Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/15022/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/15022/24 пров. № А/857/10801/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Борискіним С.А. у м. Рівному у справі №460/15022/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Топтрейд Захід» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - ВСТАНОВИВ: 09 грудня 2024 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Топтрейд Захід» звернулося з адміністративним позовом до відповідача - Рівненської митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA204000/2024/000087/1 від 19.09.2024. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що надані декларантом під час подання митної декларації та під час процедури консультацій документи не були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товарів; рішення про коригування прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу та подані до митного оформлення документи містять розбіжності; надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Скаржник вказує, що декларантом 16.09.2024 на вимогу митного органу надано додаткові документи, за результатами опрацювання яких митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 19.09.2024 №UA204000/2024/000087/1 з обґрунтуванням причин коригування митної вартості товару (графа 33 рішення). Митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації про пропозицію реалізації подібного за технічними характеристиками та технічним станом транспортного засобу за ціною від 23400 євро/од (згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу https://autoline.info) з урахуванням відомостей про додатково понесені витрати згідно рахунку від 10.09.2024 №03-09 (50000 грн). Таким чином, відповідач вважає, що мав правові підстави при коригуванні митної вартості враховувати інформацію щодо ціни продажу згаданого товару, розміщену в мережі Інтернет. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19 серпня 2024 року між нідерландською фірмою «Autohandel DIDIER NV» ( Продавкць) та ТОВ «Топтрейд Захід» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №42855 (далі - Контракт). Предметом Контракту згідно розділу «Предмет контракту» зазначено, що Продавець зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і сплатити товар визначений контрактом, надалі «товар», кількість, умови поставки та ціна кожної партії товару вказується в інвойсі. Загальна вартість цього контракту становить 100 000,00 (Сто тисяч) євро. Постачання товару здійснюється на умовах EXW-Waregem, BE. Покупець здійснює оплату вартості товару протягом 10 днів з моменту підписання інвойсу. В рамках даного Договору Продавцем було поставлено Покупцеві товар: «Автомобіль вантажний марки «ISUZU», модель «ANDERE», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 3, призначення: для завантаження, ущільнення, транспортування та вивантаження сміття, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1898 см3, потужність двигуна 88 кВт, вантажопідйомність 0,535 т, маса у разі максимального завантаження 3,500 т, бувший у використанні, колісна формула 4х4, тип кузова сміттєвоз» за ціною договору за 4400,00 євро. Згідно експортної митної декларації MRN №24BEE0000059449552 від 12.09.2024 товар був відправлений Продавцем Покупцеві. Покупцеві був також виставлений рахунок-проформа на оплату товару №43059 від 04.09.2024, який був оплачений згідно платіжної інструкції №21 від 06.09.2024. 16.09.2024 декларантом ТОВ «Топтрейд Захід» до Рівненської митниці була подана митна декларація №24UA204020022801U6 на товар: «Автомобіль вантажний марки «ISUZU», модель «ANDERE», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 3, призначення: для завантаження, ущільнення, транспортування та вивантаження сміття, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1898 куб.см, потужність двигуна 88 кВт, вантажопідйомність 0,535 т, маса у разі максимального завантаження 3,500 т, бувший у використанні, колісна формула 4х4, тип кузова сміттєвоз із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 4400,00 євро". Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: - зовнішньо економічний контракт №42855 від 19.08.2024; митну декларацію країни відправлення MRN 24ВЕЕ0000059449552 від 12.09.2024, рахунок-фактуру №20233254 від 12.09.2024, автотранспорту накладну CMR№017241 від 11.09.2024, технічний паспорт на автомобіль від 11.10.2023, платіжну інструкцію №21 від 06.09.2024 року про оплату товару згідно інвойсу №43059 від 04.09.2024. Разом з тим, у процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою Рівненської митниці було вказано на виявлення неточностей і запропоновано декларанту надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, транспортні (перевізні) документи; виписку із бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються товару, інвойс №43059 від 04.09.24 та рахунок №42855 від 19.08.24. Листом №014 від 19.09.2024 декларантом повідомлено, що імпортером надані всі документи, які передбачені ст.53 Митного кодексу України на момент митного оформлення. У свою чергу, Рівненською митницею повідомлено імпортера про наявність цінової інформації про пропозицію реалізації подібного за технічними характеристиками транспортного засобу за ціною від 23400 евро/од (https://auto autoline jnfo/-/sale/garbage-bucks/mitsubishi Fuso CANTER-350-2406181 11465962971100). У результаті, відповідачем 19.09.2024 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000087/1 та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів № UA204020/2024/000670. Підставою для коригування стало виявлення наступного: - до митного оформлення надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.10.2023 №2023 НОМЕР_2 , що містить відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб та яка не кореспондується із заявленими до митного оформлення відомостями стосовно покупця чи покупця транспортного засобу згідно комерційного рахунку від 12.09.2024 N920233254; відповідно до положень пункту 3.1 контракту від 19.08.24 №42855 покупець здійснює оплату вартості товару впродовж 10 днів з моменту підписання інвойсу. До митного оформлення надано комерційний рахунок від 12.09.2024 №20233254 та для підтвердження виконання пункту 3.1 контракту від 19.08.2024 №42855 платіжну інструкцію від 06.09.2024 №21. Разом з тим, платіжна інструкція від 06.09.2024 №21 виписана раніше комерційного рахунку, що ставить під сумнів виконання пункту 3.1 контракту від 19.08.2024 №42855. В графі 70 платіжної інструкції від 06.09 2024 №21 містяться відомості про реквізити інвойсу від 04.09.2024 №43059, який до митного оформлення не надано. Як наслідок, поданий документ не може же бути взятий до уваги як підтвердження здійсненої передоплати за імпортований товар; подана до митного оформлення товаротранспортна накладна від 11.09.2024 №017241 містить реквізити рахунку від 19.08.2024 №42855, який до митного оформлення не надано; відомості про вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення від 12.09.2024 MRN 24BEE0000059449552 не кореспондуються із відомостями комерційного рахунку від 12.09.2024 №20233254. Вищевказане, на думку відповідача, свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості. Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою

8. За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 54 МК України). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спра Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Апеляційним судом встановлено, що позивач на підтвердження митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України, подав митному органу такі документи: зовнішньо економічний контракт №42855 від 19.08.2024; митну декларацію країни відправлення MRN 24ВЕЕ0000059449552 від 12.09.2024, рахунок-фактуру №20233254 від 12.09.2024, автотранспорту накладну CMR№017241 від 11.09.2024, технічний паспорт на автомобіль від 11.10.2023, платіжну інструкцію №21 від 06.09.2024 про оплату товару згідно інвойсу №43059 від 04.09.2024. Отже, позивач подав відповідачу повний і достатній для митного оформлення пакет документів, надання якого передбачено ч.2 ст.53 МК України. Доказів на підтвердження неможливості врахування митним органом поданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідачем надано не було. Щодо твердження відповідача, що до митного оформлення надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.10.2023 №2023 НОМЕР_2 , що містить відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб та яка не кореспондується із заявленими до митного оформлення відомостями стосовно покупця чи покупця транспортного засобу згідно комерційного рахунку від 12.09.2024 N920233254, апеляційний суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не встановлено заборони на переоформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в Україні. Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до положень пункту 3.1 контракту від 19.08.24 №42855 покупець здійснює оплату вартості товару впродовж 10 днів з моменту підписання інвойсу, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що до митного оформлення надано комерційний рахунок від 12.09.2024 №20233254 та для підтвердження виконання пункту 3.1 контракту від 19.08.2024 №42855 платіжну інструкцію від 06.09.2024 №21. Разом з тим, платіжна інструкція від 06.09.2024 №21 виписана раніше комерційного рахунку, що ставить під сумнів виконання пункту 3.1 контракту від 19.08.2024 №42855. В графі 70 платіжної інструкції від 06.09 2024 №21 містяться відомості про реквізити інвойсу від 04.09.2024 №43059, який до митного оформлення не надано. При здійсненні спірної поставки експортером був сформований рахунок-проформа №43059 від 04.09.2024, за яким і був оплачений товар відповідно до приписів Контракту, в подальшому вже при відправленні продавцем був наданий рахунок-фактура №20233254 від 12.09.2024 в комплекті товаросупровідних документів, що жодним чином не спростовує здійсненої оплати за товар, яка підтверджена наданою до митного оформлення платіжною інструкцією №21 від 06.09.2024. Таким чином, суд вважає, що оплата за товар здійснена згідно приписів Контракту, а саме - впродовж 10 днів з моменту підписання інвойсу. Щодо твердження митного органу про те, що подана до митного оформлення товаротранспортна накладна від 11.09.2024 №017241 містить реквізити рахунку від 19.08.2024 №42855, який до митного оформлення не надано, то за наявності платіжного документу про оплату ціни товару, колегія суддів не вважає, що дана обставина могла самостійно бути підставою для коригування митної вартості за умови відсутності розбіжностей у інших поданих декларантом документах. Щодо зазначення в якості підстав для коригування митної вартості тієї обставини, що відомості про вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення від 12.09.2024 MRN 24BEE0000059449552 не кореспондуються із відомостями комерційного рахунку від 12.09.2024 №20233254. Колегія суддів зазначає, що в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість товару. Експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китаї), а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації (аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа № 813/1350/14). Колегія суддів враховує твердження позивача, що експортерами країн Євросоюзу при заповненні митних декларацій може вказуватись статистична вартість товару, митна декларація країни відправлення від 12.09.2024 MRN 24BEE0000059449552 оформлена продавцем товарів згідно з умовами ведення його господарської діяльності, а її оформлення не залежало від самого позивача. Також, враховуючи зазначення продавцем у експортній декларації статистичної вартості в розмірі 4600, 00 євро замість 4400,00 євро, суд критично сприймає можливість збільшення митним органом митної вартості товару до розміру 24491,80 євро. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду констатує, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять неточностей та розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар, а жодних об`єктивних підстав неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом, окрім наявності цінової інформації із мережі Інтернет, відповідачем не наведено. Усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів. Суд апеляційної інстанції також поділяє висновки суду першої інстанції, що у оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, слід зауважити, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з мережі Інтернет про пропозицію реалізації подібного за технічними характеристиками транспортного засобу за ціною від 23400 євро/од (https://auto autoline jnfo/-/sale/garbage-bucks/mitsubishi Fuso CANTER-350-2406181 11465962971100). Однак, така інформація з мережі Інтернет не є офіційною інформацією будь-якого із уповноважених або компетентних органів країни-продавця, пропозиція до продажу не означає, що за даною ціною такий транспортний засіб був дійсно реалізований, а саме використання митним органом інформації, отриманої з довільного джерела у мережі Інтернет не відповідає імперативним приписам статті 64 Митного кодексу України, а саме частини 2, відповідно до якої митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях та п.7 ч.3 ст. 64, відповідно до якої митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підстав і довільної чи фіктивної вартості. Як наслідок, судом першої правильно розцінено витяг із інтернет-сайту як довільну інформацію, яка не може використовуватись в якості належного джерела митними органами України. Апеляційний суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки. Відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що посилання відповідача на те, що поданий позивачем пакет документів для митного оформлення є неповним та містить розбіжності, не відповідає дійсним обставинам справи та є підставою для скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000087/1 від 19.09.2024. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Тому, Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №460/15022/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк