Постанова Львівський апеляційний суд № 452/4363/24

Справа № 452/4363/24 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А. Провадження № 22-ц/811/1221/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу,- в с т а н о в и в: В грудні 2024 року ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу в розмірі 7 199,93 грн. за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року та судові витрати. В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликався на те, що між Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» та відповідачем укладено договір розподілу природного газу на умовах типового договору, адже, боржник споживав природній газ, що документально підтверджується зміною показників лічильника газу побутового споживача, яка відображена в графі «показник» наданого розрахунку заборгованості. Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» надавала відповідачу послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року, щомісячну вартість яких відображено в графі «нараховано грн» наданого розрахунку заборгованості. Відповідач отримав послуги, однак, за них не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого, у споживача виникла заборгованість перед Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 7 199,93 грн., яка відображена в графі «сума заборгованості грн..» наданого розрахунку заборгованості. У зв`язку з несплатою боргу, Товариство звернулось до суду за захистом своїх порушених прав. Оскаржуваним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 45204941) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року у розмірі 7 199,93 ( сім тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто три копійки) на р/р НОМЕР_2 .\ Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 45204941), 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору на р/р НОМЕР_3 . Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не застосував положення ч. 2 ст. 1 Закону України №2479-IХ від 29.07.2022 року, якими під час дії воєнного стану заборонено примусове стягнення заборгованості з побутових споживачів за послуги з розподілу природного газу, у тому числі шляхом звернення до суду. Також, суд не перевірив наявність та обсяг повноважень особи, яка подала і підписала позовну заяву від імені позивача, чим порушив вимоги процесуального закону та не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо представництва юридичних осіб. Вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності чинної ліцензії на здійснення діяльності з розподілу природного газу. Наявний у матеріалах справи витяг з ліцензійного реєстру не підтверджує факту отримання такої ліцензії. У матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені докази передачі позивачу у власність чи користування газорозподільних мереж, що належать територіальним громадам Самбірського району, що є істотною обставиною для вирішення спору. Звертає увагу на те, що позивачем не доведено факту укладення з відповідачем договору розподілу природного газу, як того вимагає Кодекс газорозподільних систем. Суд безпідставно визнав наявність договірних відносин між сторонами. Також позивач не надав доказів фактичного надання послуг з розподілу природного газу, щомісячних звірок, фінансових документів, оформлених відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, а також доказів їх направлення відповідачу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду. У діях позивача наявні ознаки порушення Ліцензійних умов провадження діяльності з розподілу природного газу та Кодексу газорозподільних систем, що виключає можливість правомірного стягнення плати. У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» заперечив щодо доводів апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, будучи зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу, а тому зобов`язана оплачувати такі, однак вказаного обов`язку не виконує. В ході розгляду справи відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, як і не надала доказів належного виконання нею умов типового договору, тому суд дійшов висновку про підставність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного. Судом встановлено, що між Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 укладено типову форму договору розподілу природного газу, що підтверджується споживанням природного газу та показами лічильника у розрахунку заборгованості Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» від 18.10.2024 року за адресою АДРЕСА_1 , (абонентський рахунок НОМЕР_4 ). Згідно п. 2.1 розділу 2 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, (надалі - договір), за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. У відповідності до п. 6.6 розділу 6 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ. Зі змісту абзацу 2 п. 6.7 розділу 6 договору розподілу, у разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості від 18.10.2024 року з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» надала відповідачу послуги з розподілу природного газу. Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу». Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. У відповідності до ст. 12 цього Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем. Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії. Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. Постановою НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 31.08.2023 №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу», розширено господарську діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розподілу природного газу на територію Львівської області, включаючи всі 7 районів цієї області. Згідно із пунктом 5,6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498(далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Згідно із пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності). У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ). Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21). Таким чином, встановивши, що оператором газорозподільної системи на території Львівської області на підставі відповідної ліцензії є ТзОВ «Газорозподільні мережі України», Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Львівської області, а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , (абонентський рахунок НОМЕР_4 ), фактично споживає природний газ та сплачує його вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона не приєдналась як побутовий споживач до виконання умов Типового договору розподілу природного газу, є необґрунтованими, оскільки приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу, відповідно отримувала послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак з вересня 2023 року вартість отриманих послуг не сплачувала, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке є оператором газорозподільної системи на території Львівської області, у розмірі 7199 грн. 93 коп. Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_4 перевірено судом першої інстанції та висновки щодо оцінки якого містяться у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідачка в ході розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, зазначеного розрахунку не спростувала. Твердження апелянта про те, що Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не має права використовувати державну газотранспортну мережу для розподілу природного газу та проводити нарахування за його доставку, є помилковим та довільним тлумаченням норм права, якими врегульовані вказані правовідносини. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (ПронінапротиУкраїни, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 30.12.2025 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремети Н.О.