Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4743/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/4743/25 пров. № А/857/38827/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, головуючий суддя - Дору Ю.Ю., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДСП Ужгородської МР, в якому просила скасувати рішення Департаменту соціальної політики у відмові надання допомоги ВПО на проживання для ОСОБА_2 25.04.02-11/1742 від 21.05.2025 року; зобов`язати розглянути заяву Позивача про надання допомоги ВПО на проживання для ОСОБА_2 з урахуванням вимог Постанови Кабінета Міністрів України №332; №1507 та особливого статусу Позивача як учасника бойових дій, працівника правоохоронних органів, Національної поліції України; зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу допомогу на проживання ВПО для ОСОБА_2 з місяця подання заяви у квітні 2025 року до строку передбаченого законом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що до складу її сім`ї входять дві особи: Позивач та неповнолітня дочка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Дочка), яка навчається у Маріупольському ліцеї міста Києва, що підтверджується довідкою № 47 від 19.02.2025 року і не має власного доходу; позивач є працівником правоохоронних органів, а саме працює старшим інспектором відділу адміністративної практики в Управління патрульної поліції Закарпатської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та є учасником бойових дій, що підтверджується відповідними документами. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1507 від 27.12.2024 року доходи позивача як учасника бойових дій, працівника правоохоронних органів, Національної поліції України не повинні враховуватися при розгляді заяви про надання допомоги ВПО.. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради оформлене повідомленням №25.04.02-11/1742 від 21.05.2025 року про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 ; зобов`язано Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради призначити та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за заявою ОСОБА_1 від 22.04.2025 року відповідно до вимог Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №

332. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ДСП Ужгородської МР оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не було підтверджено періоди участі у бойових діях, Департаментом включено у склад сім`ї та в взято її дохід для розрахунку розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, що і призвело до встановлення відсутності права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з перевищенням середньомісячного сукупного доходу сім`ї на одного члена сім`ї. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , її дитина ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради від 18.03.2022 року №2106-5000436088 та №2106-5000436050 з відміткою про фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . 22.04.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради (далі Відповідач) з приводу надання допомоги внутрішньо переміщеним особам (далі ВПО) на проживання. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.12.2020 року, а також рішенням про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 02.12.2020 року №7/ІІ/ХХVIII/26. Окрім цього, згідно довідки від 05 червня 2025 року №25/291 ОСОБА_1 з 27 січня 2025 року перебуває на посаді старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції. За результатами розгляду заяви поданої позивачкою 22.04.2025 року, відповідачем прийнято повідомлення №25.04.02-11/1742 від 21.05.2025 року згідно якого відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, вказавши на невідповідність вимогам п.13-2-13-4 Порядку, оскільки середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 при зверненні до Департаменту із заявою від 22.04.2025 року про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам для невключення її у склад сім`ї повинна була подати докази у підтвердження періоду участі у бойових діях, а саме довідку про участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, згідно форми, передбаченої Порядком №413, яка діяла на момент видачі такої довідки. Крім цього, для неврахування доходів ОСОБА_1 до середньомісячного сукупного доходу сім`ї, остання повинна була подати докази безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації згідно форми, передбаченої Порядком №413, у періоді, за який враховуються доходи, передбаченому п.14 Порядку №332. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було підтверджено періоди участі у бойових діях, Департаментом включено у склад сім`ї та в взято її дохід для розрахунку розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, що і призвело до встановлення відсутності права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з перевищенням середньомісячного сукупного доходу сім`ї на одного члена сім`ї. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (Закон № 1706-VII) цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно із частиною другою цієї статті Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII). Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання. У зв`язку із набранням чинності 22 березня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, якою затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №

505. Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення. Згідно із пунктом 3 Порядку №332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення. До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї. Діти/особи віком до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти після досягнення ними 18 років і не мають власних сімей, мають право звертатися за призначенням допомоги особисто, якщо вони мають фактичне місце проживання (перебування) інше, ніж в уповноваженої особи. Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 року №1507 внесено зміни до Порядку №332, та абзац шістнадцятий пункту 3 викладено в такій редакції: "особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також працівники правоохоронних органів, військовослужбовці і працівники Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, особи рядового і начальницького складу ДСНС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, військових формувань, утворених відповідно до закону, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, крім осіб та членів їх сімей, які відповідно до законодавства отримують компенсацію за піднайом (найом, оренду) житлових приміщень як внутрішньо переміщені особи.". Середньомісячний сукупний дохід сім`ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (далі - Порядок №632). Як встановлено пунктом 4 Порядку №632 до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців та ін. Пунктом 8 Порядку №632 передбачено, що до середньомісячного сукупного доходу осіб, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, не враховуються отримані ними у період безпосередньої участі у зазначених заходах грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги, передбачені законодавством для працівників правоохоронних органів, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, інших військових формувань, утворених відповідно до закону. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.12.2020 року та рішенням про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 02.12.2020 №7/ІІ/ХХVIII/26, а також перебуває на посаді старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції. Позивачка подала заяву на продовження виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам до відповідача. В склад сім`ї зазначала свою доньку ОСОБА_2 .. Відповідачем було відмовлено у призначенні допомоги на проживання у зв`язку з тим, що сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідачем було враховано дохід позивачки. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем, всупереч приписам абзацу 16 пункту 3 Порядку №332 протиправно включено ОСОБА_1 до складу сім`ї та відповідно протиправно враховано її дохід при розрахунку середньомісячного сукупного доходу на одного члена сім`ї, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі №260/4743/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич