Постанова Київський апеляційний суд № 758/696/25-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №22-ц/824/16604/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 листопада 2025року місто Київ справа № 758/696/25-ц Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, визнання трансакцій недійсними, розірвання кредитного договору та зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: В грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила: визнати недійсними транзакції за її картковими рахунками, а саме: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 21 серпня 2024 року на сyму 171 460,88 грн.; зобов'язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відновити порушені права позивача, шляхом відновлення рахунку НОМЕР_3 , що існував станом на 20 серпня 2024 року, до списання коштів 21 серпня 2024 року; зобов'язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відновити порушені права позивача, шляхом відновлення стану рахунку НОМЕР_4 , що існував станом на 20 серпня 2024 року, до списання коштів 21 серпня 2024 року; розірвати кредитний договір, укладений 21 серпня 2024 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якого банком виданий кредит у сумі 35 000 грн. на рахунок НОМЕР_5 ; зобов'язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скасувати неправомірно нараховані проценти, комісії, встановлені кредитом та скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість за ними; зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» поновити кредитний ліміт на суму 35 000 грн. на рахунку НОМЕР_6 ; зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути списану з пенсії заборгованість за кредитом у розмірі 1738,77 грн. на рахунок позивача. В мотивування вимог посилалася на те, що вона є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 03 серпня 2015 року. В процесі виконання умов договору, позивач зіштовхнулась із порушенням своїх прав, як споживач фінансових послуг, та як наслідок понесла фінансові втрати з погіршенням свого матеріального становища у майбутньому. Вказувала, що 21 серпня 2024 року, орієнтовно о 16 годині 30 хвилин, до неї зателефонувала особа чоловічої статі, яка представилась менеджером АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і звернулась до неї за персональними даними - ім`ям та по батькові. Особа повідомила їй інформацію про майбутнє надходження коштів за програмою «Виплата 6600 грн. від «ПРИВАТБАНК», за заявою про надання коштів по зазначеній програмі. Позивач дійсно подавала таку заяву, проте не зазначала жодної банківської інформації. Жодної інформації про дані, що містяться в банківських карткax позивача, особа не розпитувала і позивачем вони їй не надавались. Зазначала, що після телефонної розмови з цією невідомою особою, у неї виникла підозра щодо вчинення цією особою шахрайства і тому відразу, орієнтовно о 17 годині 00 хвилин, вона особисто звернулась до відділення банку, що знаходиться за адресою: вул. Івана Виговського, 20 в м. Києві і повідомила про зазначений дзвінок банку і свою підозру. Вказувала, що станом на 21 серпня 2024 року, після перевипуску карток, у неї на рахунку НОМЕР_3 знаходилось - 135 472,34 грн., a на рахунку НОМЕР_4 кредитний ліміт був 0 (нуль) грн. Після того, як позивач відвідала банк, де їй зробили перевипуск карток, вона повернулась відразу додому, свій фінансовий телефон не втрачала, не передавала дані своєї картки сторонній особі та в цей вечір не входила до аккаунту додатку «Приват24». Її фінансовий телефон знаходився на столі в одній із кімнат її квартири. Десь близько 23 години їй вкотре зателефонувала невідома особа, з якою позивач не розмовляла. Телефон позивач поклала на стіл, після чого з телефоном відбулося щось незрозуміле для неї, оскільки, без її участі, засвітився екран на телефоні з`явилась картинка і з нього почулися незрозумілі звуки. Ці звуки тривали десь 1 хвилину, а після того її телефон взагалі перестав працювати та вмикатись. Зазначала, що 22 серпня 2024 року вона, після того, як вдалося відновити роботу телефону, побачила, що в неї зникли кошти з карткових банківських рахунків, і тоді одразу вона зателефонувала до поліції та в банк і повідомила про те, що вночі, 21 серпня 2024 року, після перевипуску банком карток, починаючи з 23 години 13 хвилин до 23 години 21 хвилини, без її відома, її згоди і участі, з її банківських рахунків № НОМЕР_3 тa НОМЕР_16 бyлo перераховано загалом 171 460,88 грн. на невідомі позивачу рахунки, з яких 35 000 грн. є коштами незаконно укладеного кредитного договору. Посилалася на те, що їй невідомо яким чином шахраї отримали доступ до грошових коштів, адже, жодної інформації позивач нікому не передавала, в тому числі дані карток, доступу до акаунту в додатку «Приват24» не повідомляла логіни, паролі, а також ПІН-коди, CVV2/CVC2, строк дії картки. Подільським управлінням поліції ГУ НП у місті Києві було відкрито кримінальне провадження №12024100070001903, за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 ст.190 КК України (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки), позивача визнано потерпілою, досудове слідство триває. Вказувала, що 