Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/6241/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6241/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (суддя Р.В. Кисіль) у справі № 280/6241/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, у якому просила: визнати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасувати його в частині стягнення з позивачки податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік з 01.01.2023 по 30.04.2023 в сумі 1 981,14 грн.; визнати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасувати його в частині стягнення з позивачки податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік з 01.01.2024 по 31.12.2024 в сумі 2 099,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення є протиправними, оскільки нерухоме житлове майно (одна з квартир) позивачки знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території (місті Мелітополь Запорізької області). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено: - визнано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасовано його в частині нарахування позивачці податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в сумі 1 981,14 грн.; - визнано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасовано його в частині нарахування позивачці податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в сумі 2 099,42 грн. Судом першої інстанції зазначено, що згідно пункту 1 абзацу 4 п.п. 69.22. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується, до завершення такої окупації. Суд з`ясував, що площа об`єкта оподаткування - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи перебування її на тимчасово окупованій території, не мала враховуватись у загальну площу об`єктів житлової нерухомості для здійснення обрахунку податку на нерухоме майно. Суд вказав, що квартира, яка знаходиться на тимчасово окупованій території у місті Мелітополь Запорізької області, яка належить позивачеві на праві власності на підставі договору дарування від 06.10.2020 (№1813), є нерухомим майном, відмінним від земельної ділянки, з огляду на його розташування, податок на яке, не нараховується та не сплачується, об`єктом оподаткування має бути виключно об`єкт - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 73,48 кв.м. Суд з`ясував, шо з огляду на приписи пп. 266.4.1. п. 266.4. ст. 266 ПК України, базою оподаткування слугувала 13,48 кв.м (73,48 кв.м - 60,00 кв.м), у зв`язку із чим вважав, що податкові повідомлення-рішення від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 та від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 є протиправними, адже контролюючим органом не застосовано пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ при нарахуванні спірного податку за 2023 рік з огляду на те, що частина житлової нерухомості позивачки знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території (місті Мелітополь Запорізької області). Таким чином, суд вказав про наявність підстав визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 та від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 та скасувати їх в частині нарахування позивачці податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 1981,14 грн.; за 2024 рік в сумі 2099,42 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що згідно інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачка є власником об`єктів нерухомого майна: квартира, загальна площа 71,4 м2, розташована за адресою АДРЕСА_1 ; квартира, загальна площа 73,48 м2, розташована за адресою АДРЕСА_2 . Отже, загальна площа оподаткування складає 144,88 кв. м. Відтак, скаржник зазначає, що ним правомірно складено спірні рішення на суму 2884,30 грн. та 3056,50 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які направлено позивачці засобом поштового зв`язку. Наполягає, що спірні рішення відповідають вимогам ПК України. Зауважує, що при визначені загальної суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у звітному періоді, враховується сумарно загальна площа всіх об`єктів нерухомого майно (одного типу, база оподаткування), зменшена на пільгу, що передбачена ст. 266 ПК України. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачка є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: - квартири, загальною площею 71,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - квартири, загальною площею 73,48 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа належної позивачці житлової нерухомості 144,88 кв.м. ГУ ДПС у Запорізькій області сформоване податкове повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 2884,30 грн., від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 3056,50 грн., які відправлено позивачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси: АДРЕСА_2 . Лист отримано платником 31.03.2025. Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України податок на майно складається зокрема з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. На підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). У порядку підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. З 06.05.2023 набрав чинності Закон №3050-IX, яким були внесені зміни в тому числі до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, за змістом якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом позивачці сформовано повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 за 2023 рік та повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 за 2024 рік. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (станом на час виникнення спірних правовідносин) було затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №

309. Згідно вищевказаного переліку до тимчасово окупованої російською федерацією території України належить з 25.02.2022 року Мелітопольська міська територіальна громада. Позивачка є власником об`єктів нерухомого майна, зокрема квартири, загальною площею 71,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, судом встановлено, що контролюючий орган при нарахуванні позивачці податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік та 2024 рік не врахував, що частина житлової нерухомості позивачки - квартира, загальною площею 71,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території, а тому за цей об`єкт податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується до останнього числа місяця, у якому завершено тимчасову окупацію на відповідній території. Таким чином, при нарахуванні позивачці податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік та 2024 рік контролюючий орган протиправно не виконав приписи підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують. Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, розмір податкового зобов`язання позивачки за даним податком має становити не більше ніж: за 2023 рік 903,16 грн (13,48 кв.м * 6 700 грн * 1%); за 2024 рік 957,08 грн (13,48 кв. м * 7 100 грн * 1%). Аргументи щодо здійсненого судом першої інстанції розрахунку в апеляційній скарзі контролюючим органом не наведено. Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав визнати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2025 року №0255267-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасувати його в частині нарахування позивачці податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в сумі 1 981,14 грн., визнати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2025 року №0273559-2411-0829-UA23060070000082704 протиправним та скасувати його в частині нарахування позивачці податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік в сумі 2 099,42 грн. Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. Стосовно витрат позивачки на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Згідно ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України). Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат позивачки на правничу допомогу суду апеляційної інстанції подано зокрема копії акту наданих послуг №33 від 20 листопада 2025 року, рахунку на оплату №33 від 20 листопада 2025 року, платіжну інструкцію від 20.11.2025. Також матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги від 23.04.2025. Так, згідно вищевказаних документів вартість послуг правничої допомоги, що надана позивачці у суді апеляційної інстанції, складає 4000 грн. Колегія суддів враховує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Оцінивши складність справи, складність та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на задоволення позовних вимог, подані документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи критерії розумності та співмірності до заявленої суми понесених витрат, значенням справи для сторони, колегія суддів зазначає про наявність підстав для стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн., адже такий розмір відповідає принципам співмірності та розумності. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 319, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 280/6241/25 - без змін. Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 05.01.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров