Постанова 4857 № 380/2046/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/2046/25 пров. № А/857/37720/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року, головуючий суддя Кузан Р.І., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 жовтня 2024 року №46318/13-01-24-16/2360111465. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 24.02.2022 року по 01.08.2023 року штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI, не застосовуються, а пеня платникам єдиного внеску не нараховується, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню. Відтак у відповідача не було правових підстав для нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну оплату єдиного внеску за період з 24.02.2022 року по 01.08.2023 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №46318/13-01-24-16/2360111465 від 29.10.2024 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач несвоєчасно сплатила єдиний внесок за поданими деклараціями, тобто узгодженні грошові зобов`язання. Платником самостійно визначено та подано податкову декларацію з ЄСВ, в якій задекларовано суми податкових зобов`язань до сплати. Декларація складена і підписана відповідно до ст.48 Податкового кодексу України та подана у спосіб визначений діючим законодавством, тобто позивач була обізнана з податковими зобов`язаннями. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 29.01.2002 року зареєстрована як фізична особа підприємець. На підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» уповноваженою особою Головного управління ДПС у Львівській області 29.10.2024 прийнято рішення №46318/13-01-24-16/ НОМЕР_1 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 24525,55 грн за період з 12.03.2022 року по 31.07.2024 року. Згідно з цим рішенням відповідачем нараховано ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 8866 грн та пеню в розмірі 15659,55 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також із вказаною вимогою, позивачка оскаржила їх до суду. Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску №46318/13-01-24-16/2360111465 від 29.10.2024 року, оскільки позивач стверджує про відсутність у відповідача повноважень та обов`язку з застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції та пеня згідно з ч.10 та ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI за порушення, вчинені у період з 01.03.2020 року та до 01.08.2023 року, не застосовуються. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно із частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою. Як передбачено частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із Законом. Згідно із частинами 2, 3 статті 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Крім того, частина 11 статті 25 Закону №2464-VІ передбачає застосування податковим органом до платника єдиного внеску єдиного внеску штрафних санкцій, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина 13 статті 25 Закону №2464-VІ) Отже, законодавчо врегульований порядок застосування фінансових санкцій, відповідно до якого сума штрафу у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (недоїмки) обраховується з наступного дня після граничного строку сплати єдиного внеску за відповідний звітний період. Пеня нараховується з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу з наступного дня після граничного строку сплати єдиного внеску за відповідний звітний період до дня фактичної сплати недоїмки (за весь період прострочення платежу до дня усунення порушення). Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05..2015 року за №508/26593, врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами (далі Інструкція №449). Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За приписами пункту 1 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Документи, які є підставою для нарахування пені: -документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням); -вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; -рішення суду. Відповідно до пунктів 9-11.1 та 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Дія вказаних пунктів зупинена на період дії воєнного, надзвичайного стану - див. пункт 2 розділу II Закону № 3219-IX від 30.06.2023 року. Отже, питання тимчасового звільнення від відповідальності врегульоване окремими підпунктами розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, які визначають різний підхід під час застосування фінансових санкцій та нарахування пені. Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання розповсюдження цієї хвороби. Законом України від 30.06.2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесені зміни до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), зокрема, викладено у новій редакції пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення». Отже, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким визначено, що воєнний стан в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та, враховуючи положення пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій - 01.08.2023 року, контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), вчинені в період з 24.02.2022 року по 31.07.2023 року на підставі зазначених пунктів, та припиняється нарахування пені. Враховуючи викладене, контролюючі органи застосовують штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону № 2464, та нараховують пеню за порушення, вчинені у період до 01.03.2020 та починаючи з 01.08.2023. За порушення платниками законодавства про єдиний внесок в період з 01.03.2020 року по 31.07.2023 року контролюючим органом штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону №2464 не застосовуються, а пеня нарахована за цей період підлягає списанню. Суд першої інстанції вірно вказав, що оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до пунктів 9-21 - 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ, штрафні санкції та пеня за порушення законодавства щодо сплати ЄСВ починаючи з 01.03.2020 року по 31.07.2023 не застосовувались. Крім того, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. Невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, що викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.05.2022 року у справі №340/370/21, від 16.03.2023 року у справі № 160/18668/2, від 16.05.2023 року у справі №380/3195/22 та від 11.09.2023 року у справі №420/14943/21. Оскільки оскаржуване рішення частково не містить належних підстав для нарахування усіх сум пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність такого рішення. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень (зокрема, помилкового розрахунку суми застосованих штрафу, пені) вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акту частково протиправним, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.05.2022 року у справі №826/14188/16. У даному випадку можливості виокремити протиправно застосований контролюючим органом розмір пені та штрафу і скасувати оскаржуване рішення в частині неправомірно застосованих санкцій суд немає можливості. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є таким, що суперечить чинному законодавству, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі №380/2046/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич