Постанова Львівський апеляційний суд № 466/9196/25

Справа № 466/9196/25 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В. В. Провадження № 33/811/1833/25 Доповідач: Белена А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Белени А.В., з участю захисника адвоката Кость Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2025 року в с т а н о в и в : Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накледене адміністративне стягнення у виді 10 (десяти) діб адміністративного арешту. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605грн 60 коп. судового збору. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23.09.2025 о 00год. 07.хв. за адресою: АДРЕСА_1 гр. вчинив відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 повторно психологічне домашнє насильство, а саме: ображав його, принижував, чим завдав шкоди його психологічному здоров`ю. Окрім цього, 23.09.2025 о 00год. 07.хв. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно психологічне домашнє насильство, а саме: ображав її, принижував, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю. На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; постанову судді щодо нього скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що жодних повідомлень про виклик до суду він не отримував, а про наявність постанови довідався 10.11.2025 з ЄДРСР. Стверджує, що фабула протоколів про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що обов`язковою умовою настання відповідальності за ст. 173-2 КУпАп є, зокрема, вчинення дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Пояснює, що 22.09.2025 о 16.00 годин він прийшов додому за адресою: АДРЕСА_1 . Дружини та сина вдома не було десь до 22.00 годин. На CMC та дзвінки вона не відповідала. Він зрозумів, що її не буде в цю ніч вдома. Тому, близько 23.00 години він зачинив двері, залишив ключ в замку та пішов спати. Вказує, що дружина неодноразово так вчиняла, наприклад влітку вона полетіла з сином в Єгипет не попередивши його і їх не було вдома понад шість днів. Тому він подумав, що вони знову могли кудись поїхати. Біля 24.00 годин він пробудився від стукоту в двері, оскільки дверний дзвінок у нас відключений. Відчинивши двері, побачив працівників поліції, дружину та сина. 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 скерував зміни до апеляційної скарги, у яких просить постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 13.10.2025 щодо нього змінити в частині накладеного стягнення, а саме застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не прибув, скерував клопотання про розгляд справи без його участі. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кость Я.Р. не заперечувала проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення захисника Кость Я.Р. на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП є правильними. Ці висновки підтверджуються протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАВ №955579 від 23.09.2025, ВАВ №955580 від 23.09.2025; формою оцінки ризиків домашнього насильства від 23.09.2025, який визначений як середній; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №428299; заявою ОСОБА_3 від 23.09.2025, а також відеозаписами з місця події. Відповідно до положень ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи настає адміністративна відповідальність. Підставою для складання вказаного протоколу стала заява ОСОБА_3 , згідно з якою остання просила вжити заходів щодо її чоловіка ОСОБА_1 , який зловживає алкоголем, який розпиває у присутності їх неповнолітнього сина, курить у ліжку. Також закрив двері з середини на ключ, у зв`язку з чим вона з сином не могли зайти у квартиру. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв`язку з чим твердження захисника про відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими. Достовірність даних, викладених в протоколах та правдивість показань, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя районного суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Водночас апеляційний суд звертає увагу на таке. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Проте, суддею першої інстанції, при розгляді справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначених вимог закону в повній мірі враховано не було. Як вбачається з постанови судді, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту, за наявності в санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП альтернативного більш м`якого виду стягнення у виді штрафу, місцевий суд не перевірив та не врахував належним чином даних про особу ОСОБА_1 . Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 шкодує про вчинене. В апеляційній скарзі пояснив, що він дійсно закрив двері з середини на ключ, проте думав, що дружина з сином кудись поїхали та їх не буде вдома. Не хотів завдати їм шкоди своїми діями. На думку апеляційного суду, накладене на ОСОБА_1 стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за своїм видом є надто суворим. Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено. Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 слід змінити в частині накладеного стягнення, пом`якшити накладене за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту на штраф у розмірі 1360 грн, що у даному випадку є достатньою мірою відповідальності для запобігання вчиненню нових правопорушень з боку ОСОБА_1 . У решті постанову судді слід залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП змінити в частині накладення адміністративного стягнення. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн 00 коп. В решті постанову судді залишити без змін. Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя Альберт БЕЛЕНА