Постанова Львівський апеляційний суд № 459/2631/24

Справа № 459/2631/24 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д. І. Провадження № 33/811/1780/24 Доповідач: Головатий В. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2024 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Бордюка М. Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив: постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок. Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 29.09.2024 року, близько 20:50 год., за адресою: АДРЕСА_1 , порушив терміновий заборонний припис серії АА № 340461, винесений відносно нього 22.09.2024, а саме: повернувся додому та стукав у двері квартири, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування апеляційної скарги з доповненнями покликається на те, що розгляд справи проводився у його відсутності, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 18.11.2024 року. Зазначає, що він не вчиняв жодного правопорушення, оскільки не знав про наявність постанови від 10.09.2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, та заборонного припису від 22.09.2024 року відносно нього. Звертає увагу, що «стукання в двері» не підходить під будь-яку заборону, передбачену названим приписом, а бачитися з його неповнолітнім сином, який проживає у цій квартирі, йому не заборонено. Крім того, вказує, що протокол було складено за його відсутності, а працівники поліції упереджено до нього ставляться та незаконно притягають до відповідальності. До початку апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_2 подала заяву, в якій заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила проводити розгляд справи без її участі та участі її представника, а тому суд, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги у відсутності потерпілої та її представника. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника Бордюка М. Й., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких підстав. З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, копію оскаржуваної постанови він отримав 18.11.2024 року, а апеляційну скаргу подав 28.11.2024 року, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положенням ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Частина 2 статті 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 227377 від 29.09.2024 року, ОСОБА_1 29.09.2024 року, близько 20:50 год., за адресою: АДРЕСА_1 , порушив терміновий заборонний припис серії АА № 340461, винесений відносно нього 22.09.2024, а саме: повернувся додому та стукав у двері квартири, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема, відсутня постанова суду про притягнення його до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 було винесено заборонний терміновий припис серії АА № 340461 строком на 10 діб з 22.09.2024 по 02.10.2024, відповідно до якого заходами термінового заборонного припису стосовно кривдника є: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Постраждалою особою у заборонному приписі вказана ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_1 , а відтак вказаний припис стосується заборони контактування останнього з донькою ОСОБА_3 . Однак, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 227377 від 29.09.2024 року складений відносно ОСОБА_1 за вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , яка була його дружиною, а не доньки ОСОБА_3 , яка зазначена у заборонному приписі. При цьому, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_3 , в яких не зазначено дати, місця, а також ініціалів та посади працівника поліції, який відбирав такі пояснення. Водночас, пояснення ОСОБА_2 , яка зазначена потерпілою у протоколі про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні. Відтак, вказані обставини підлягають повторній перевірці органами поліції. Крім того, зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП. Зокрема, постанова місцевого суду повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. У мотивувальній частині постанови, у разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків правопорушення, форми вини і мотивів правопорушення, що не було зазначено судом першої інстанції у оскаржуваній постанові. Так, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові при формулювання обвинувачення не встановив того факту, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП. Відтак, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог закону, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Наведене, на думку апеляційного суду, свідчить про те, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, тим самим позбавивши апеляційний суд можливості дати оцінку доводам, наведеним у апеляційній скарзі, що є самостійною підставою для скасування судового рішення. З огляду на це, вважаю, що по справі неможливо прийняти остаточне рішення, у зв`язку з чим її слід направити на доопрацювання до Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області. Після повернення справи, Червоноградському РВП ГУНП у Львівській області необхідно усунути зазначені вище недоліки та повторно направити справу на розгляд до суду. Клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки вказане клопотання не є мотивованим, а стороною захисту не доведено доцільності призначення експертизи, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває. Керуючись ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року скасувати. Матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, повернути Червоноградському РВП ГУНП у Львівській області для усунення виявлених недоліків. Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Головатий В.Я.