, та штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень у дохід держави. Також звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд постанова суду є незаконною, оскільки суд не зупинив провадження у справі та притягнув його до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 вказує, що є військовослужбовцем, перебуває у польових умовах, виконує бойові завдання по захисту Батьківщини. Апелянт наголошує, що суд повинен був зупинити провадження у справі, якщо в неї участь бере військовослужбовець та ухвалити рішення на підставі Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22 від 12 листопада 2025 р. У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився вдруге, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку та додатково - телефонограмою за номером телефону, який міститься в матеріалах справи, тобто належним чином, відповідно до вимог частини 5 статті 294 КУпАП. За такого апеляційний суд з урахуванням положень частини 1 статті 268, частини 6 статті 294 КУпАП, а також, що матеріали справи про адміністративне правопорушення є достатніми для розгляду, вважав за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 . Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Так, згідно із частинами 2 та 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена наступними доказами, які є належними та узгоджуються між собою: - змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №840237, який складений 27 серпня 2025 р., згідно з яким ОСОБА_1 27 серпня 2025 р. о 16 год. 15 хв. в с. Пересадівка Миколаївського району Миколаївської області, пров. П`ятанчука, 4 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21043», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, хитка хода. Від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу газоаналізатора алкотестера «Drager Alcotest 6820-25382» та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень та застережень, із зазначенням, що транспортний засіб залишений за місцем зупинки, оскільки припаркований без порушень ПДР; - відеозаписами правопорушення з нагрудних реєстраторів працівників поліції, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, в яких зафіксовані усі викладені в протоколі серії ААД №840237 від 27 серпня 2025 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Так, відеозапис починається з того, як поліцейські зупинили транспортний засіб марки «ВАЗ 21043», номерний знак НОМЕР_1 , за порушення Правил дорожнього руху, а саме - неувімкнений покажчик повороту при здійсненні повороту. Водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейський виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння. На запитання поліцейських щодо вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 пояснив, що випив пляшку горілки. Поліцейським було неодноразово запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, на що водій на місці зупинки пройти такий огляд спочатку погодився, але потім остаточно відмовився як на місці зупинки, так і у медичному закладі, пояснюючи це тим, що це немає сенсу, оскільки він визнає, що знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я, що підтверджено фіксацією технічними засобами відеозапису, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. За такого висновок суду про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в постанові. Встановлені судом фактичні обставини щодо вчинення правопорушення не спростовуються апелянтом. Твердження апелянта про те, що він не погоджуються із постановою судді мають узагальнений характер, будь-яких доводів щодо необґрунтованості висновків щодо суті правопорушення та визнання винуватості ОСОБА_1 судом в апеляційній скарзі не наведено. При цьому апеляційна скарга не містить жодних доводів, щодо незаконності складеного протоколу про адміністративні правопорушення чи оскаржуваної постанови суду, окрім обов`язку, як вважає апелянт, суду першої інстанції зупинити провадження у справі у зв`язку із перебуванням його на службі у Збройних Силах України. Щодо посилань апелянта на те, що суд неправомірно відхилив клопотання про зупинення провадження у справі через його перебування на військовій службі. Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, в останнє - з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 793/2025 від 20 жовтня 2025 року. Відповідно до фотокопії тимчасового посвідчення військовослужбовця № 8 від 04 листопада 2025 року, довідки форми 5 від 17 вересня 2025 року № 21, яка видана ТВО командира військової частини НОМЕР_2 , які долучені до клопотання про зупинення провадження, солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації 29 грудня 2024 року і з 31 серпня 2025 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Згідно ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України. При цьому в КУпАП не передбачено положень щодо застосування аналогії закону до норм Кримінального процесуального кодексу України у випадку зупинення справ про адміністративні правопорушення. Разом з тим варто зазначити, що під час розгляду судами окремої категорії справ про адміністративні правопорушення положеннями КУпАП допускається зупинення строку розгляду таких справ. Так, згідно ч. 4 статті 277 КУпАП строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). При цьому адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його вчинення , але не пізніше двох років з дня його вчинення (частина 4 статі 38 КУпАП). Натомість за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (частина 6 статті 38 КУпАП). Зазначені вище положення дають можливість розглянути питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП у суттєво збільшені строки поряд із загальними строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими частиною 2 статті 38 КУпАП. Тобто КУпАП врегульовані питання зупинення провадження в адміністративних справах шляхом надання можливості суду зупиняти провадження в окремо визначених категоріях справ у конкретно передбачених випадках і законодавцем не віднесено до таких справ ті, що стосуються притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, зокрема із зазначених у клопотанні ОСОБА_1 підстав (на період проходження особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, військової служби), між тим передбачені суттєво збільшені строки поряд із загальними строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими частиною 2 статті 38 КУпАП, для розгляду питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. За такого суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, яка переглядається. У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ч. 1 ст. 130 КУпАП є одним з найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями. Водій ОСОБА_1 повинен розуміти, що кожна особа, сідаючи за кермо транспортного засобу, зобов`язана на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки у разі наявності стану сп`яніння водій ставить у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху. Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Так, у цій справі належними та допустимими доказами доведено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та його відмова від огляду на стан такого сп`яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік та штрафу у розмірі 17000 грн., залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна