Постанова 4811 № 456/5767/25

Справа № 456/5767/25 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л. В. Провадження № 22-ц/811/434/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2026 року в складі судді Гула Л.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, - встановив: У жовтні 2025 року позивач ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу в сумі 6340 грн. 94 коп. за період з вересня 2023 року по серпень 2025 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» з 01.09.2023 надає послуги з розподілу природного газу населенню, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , якими він користується. Відповідні послуги надаються на підставі типового договору розподілу природного газу, що затверджений постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015, який є публічним, умови такого розміщені на офіційному сайті позивача. Споживання природного газу відповідачем підтверджується зміною показників обсягу природного газу та показників лічильника, що відображено в долученому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу. За таких обставин позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплачувати вартість послуг, пов`язаних із розподілом природного газу, які надає ТОВ «Газорозподільні мережу України». Станом на 31.08.2025 у відповідача існує заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 6340 грн. 94 коп. У зв`язку з несплатою боргу позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку. Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 6340,94 грн (шість тисяч триста сорок грн 94 коп.) заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , вважає незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що жодного Типового договору з позивачем не заключав, Заяви-приєднання до типового договору не подавав, а тому за послуги розподілу природного газу не сплачував. Вважає, що судове рішення ґрунтується лише на одних припущеннях. Звертає увагу на те, що умови договору про розподіл природного газу не можуть бути визнані законними, оскільки відповідно до п. 41 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» у НКРЕКП відсутні повноваження затверджувати типові договори, крім типового договору на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання житлових (багатоквартирних) будинків (між власником або уповноваженою співвласниками багатоквартирного будинку особою та оператором ГРС). Тобто, НКРЕКП не є видавником актів цивільного законодавства щодо договорів з «побутовими споживачами». А відтак, Типовий договір розподілу природного газу, затверджений рішення НКРЕКП у формі постанови від 30.09.2015 №2498 є неукладеним. Споживач має право не підписувати договір розподілу, не нести відповідальності за його виконання, не сплачувати за розподіл газу, якщо не було дійсно укладено договору. Якщо ж Оператор ГРС вважає, що договір розподілу природного газу є укладеним, то враховуючи, що його послуги реалізуються поза торговельними або офісними приміщеннями, Оператор ГРС, як виконавець зобов`язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків. Додає, що газорозподільні мережі, власником яких є держава, не можуть знаходитись в користуванні оператора ГРС на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що відповідає ч. 2 ст. 22 ГК України. Однак, у статутному капіталі Оператора ГРС немає державної частки, а тому Оператор ГРС немає законного права здійснювати діяльність розподілу природного газу без наявності права на газорозподільні мережі. Оператор ГРС не надав договорів на користування або експлуатацію газорозподільних систем до місцевих (локальних) газопроводів. Вказує, що місцеві (локальні) трубопроводи за місцем проживання відповідача належать громадянам і Стрийській територіальній громаді, з якою в Оператора ГРС відсутні договірні відносини на право користування газопроводами, що побудовані на кошти жителів Стрийської громади платників податків. Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2026 року. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за розподіл природного газу, сумарний розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надання послуг позивачем відповідачу здійснюється на підставі Типового договору. Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України. Починаючи з вересня 2023 року відповідач неодноразово подавав показники споживання природного газу, котре відображено в розрахунку заборгованості, що відповідно до вказаної вище норми Кодексу газорозподільних систем підтверджує факт його приєднання до умов договору. Крім того, факт використання природного газу відповідач не заперечує, тобто визнає, що ним такий використовується, що також підтверджує приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу. Відповідач отримував надані послуги розподілу природного газу, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 31 серпня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 6340,94 грн, доказів оплати вказаних послуг за спірний період відповідачем суду не надано, а тому така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить із такого. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю № 3.23 від 03 листопада 2025 року виконавчого комітету Стрийської міської ради та відображено самим відповідачем в поданих до суду документах. У Львівській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований побутовий споживач ОСОБА_1 , особовий рахунок якого № НОМЕР_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості у споживача за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.09.2023 по 31.08.2025 сума заборгованості за послуги природного газу складає 6340 грн. 94 коп. Наведене додатково підтверджується також довідкою про подання показників газового лічильника по о/р НОМЕР_1 з програми «Gasolina», згідно з якою за вказаним особовим рахунком побутового споживача ОСОБА_1 передаються показники споживання природного газу за допомогою мобільного застосунку, особистого кабінету споживача. Зафіксовано покази та об`єми споживання: 30.01.2025 2082,00 м.куб., об?єм спожитого газу становить 101,02 м.куб.; 28.02.2025 2811,00 м.куб., об?єм спожитого газу становить 729,00 м.куб.; 31.03.2025 3290,00 м.куб., об?єм спожитого газу становить 479,00 м.куб.; 30.04.2025 3549,00 м.куб., об?єм спожитого газу становить 259,00 м.куб.; 31.05.2025 3754,00 м.куб., об?єм спожитого природного газу становить 205,00 м.куб.; 30.06.2025 3810,00 м.куб., об?єм спожитого газу становить 56,00 м.куб.; 31.07.2025 3885,00 м.куб., об?єм спожитого газу тновить 75,00 м.куб.; 31.08.2025 3942,00 м.куб., об?єм спожитого газу становить 57,00 м.куб. Зазначені в довідці покази та об`єми споживання співпадають з показами та об`ємами споживання станом на ті ж періоди, вказаними в розрахунку заборгованості абонента. Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015року №2494 (далі - Кодексом ГРМ). Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Згідно із ст. 12 цього Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. В свою чергу, пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем. Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії. Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. Постановою НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 31.08.2023 №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу», розширено господарську діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розподілу природного газу на територію Львівської області, включаючи всі 7 районів цієї області. Згідно із пунктом 5,6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Згідно із пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності). У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ). Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21). Таким чином, встановивши, що оператором газорозподільної системи на території Львівської області на підставі відповідної ліцензії є ТОВ «Газорозподільні мережі України», Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Львівської області, а ОСОБА_2 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він не укладав Типового договору, не приєднувався як побутовий споживач до виконання умов Типового договору розподілу природного газу, є необґрунтованими, оскільки приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримував послуги з постачання природного газу, і відповідно отримував послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак з вересня 2023 року за такі не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТОВ «Газорозподільні мережі України», Львівська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України», яке є оператором газорозподільної системи на території Львівської області, у розмірі 6340 грн. 94 коп. Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем ТОВ «Газорозподільні мережі України», Львівська філія ТзОВ «Газорозподільнімережі України» за період з вересня 2023 року по серпень 2025 року, згідно якого обсяг споживання природного газу по об`єкту відповідача за газовий рік з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року склав 860,23 куб м., величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2023 рік становить 71,69 куб. м. Обсяг споживання природного газу по об`єкту відповідача за газовий рік з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року склав 1145,00 куб м., величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2024 року становить 95,42 куб.м. Обсяг споживання природного газу по об`єкту відповідача за газовий рік з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року склав 2542,43 куб м., величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2025 року становить211,87 куб.м. Отже, місячна вартість послуг для споживача у 2023 році становить 71,69 грн., у 2024 році 95,42 грн., у 2025 році 211,87 грн виходячи із затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 ( з урахуванням Постанови НКРЕКА від 31.08.2023 №1598) тарифу на рівні 2,028 грн. за 1 м.куб з ПДВ. Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 не спростована відповідачем. Твердження апелянта про те, що Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не має права використовувати державну газотранспортну мережу для розподілу природного газу та проводити нарахування за його доставку, є помилковим та довільним тлумаченням норм права, якими врегульовані вказані правовідносини. Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлено договором. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону України обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Стаття 525 цього Кодексу забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Оскільки ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору за послуги розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по серпень 2025 року в загальному розмірі 6340 грн 94 коп, така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Разом з тим, судова колегія вважає, що судове рішення в частині стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. не може залишатись в силі та підлягає скасуванню, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання безстроково, що підтверджується Довідкою до Акта огляду МСЕК №699634 від 18.07.2024. Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп. Так як відповідач звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому у суду першої інстанції були відсутні передбачені законом підстави стягувати з нього на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України»судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат то з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зважаючи на те, що відповідач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам закону, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, таке необхідно скасувати в частині стягнення судового збору з наведених вище підстав. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422 гривень 40 копійок скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 червня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк