Ухвала КАС ВС № 380/22183/23

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 02 січня 2026 року м. Київ справа №380/22183/23 адміністративне провадження №К/990/53140/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Міністерства культури України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року (суддя Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Кухтея Р.В., Носа С.П., Шевчук С.М.) у справі № 380/22183/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, за участю Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства культури України (далі також - відповідач, скаржник), в інтересах якого вступила у справу Львівська обласна прокуратура та за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 № 14 в частині внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного наказу) у Львівській області згідно з переліком, відповідно до додатку будинку по АДРЕСА_1 , що вказаний як «Вілла» під порядковим №90, охоронний номер 4091-Лв. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025, позов задоволений. 18.12.2025 від Міністерства культури України до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025, а натомість ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Скарга відповідає вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підстав для залишення в касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження немає. Відповідно до ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач заявив п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи її такими доводами: неправильним застосуванням судами норм матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання їх правозастосування у подібних правовідносинах, а саме: - п. 2 розд. «Прикінцеві положення» Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ, ч. 7 Закону України від 12.05.2022 № 2254 «Про внесення змін до деяких законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності», положень Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №

318. На переконання відповідача, застосовуючи вказані норми справа до спірних правовідносин, суди мали дійти висновку про те, що з Державного реєстру нерухомих пам`яток України здійснюється лише в певних випадках і має проводитись за спеціально визначеною процедурою, передбаченою законодавством про охорону культурної спадщини, а тому у цьому випадку відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірного наказу від 18.01.2021 № 14 про занесення пам`яток до Державного реєстру. Крім того, скаржник зазначив, що суди залишили поза увагою ту обставину, що будинок по АДРЕСА_1 було взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України від 08.06.2000 № 1508-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (зокрема, у матеріалах справи наявні облікова документація об`єкта культурної спадщини пам`ятки архітектури місцевого значення «Вілла, 1934 - 1936», що розташована за певною адресою, паспорт об`єкта кульутурної спадщини), що у свою чергує підставою для занесення об`єкту до Реєстру без облікової документації. Такі аргументи скаржника потребують перевірки в частині правильності застосування судами норм матеріального права та дотримання ними приписів процесуальних права при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Керуючись ст.ст. 328 - 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства культури України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року.

2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/22183/23.

3. Направити особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження.

4. Установити іншим учасникам справи десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу. Роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя Н.В. Коваленко Суддя С.Г. Стеценко