23 серпня 2024 року вона в усному порядку звернулась до банку із проханням надати їй довідки по її банківським карткам, про транзакції, які проводились і списання кредиту. Вона повідомила банк, що підставою для її звернення є отримання відповідних довідок, які їй потрібні для долучення до заяви в поліцію. Після цього, позивач розмовляла з представниками банку з приводу можливості подання нею письмової заяви в банк про шахрайські дії, але банком в цьому їй було відмовлено. У телефонній розмові представник банку зазначив, що для повідомлення достатньо лише телефонного дзвінка. Проте, жодних дій зі сторони банку, щодо сприяння скорішому розслідуванню (вирішенню) даної справи не було. Зазначала, що бездіяльність банку, послужила причиною для звернення позивача 29 серпня 2024 року із письмовою заявою до банку про проведення службового розслідування та повернення грошових коштів, які були на її карткових рахунках. На прохання банку, позивач додатково направила витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадження №12024100070001903. Розглянувши заяву позивача, банк надав відповідь від 11 вересня 2024 року №20.1.0.0.0/7-902/18444, в якій повідомив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на жаль, змушений відмовити у задоволенні запиту. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендували звернутись до правоохоронних органів. Вказувала, що банк не повідомив позивача про результати службової перевірки і в який спосіб відбулося списання коштів, не надав відповіді з яких причин банківські картки було перевипущено, а не заблоковано і вже з нових карток № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) тa № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відбувся незаконний переказ коштів. Посилалася на те, що відповідь банку не містить доказів, які б свідчили про вину позивача, в тому, що вона своїми діями або бездіяльністю сприяла крадіжці свого фінансового номеру телефону, щоб потім зняти кошти, оформити кредит, або незаконно передала свій ПІН- код іншій особі, або розголошувала стороннім особам індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, або все, коли були виконані незаконні операції на карткових рахунках, позивач входив до акаунту додатку «Приват 24». Позивач вважає, що списання коштів з платіжної карти відбулося внаслідок дій третіх НОМЕР_7 , а саме вчинення кримінального правопорушення і ведеться розслідування. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відновити порушені права позивача, шляхом відновлення рахунку НОМЕР_3 , що існував станом на 20 серпня 2024 року, до списання коштів 21 серпня 2024 року. Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відновити порушені права позивача, шляхом відновлення стану рахунку НОМЕР_4 , що існував станом на 20 серпня 2024 року, до списання коштів 21 серпня 2024 року. Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 1738,77 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 866 грн. В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що перевіркою логів під обліковим записом клієнта ОСОБА_1 в період переказу коштів встановлено, що такі входи відбувалися як з типового так і нетипового пристроїв. Авторизація вказаних пристроїв проведена із коректним введенням логіну та паролю клієнта та підтвердженням таких входів через фінансовий телефон клієнта. Відтак, спірні транзакції супроводжувались автентифікацією позивача з його мобільного пристрою, а також супроводжувались повідомленнями банку на його фінансовий номер НОМЕР_8 . Вказаний номер телефону був визначений ОСОБА_1 як фінансовий починаючи з дати укладення договору, тобто з 03 серпня 2015 року і не змінювався ні напередодні, ні в день здійснення спірних переказів. При цьому перехід за фішинговим посиланням, яке було надіслане на телефон позивача третіми особами, виконання їх вказівок для успішної реєстрації за таким посиланням, схвалення зміни паролю входу в Приват24 введенням ПІН-у від картки підтверджено особисто ОСОБА_1 в телефонній розмові з оператором служби підтримки клієнтів банку 3700. Вказував, що враховуючи те, що під час авторизації нетипового пристрою в Приват 24 та здійснення спірних транзакцій, банком здійснено автентифікацію позивача шляхом надсилання одноразових паролів на її фінансовий номер, покладення на банк відповідальності за спірні транзакції є безпідставним. Зазначав, що неправомірності дій чи бездіяльності банку, як сторони договору, на проведення спірних транзакцій на час розгляду даного позову не встановлено, адже платежі проводилися з автентифікацію платіжного засобу і його держателя. Отже, здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним і виключає відповідальність відповідача згідно з умовами договору та вимогами законодавства. Посилався на те, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. Вказував, що відповідно до п.1.4 укладеного між сторонами договору від 03січня 2023 року, сторони узгодили, що повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта. Зазначав, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» правомірно, відповідно до вимог закону та умов договору від 03січня 2023 року, проводить договірне списання грошових коштів з карткового рахунку, який належить позивачу, на погашення існуючої на час такого списання заборгованості по кредиту. У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційних скарг підтримав, просив її задовольнити. Позивач та її представник у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року «East/West Alliance Limited» проти України», Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (п.167 рішення). Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Частиною 3 статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові к; що знаходяться на банківському рахунку. Нормою ч.1 ст.1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунку| укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах погоджених сторонами. Згідно з ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного і розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно з п.56 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року №1591-ІХ платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Положеннями ч.6 ст.64 вказаного Закону порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку. Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року №164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користувач зобов'язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Пункт 140 розділу VII Положення передбачає обов'язок користувача не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. Згідно з п.146 розділу VII вказаного Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі №686/30030/21. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПКУкраїни). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц. Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2015 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів). У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір, про що свідчить її підпис в анкеті-заяві. Анкети-заяви аналогічного змісту були підписані ОСОБА_1 15 березня 2019 року, 12 травня 2021 року, 03 січня 2023 року. Відповідно до укладених договорів ОСОБА_1 були випущені та надані в користування платіжні картки за кредитною та дебетною схемами. 03 січня 2023 року ОСОБА_1 на підставі власного волевиявлення, згідно зі ст.634 ЦК України, підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг якою приєдналася до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Система переказів PrivatMoney», «Операції у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)», «Автоплатежі», «Сервіс BankID» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», прийняла всі права та обов'язки, встановлені в цьомудоговорі та зобов'язалась їх належним чином виконувати. При підписанні анкети-опитувальника від 03січня 2023 року та заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03 січня 2023 року між сторонами також була укладена Угода про використання простого електронного підпису наступного змісту: «Банк та улієнт (далі разом іменовані сторони) узгодили при наданні Банком будь-яких послуг клієнту, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між Сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТП-пароль, QR-код, підпис стілусом на планшеті у відділеннях банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якоїклієнт надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. При здійсненні будь-якої операції та правочинів між сторонами за допомогою ОТП-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов'язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайті банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта НОМЕР_8 . Укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та отримання позивачем платіжних карток сторонами не заперечується. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що 22 серпня 2024 року вона побачила, що в неї зникли кошти з карткових банківських рахунків, і тоді одразу вона зателефонувала до поліції та в банк і повідомила про те, що вночі, 21 серпня 2024 року, після перевипуску банком карток, починаючи з 23 години 13 хвилин до 23 години 21 хвилини, без її відома, її згоди і участі, з її банківських рахунків № НОМЕР_3 тa НОМЕР_16 бyлo перераховано загалом 171 460,88 грн. на невідомі позивачу рахунки, з яких 35 000 грн. є коштами незаконно укладеного кредитного договору. Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що спірні транзакції супроводжувались автентифікацією позивача з її мобільного пристрою, а також супроводжувались повідомленнями банку на її фінансовий номер НОМЕР_8 . Зазначений номер телефону був визначений ОСОБА_1 як фінансовий, починаючи з дати укладення договору, тобто з 03 серпня 2015 року і не змінювався ні напередодні, ні в день здійснення спірних переказів. Перехід за фішинговим посиланням, яке було надіслане на телефон позивача третіми особами, виконання їх вказівок для успішної реєстрації за таким посиланням, схвалення зміни паролю входу в Приват24 введенням ПІН-у від картки підтверджено особисто ОСОБА_1 в телефонній розмові з оператором служби підтримки клієнтів банку 3700. Вважає, що позивачем у даній справі не надано доказів про порушення її прав та інтересів з боку відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК». З викладеного вбачається, що позивачем оспорюються операції зі списання коштів з її рахунків, які були здійснені 21 серпня 2024 року. Позивач на підтвердження своїх вимог надала скріншоти телефонних дзвінків на номер 102 від 22 серпня 2024 року о 22.45 год. та на номер 3700 від 22 серпня 2024 року о 22.03 год. До Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 26 серпня 2024 року було внесено відомості про те, що 21 серпня 2024 року о 23.44 год. невстановлена особа надіслала фішингове посилання яке не збереглось через месенджер «Фейсбук» про програму виплати коштів через АТ «ПРИВАТБАНК», після чого зателефонувала нібито з «ПРИВАТБАНКУ», номер не зберігся, просила натиснути «1», ОСОБА_1 , будучи в омані виконала вказані дії, після чого сталося списання грошових коштів з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та АТ «Монобанк» № НОМЕР_9 , чим спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 180960,88 грн. та присвоєно реєстраційний номер кримінального провадження №12024100070001903 за ч.4 ст.190 КК України. 29 серпня 2024 року позивач звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою, в якій просила: скасувати спірні транзакції на суму 171460,88 грн. від 21 серпня 2024 року за її картковими рахунками:№ НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ; встановити спосіб списання коштів шахраями з її карток; провести належну службову перевірку та встановити чи мав місце факт надходження на мобільний номер НОМЕР_8 дзвінка, смс-повідомлення із запитом на проведення операцій по списанню коштів з рахунку 21 серпня 2024 року. Розслідуванням подій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що Управлінням безпеки по Столичному макрорегіону проведено перевірку за службовою запискою Е.16.0.0.0/7-6597620 від 27.01.2025 щодо оскарження клієнтом ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 списання 21.08.2024 коштів з її карток НОМЕР_1 CREDIT P55 та НОМЕР_2 KDV - Карта для виплат загальною сумою 171460,88 UAH. Переведення здійснені у додатку П24 через через ручне введення даних картки на карткові рахунки: НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 - емітовані UNIVERSAL BANK. Першочергова перевірка здійснювалась Департаментом по роботі зі скаргами за WEBVK НОМЕР_20 (кейс БОК 15895753). Логами входів у П24 2024-08-21 о 16:22:11 зафіксовано авторизацію у акаунті П24 НОМЕР_8 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 з нетипового пристрою PERSONAL COMPUT ANDROID, 10 CHROME Fingerprint: НОМЕР_21 та ІР-адреси НОМЕР_14 Vodafone Ukraine. - НОМЕР_17 НОМЕР_8 НОМЕР_14 MOZILLA/5.0 (LINUX; ANDROID 10; K) APPLEWEBKIT/537.36 (KHTML, LIKE GECKO) C 2024-08-21 16:22:11 PERSONAL COMPUT ANDROID, 10 CHROME, НОМЕР_22 CONFIRM 0, 0 P24WEB, 2.0 НОМЕР_21 false Vodafone Ukraine Авторизацію у сторонньому пристрої було підтверджено через IVR-меню - 2024-08-21 16:21:43 Контакт проведено (OK) НОМЕР_8 P24WEB authorization. Зафіксовано зміну паролю в акаунт НОМЕР_8 П24 з типового пристрою клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 Sony AOS 10 b09a6d4c4cd77d0b та ІР-адреси НОМЕР_15 , здійснено в П24 та підтверджено через IVR-меню. - НОМЕР_18 НОМЕР_17 НОМЕР_8 2024-08-21 17:04:56 CHANGE_PASSWORD changepassword НОМЕР_15 b09a6d4c4cd77d0b I4213 I4213|Sony AOS 10 undefined 0 6.68.00 P24AOS2. Переведення коштів з карток НОМЕР_1 CREDIT P55 та НОМЕР_2 KDV - Карта для виплат на картки: НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 - емітовані UNIVERSAL BANK були підтверджені через IVR-опитування, клієнту надіслані текстові повідомлення в SMS на фінансовий номер телефону. Фіксацій даних карток в АТМ, ТСО чи еквайринговій мережі не виявлено. Слід звернути увагу, що транзакції співпадають по часу з типовими авторизаціями у акаунті НОМЕР_8 П24 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 , після зміни паролю в акаунт НОМЕР_8 П24, здійсненої клієнтом ОСОБА_1 2024-08-21 о 17:04:56, інших нетипових авторизацій не було. Ініціатору службової записки доцільно звернути увагу на наявні суттєві розбіжності у письмовому зверненні WEBVK НОМЕР_20 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 до банку, де вказується, що клієнт ніяких вимог зловмисників не виконувала, у першочерговому діалозі ОСОБА_1 з оператором підтримки клієнтів та даними, викладеними у постанові прокурора про тимчасовий доступ WEBVK НОМЕР_19. Під час дзвінка до банку ОСОБА_1 підтверджує виконання вимог шахрая, у постанові прокурора також наявні підтвердження виконання клієнтом вимог зловмисників. Отже, несанкціоновані операції та переведення коштів сталися внаслідок недотримання клієнтом ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 заходів безпеки під час користування платіжним інструментом та підлягають відповідальності відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. З огляду на викладене, службову перевірку завершено, встановлено відповідальність клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 відповідно до вимог Умов та правил надання банківських послуг: п.