Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17121/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17121/25 Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 29 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначені пенсії № 155350022497 від 24.01.2025 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 26.07.1978 р. по 23.04.1985 р., з 24.04.1985 р. по 02.01.1992 р., з 02.01.1992 р. по 29.08.1997 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути її заяву від 17.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що пенсійний орган дійшов помилкового висновку про відсутність у неї страхового стажу для призначення пенсії за віком. Позивач зазначила, що не зарахування періодів її роботи з 26.07.1978 р. по 23.04.1985 р, з 24.04.1985 по 02.01.1992 р, з 02.01.1992 по 29.08.1997 до страхового стажу з огляду на недоліки заповнення трудової книжки, порушує їх право на пенсійне забезпечення. Позивач зазначила, що відсутність посилання на відповідні документи чи неточні записи у трудовій книжці не може бути підставою для виключення спірних періодів роботи із трудового стажу позивачки, адже вона, як працівник, не може відповідати за правильність та повноту оформлення будь-яких документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист. Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача становить 5 років 14 днів. За результатом розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки (без серії та № ) від 01.08.1978 р.: з 26.07.1978 р. по 23.04.1985 р., оскільки дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору; з 24.04.1985 р. по 02.01.1992 р., оскільки наявне виправлення номеру наказу у записі про звільнення; з 02.01.1992 р. по 29.08.1997 р., оскільки дата звільнення (29.08.1997 р.) не відповідає даті наказу про звільнення (06.04.1997 р.). Для зарахування зазначених періодів до страхового стажу, необхідно надати підтверджуючі документи видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про реорганізацію (у разі необхідності). Також, позивачем не надано витягу про місце проживання. Таким чином, Головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що головним управління вчинено будь-яку протиправну дію. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема апелянт та зазначив про правомірність прийнятого рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.01.2025 р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, рішенням якого від 24.01.2025 р. № 155350022497 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Так, за результатами розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки (без серії та №) від 01.08.1978 р.: з 26.07.1978 р. по 23.04.1985 р., оскільки дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору; 24.04.1985 р. по 02.01.1992 р., оскільки наявне виправлення номеру наказу у записі про звільнення; з 02.01.1992 р. по 29.08.1997 р., оскільки дата звільнення (29.08.1997 р.) не відповідає даті наказу про звільнення (06.04.1997 р.). Зазначено, шо для зарахування зазначених періодів до страхового стажу, необхідно надати підтверджуючи документи, видані за місцем роботи (правонаступником /архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про реорганізацію (у разі необхідності). Також, позивачу необхідно долучення до ЕПС витягу про місце проживання. Трудова книжка позивача (без серії та №) від 01.08.1978 р. містить наступні записи про трудову діяльність позивача у спірні періоди: - з 26.07.1978 р. по 23.04.1985 р., записи № 3-7 на стр.2-4 на посаді продавця в Ялтинському курортпромторзі (перейменовано в Управління торгівлі Ялтинського міськвиконкому); - з 24.04.1985 р. по 02.01.1992 р., записи № 8-10 на посаді посудомийниці та молодшої медсестри у воєнному санаторії "Перлина"; - з 02.01.1992 р. по 29.08.1997 р., записи № 11-12 на посаді коменданта гуртожитку ХРСУ тр. "ЮПХМ", наказ № 6-к від 06.04.1997 р. Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. На особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За приписами ч.1 ст.26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2020 по 31 грудня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону № 1058 визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу - з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. Частиною 3 ст.26 Закону № 1058 визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:- з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Позивач досягла 60 річного віку у 2020 році, 63 річного віку у 2023 році. За місяць до досягнення 65 років, 17 січня 2025 року, позивач подала заяву про призначення пенсії за віком, вважаючи, що має необхідний страховий стаж. Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За обставинами справи, пенсійним органом визначено, що ОСОБА_1 має 5 років 14 днів страхового стажу (а.с.14). До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи - з 26.07.1978 р. по 23.04.1985 р., записи № 3-7 на стр.2-4 на посаді продавця в Ялтинському курортпромторзі (перейменовано в управління торгівлі Ялтинського міськвиконкому), оскільки дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору; - з 24.04.1985 р. по 02.01.1992 р., записи № 8-10 на посаді посудомийниці та молодшої медсестри у воєнному санаторії "Перлина"; оскільки наявне виправлення номеру наказу у записі про звільнення; - з 02.01.1992 р. по 29.08.1997 р., записи № 11-12 на посаді коменданта гуртожитку ХРСУ тр. "ЮПХМ", наказ № 6-к від 06.04.1997 р, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення. Варто наголосити, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. Згідно пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку. Суд першої інстанції також вірно зазначив, що в силу положень ч.1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" саме органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У зв`язку із чим, пенсійні органи у разі виникнення в них сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористались. Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412), а з 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58. Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Інструкції). Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції). Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. З викладеного вбачається вірність висновку суду першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, незначні недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період. Крім того, сталою є правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, у постанові від 04.07.2023 року у справі № 580/4012/19 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Судова колегія додатково враховує, що з трудової книжки позивача вбачається, що запис про її звільнення 23.04.1985 року (№ 7) дописаний чорнилом чорного кольору, однак зазначений запис робила не позивач, а її роботодавець. Щодо доводів пенсійного органу, що період роботи з 24.04.1985 р. по 02.01.1992 р., (записи № 8-10) на посаді посудомийниці та молодшої медсестри у воєнному санаторії "Перлина" не зарахований до страхового стажу позивача, оскільки наявне виправлення номеру наказу у записі про звільнення, то такі також не підтверджені, оскільки відсутні жодні виправлення у номері наказу про звільнення позивача. Дійсно, запис «пр № 4», а саме цифра 4, виконана більш широкою у порівнянні з іншим текстом, однак в цьому записі не вбачається жодного виправлення. Стосовно не зарахування періоду роботи позивача з 02.01.1992 р. по 29.08.1997 р. (записи № 11-12 на посаді коменданта гуртожитку ХРСУ тр. "ЮПХМ", наказ № 6-к від 06.04.1997 р) до страхового стажу, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивача звільнено з підстав ліквідації ділянки (ч.1 ст.40 КЗпП). Крім того, зазначений період міг бути зарахований пенсійним органом по дату наказу про звільнення, однак пенсійний орган не зарахував увесь період роботи. Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачі не ставлять під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача. При цьому, ані суд, а ні відповідачі не встановили недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача загалом та вищевказаних записів окремо, а тому на переконання суду її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначені обставини не можуть поза розумним сумнівом, позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист. З викладеного вбачається, що пенсійний орган, в порушення ч.2 ст.77 КАС України, не довів правомірність незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, який розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності, зарахувати до страхованого стажу позивача періоди роботи з 26.07.1978 р. по 23.04.1985 р.; з 24.04.1985 р. по 02.01.1992 р.; з 02.01.1992 р. по 29.08.1997 р. та повторно розглянути заяву позивача від 17.01.2025 р. про призначення пенсії за віком й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 02 червня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко