Постанова 4856 № 120/17569/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/17569/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 06 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 19.11.2024 № UA401000/2024/000341/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2024 №UA401020/2024/001399. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський цемент» за зовнішньоекономічним договором № 31/10/2024/1 від 31.10.2024 придбано у компанії Jowisz Ihor Humeniuk підйомник телескопічною стрілою SkyJack, моделі SJ66T, серійний номер: 97001047. Загальна вартість закупівлі становила 13700 (тринадцять тисяч сімсот) євро. У листопаді 2024 року вказаний товар було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару 18.11.2024 позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно номер 24UA401020056797U9. Зазначений в декларації товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури, заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 13700,00 євро, про що зазначено в графі 22 ЕМД, що еквівалентно 600222 гривень. В графі 45 ЕМД вартість товару було відкориговано на суму транспортних витрат. Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу разом з ЕМД надано наступні документи (розділ 44 ЕМД): 0380 Рахунок-проформа (інвойс) № 72/MAG/11/2024 від 15.11.2024; 0730 Автотранспортна накладна № 486568 від 15.11.2024; 0862 Декларація про походження товару № 72/MAG/11/2024 від 15.11.2024; 3002 Платіжний документ, що підтверджує вартість товару, б/н від 01.11.2024; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 14/24-Р від 15.11.2024; 4100 Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товару № 31/10/2024/1 від 15.11.2024; 4301 Договір (контракт) про перевезення № 11/11-241 від 10.12.2020; 9610 Копія митної декларації країни відправлення № 24PL4010100095GB5 від 15.11.2024. За результатом розгляду поданої електронної митної декларації було прийнято рішення про відмову в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 19.11.2024 № UA401020/2024/001399, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 19.11.2024 № UA401000/2024/000341/2. Причиною для відмови зазначено те, що із врахуванням вимог ст.ст. 54, 55, 57-58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано виходячи з наступного: - згідно з п. 2 контракту товар мав поставлятись на умовах поставки EXW PL Przemysl, проте згідно з декларацією країни відправлення, товар слідував на умовах поставки FCA PL Przemysl; - платіжний документ № б/н від 01.11.2024 неможливо ідентифікувати як платіжний документ, оскільки в ньому лише набраний текст з банківськими реквізитами, будь-які печатки (в тому числі електронні), відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189). Декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст. 53 МКУ. Листом від 19.11.2024 № 1119/24 декларант відмовився від надання додаткових документів. У зв`язку з цим, у митниці виникли підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару відповідно до статті VII ГАТТ. Враховуючи, митна вартість визначена за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 12.09.2024 №UA100350/2024/730373, за якою оформлено товар: «

1. Самохідний ножничний підйомник з робочою платформою для підіймання людей та ведення робіт на висоті, марки "SKYJACK", модель SJ4632. Бувший у використанні, рік виготовлення 2007, серійний номер 719102, з заміненою акумуляторною батареєю, робоча висота підйому 9,7 м, максимальне навантаження в платформі 317 кг (підйом до 2-х осіб разом з обладнанням). Всього 1 шт. Торгівельна марка Skyjack. Виробник - Skyjack Inc. Країна виробництва - СА Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до закону, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Приймаючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Зважаючи на викладене, суд вірно зазначив, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19. Отже наразі закон не передбачає обмеження пенсії осіб, які перебувають на військовій службі максимальним розміром. Правильність такої позиції додаткового підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Стосовно наявності у постанові Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 положення про підвищення пенсій «у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом», то суд вірно зверну увагу, що незважаючи на наявність у Постанові № 209 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації (01.03.2025), чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України. Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, обмеження позивачу максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України. Отже, суд дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача з 01.03.2025, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, максимальним розміром. Враховуючи протиправність дій відповідача щодо застосування з 01.03.2025 при виплаті пенсії позивача обмеження її максимальним розміром, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням індексації, встановленої відповідно до Постанови №209, без обмеженням її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.