п.1.1.10.4, 1.1.10.4.1, 1.1.10.4.2, 2.3.1.2.9.1, 2.3.1.2.10.1, 2.3.1.5.2. Фактів порушень з боку працівників банку при обслуговування клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 немає. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав копію аудіозапису звернення ОСОБА_1 до контакт-центру АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Як вбачається з наданого аудіозапису, ОСОБА_1 зазначила, що вона хоче написати заяву про те, що у неї «украли» кошти з рахунку. На питання оператора контакт-центру АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: чи було таке, що у неї питати пін-код, термін дії картки, паролі, ОСОБА_1 зазначила, що питали. В подальшому ОСОБА_1 пояснила, що їй в телеграм установили якийсь «ПРИВАТ» рожевого кольору, а потім диктували на які кнопки натискати, а потім сказали, що «пособіє» отримаєте через 12 годин. Вказувала на те, що у телефоні було написано «ПРИВАТ» і вона ввела пін-код. Потім невідомі особи стерли телефон до заводських налаштувань і все видалили, у неї є лише номер карти куди списано кошти. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснювала, що вона не звертався в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для проведення будь-якої операції. Вказала, що коли їй подзвонили на телефон, вона один раз натиснула на кнопку. Представник відповідача зазначав, що всі IVR-дзвінки від 21серпня 2024 року на фінансові номери позивача, були нею успішно схваленні натисканням «1». Перевіркою логів під обліковим записом клієнта ОСОБА_1 в період переказу коштів встановлено, що входи відбувалися як з типового так і нетипового пристроїв. Авторизація вказаних пристроїв проведена із коректним введенням логіну та паролю клієнта та підтвердженням таких входів через фінансовий телефон клієнта. З огляду вищевикладене вбачається, що спірні транзакції супроводжувались автентифікацією позивача з її мобільного пристрою - останньою було введено пін-код, а також супроводжувались повідомленнями банку на її фінансовий номер НОМЕР_8, що надала змогу ініціювати платіжні операції. Отже, банком доведено, що позивач своїми діями сприяла електронній ідентифікації платіжного засобу та її користувача, відповівши на дзвінок, ввівши пін-код, що далозмогу стороннім особам ініціювати переказ коштів. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, з яких достеменно вбачалося б порушення її прав відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК». А відтак, не вбачається, що з вини відповідача були неправомірно чи помилково зняті кошти з рахунків позивача та не вбачається підстав, які б свідчили, що відповідач має їх повернути. Крім того, відповідно до п.п.3, 4 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій. Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом(ч.5 ст.87 вказаного Закону). З матеріалів справи вбачається, що спірні перекази з картки позивача були проведені 21 серпня 2024 року, натомість до банку позивач звернулася на лінію підтримки 3700 тільки 23 серпня 2024 року, а письмово лише 29 серпня 2024 року, заяву про вчинення кримінального правопорушення останньою було подано 26 серпня 2024 року. Доводи позивача про те, що їй невідомо яким чином шахраї отримали доступ до грошових коштів, адже, жодної інформації вона нікому не передавала, в тому числі дані карток, доступу до акаунту в додатку «Приват24» не повідомляла логіни, паролі, а також ПІН-коди, CVV2/CVC2, строк дії картки спростовуться вищевикладеним. Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку. Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно з ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Позовні вимоги позивача про розірвання кредитного договору, укладеного 21 серпня 2024 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, на підставі якого банком виданий кредит у сумі 35 000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено підстав для розірвання вказаного договору відповідно до положень статті 652 ЦК України. Відповідно до п.1.4 укладеного між сторонами договору від 03січня 2023 року, сторони узгодили, що повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта. Таким чином, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» правомірно, відповідно до вимог закону та умов договору від 03січня 2023 року, проводить договірне списання грошових коштів з карткового рахунку, який належить позивачу на погашення існуючої на час такого списання заборгованості по кредиту. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Згідно з ч.ч.1, 6, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу положення Закону України «Про захист прав споживачів» позивач була звільнена від сплати судового зборупри зверненні з даним позовом до суду. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України необхідно компенсувати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2078,40 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, визнання трансакцій недійсними, розірвання кредитного договору та зобов'язання вчинити дії - відмовити. Стягнути з Державного бюджету України, в порядку компенсації за рахунок держави судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 2078 грн. 40 коп. на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: