Постанова Волинський апеляційний суд № 156/1061/25

Справа № 156/1061/25 Головуючий у 1 інстанції: Малюшевська І. Є. Провадження № 22-ц/802/1495/25 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 грудня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Здрилюк О. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТзОВ) «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обгрунтований тим, що 11 травня 2021 року між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір № 418591690 на суму 12 500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV286VM. Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору. Надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику грошові кошти у повному обсязі. Відповідачка свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 44 262,50 грн, з яких 12 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31762,50 грн заборгованість за процентами. 28 листопада 2018 між первісним кредитором та новим кредитором ТзОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та новий кредитор ТзОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 144, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. 05 серпня 2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого сторони договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 11 до договору факторингу, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. 08 липня 2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» був укладений договір факторингу № 08/07/25-Е, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Позичальник ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 262,50 грн. Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідачки у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 44262,50 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області у цій справі позов задоволено. Ухвалено стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в користь позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 44262,50 грн. Стягнуто з відповідачки в користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та 4000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що, на його думку, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідачки слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову з таких підстав. Судом за матеріалами справи встановлено, що 11 травня 2021 року між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 418591690, за умовами якого кредитодавець зобов?язувався надати позичальникові кредит у розмірі 12500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язувався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надавався строком на 16 днів від дати отримання кредиту позичальником (а.с.13-15). Кредитний договір укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредитний договір № 418591690 підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV286VM. Перед укладенням кредитного договору позичальник ОСОБА_1 з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, що підтверджено заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 11 травня 2021 року (а.с.22). Позичальник пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору (а.с.16-21). Правила надання грошових коштів у кредит первісного кредитора перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Позичальник отримала на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору, надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору. Таким чином, саме відповідачка ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Під час укладення кредитного договору відповідачка діяла відповідно до алгоритму (порядку) дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі первісного кредитора (а.с.23-31). Первісний кредитор перед тим, як погоджувати заявку, не лише перевірив особисті дані відповідачки, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу. Одночасно з підписанням кредитного договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до нього, за умовами якого первісний кредитор зобов?язувався відступити новому кредитору право вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а новий кредитор (фактор) зобов?язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.41-44). Додатковою угодою № 19 від 28 листопада 2019 року до зазначеного договору факторингу строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с.46). Додатковою угодою № 26 до договору факторингу від 31 грудня 2020 року визначено, що строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с.47-51). Додатковою угодою № 27 від 31 грудня 2021 року строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.52). Додатковою угодою № 31 від 31 грудня 2022 року строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с.52, зворот). Додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.53). 05 серпня 2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов?язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.57-61). 08 липня 2025 року між ТзОВ «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» був укладений договір факторингу № 08/07/25-Е, за умовами якого фактор зобов?язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов?язання (суму позики), плату за позику, пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який є невід?ємною частиною договору (а.с.66-73). При цьому судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом. У своїй позовній заяві позивач ТзОВ «ЕЙС» зазначав, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором складає 44262,50 грн., з яких 12500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31762,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін. Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК України). За положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина 1 статті 1048 ЦК України). Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28 березня 2018 року. З урахуванням того, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов?язань за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачки в користь позивача 12500,00 грн заборгованості за тілом кредиту. Що стосується вимог про стягнення процентів за користування кредитом апеляційний суд зазначає таке. Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У підпункті 4.1 пункту 4 Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зазначено, що під час надання заявки клієнт обирає бажаний строк дисконтного періоду. Даний дисконтний період за вибором клієнта може бути продовжено в процесі виконання електронного здійснення ним оплати всіх процентів, фактично нарахованих ним за користування кредитом, та за умови активації клієнтом в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця продовження строку дисконтного періоду. У пункті 1.2 кредитного договору зазначено, що строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано продовження строку дисконтного періоду. Пунктами 1.2, 1.10 кредитного договору передбачено можливість пролонгації договору лише за умови здійснення позичальником певних дій, зокрема, сплати позичальником процентів за користування кредитом. Задовольняючи позов ТзОВ «ФК «ЕЙС» та стягуючи з відповідачки в користь позивача заборгованість за процентами у розмірі 31762,50 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_1 продовжила дисконтний період на 30 днів, оскільки внесла суму всіх фактично нарахованих процентів у розмірі 3600 грн. Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо того, позичальником ОСОБА_1 в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано продовження строку дисконтного періоду. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позичальником ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору були сплачені проценти за користування кредитом у розмірі 3600,00 грн. Суд першої інстанції на зазначені обставини увагу не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 31752,50 грн. Колегія суддів вважає, що позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто за період з 11 травня 2021 року по 27 травня 2021 року (16 днів), З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідачки в користь позивача слід стягнути проценти за користування кредитом за період дії договору в розмірі 3200,00 грн. За положеннями частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Позивач просив стягнути з відповідачки у свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. При визначенні розміру відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що з відповідачки в користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів вважає, що з відповідачки в користь позивача слід стягнути 2422,00 грн понесених витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову. Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15700,00 (п`ятнадцять тисяч сімсот) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю 2422,40 грн понесених витрат по сплаті судового збору та 4000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді