Постанова Київський апеляційний суд № 757/9505/25-ц

справа № 757/9505/25-ц головуючий у суді І інстанції Соколов О.М. провадження № 22-ц/824/1887/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до держави російська федерація про відшкодування шкоди, у якому просила: визнати протиправними дії рф щодо порушення гарантованого позивачці права громадянки України на користування природними ресурсами та на життя, захищені Конституцією та законами України; визнати повномасштабну збройну агресію рф проти України геноцидом Українського народу та стягнути з рф на користь позивачки матеріальну шкоду у розмірі 1 990 149,79 дол. США, які витрачено на лікування, відновлення здоров`я, ремонт пошкодженого майна; стягнути з рф на користь позивачки 7 000 000,00 грн моральної шкоди. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що на підставі п. 2 п. 21 та п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачці на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 25 липня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року та зобов`язати суд відкрити провадження та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає безпідставними твердження суду, що позивачка не відноситься до осіб, які на підставі п. п. 21, 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору. Для застосування таких пільг достатньо підтвердити, що ОСОБА_1 є позивачкою, позов пред`явлено до держави-агресора рф, предмет позову стосується відшкодування шкоди (майнової, моральної), пов`язаної зі збройною агресією та порушенням права власності, що й було зроблено позивачкою, однак проігноровано місцевим судом. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація про відшкодування шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російської федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російської федерації заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від рф або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано 10-денний строк на їх усунення, оскільки: посилання позивача на звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими та не стосуються його підстав, з якими останній звернувся до суду, з метою стягнення матеріальної та моральної шкоди; додатки до позову під номерами з 15 по 24, 26,27, 36 долучені до позову у форматі heic не відкриваються, а тому їх належить подати у форматі, який відкривається. 01 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків відповідно до якої, позивачка вважає, що звільнена від сплати судового збору, на підставі п.2, п. 21 та п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви місцевий суд послався на те, що зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки позивачем не усунуто. Законом України «Про судовий збір» визначені платники та об`єкти сплати судового збору, а також особи, які звільняються від сплати судового збору. Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. Аналіз вказаної норми матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, які внаслідок тимчасової окупації території України, збройної агресії, збройного конфлікту російської федерації вимушено переселилися з тимчасово окупованих територій України, були поранені, перебували в полоні, незаконно були позбавлені волі або викрадені, а також внаслідок таких дій було порушено їх право власності на рухоме та/або нерухоме майно. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у позовній заяві не вказано жодних обґрунтувань настання для неї наслідків, перелічених у п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Так, обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказувала, що майно її родини, яке знаходиться у Бучанському районі, було пошкоджено в результаті обстрілів на початку повномасштабного вторгнення. Позивач зазначала, що разом з рідним братом є спадкоємцями житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно було порушено внаслідок проведення військових дій. Крім того, через військову агресію рф, обстріли та повітряні тривоги зазнали психологічних страждань та загострення хвороб дід позивачки ОСОБА_2 , рідний брат ОСОБА_3 , дружина брата ОСОБА_4 . На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 до позовної заяви долучено копію заповіту від 02 серпня 2012 року, за яким ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках усе належне майно. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_5 станом на 02 травня 2023 року була власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . За відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що позивачка ОСОБА_1 вступила у спадщину після смерті ОСОБА_5 чи будь-яким іншим чином реалізувала свої спадкові права на житловий будинок, колегія суддів встановила непідтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами посилання позивачки на наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору у зв`язку з порушенням права власності саме позивачки ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок. Враховуючи, що позивачкою не надано доказів порушення її права власності на належне їй нерухоме майно внаслідок тимчасової окупації території України, збройної агресії, збройного конфлікту, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». В той же час, майнова та моральна шкода, завдана позивачці внаслідок відновлення психічного здоров`я не відноситься до передбачених п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», адже позивачкою не доведено, що вона була поранена, перебувала в полоні, незаконно була позбавлена волі або викрадена внаслідок тимчасової окупації території України, збройної агресії, збройного конфлікту рф. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2, п. 21 та п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів відхиляє, оскільки жодного обґрунтування настання для позивача передбаченого законодавством переліку наслідків збройної агресії, із підтвердженням відповідними доказами, матеріали справи не містять Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено позовну заяву без руху, колегія суддів оцінює критично, оскільки передбачені Законом України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору застосовуються не в усіх випадках звернення до суду із позовною заявою про стягнення із рф завданої шкоди, а за умови настання для позивача виключного переліку обставин. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору за подання позовної заяви, а отже не усунення недоліків та визнання позовної заяви не поданою. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, довільного тлумачення закону та виходять за межі предмету апеляційного розгляду, а тому не можуть бути підставою для її скасування. При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова