Постанова Одеський апеляційний суд № 522/5363/25

Номер провадження: 22-ц/813/7700/25 Справа № 522/5363/25 Головуючий у першій інстанції Науменко А. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач), - суддів: - Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання зобов`язання припиненим, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року, постановлену у складі судді Науменка А.В., про зупинення провадження у справі, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_2 щодо повернення ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики від 29.10.2023 у сумі 400 000 дол. США. Короткий зміст заяви про зупинення провадження у справі У вересні 2025 представник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Верховним судом касаційної скарги ОСОБА_2 по справі №523/5657/20. Відповідач вказував, що в проваджені Суворовського районного суду м. Одеси та Одеського апеляційного суду перебувала справа №523/5657/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договорами позики та поруки. З позовної заяви ОСОБА_3 по справі №523/5657/20 вбачається, що фактичною підставою звернення до суду стала його думка про те, що ОСОБА_2 начебто не повернув йому позику у сумі 400.000 дол. США чи то за договором позики від 29.10.2013. Отже, розгляд даної справи залежить від результатів розгляду іншої справи №523/5657/20, яка на даний час перебуває у Верховному Суді. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання зобов`язання припиненим. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №523/5363/25, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є обов`язковою підставою для зупинення провадження. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Приміч Д.В., діючий від імені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року про зупинення провадження. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що суд в ухвалі не зазначив в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №523/5363/25. Справи №523/5657/20 та №522/5363/25 взагалі не пов`язані між собою, при цьому остання взагалі носить штучний характер з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6. 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність зупинення провадження у справі. Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №523/5363/25, а тому відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є обов`язковою підставою для зупинення провадження. З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Судом встановлено, що в проваджені Суворовського районного суду м. Одеси та Одеського апеляційного суду перебувала справа №523/5657/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договорами позики та поруки. З вказаної позовної заяви ОСОБА_3 по справі №523/5657/20 вбачається, що фактичною підставою звернення до суду стали обставини того, що ОСОБА_2 не повернув йому позику у сумі 400.000 дол. США за договором позики від 29.10.2013. Зупиняючи провадження у справі, суд виходив з того, що у провадженні Верховного суду перебуває цивільна справа по справі №523/5657/20 за касаційною скаргою ОСОБА_2 , що підтверджується ухвалою Верховного суду від 30 червня 2025 року з єдиного державного реєстру судових рішень України. Отже, на думку суду першої інстанції рішення у справі №523/5657/20 може вплинути на розгляд цієї справи, тобто існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки не доведено необхідності зупинення провадження до розгляду Верховним Судом справи. Частиною 1ст. 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі. Так, п. 6 ч. 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21), вбачається, що тлумачення пункту 6 частини першоїстатті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 251 ЦПК Україниє виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статіі 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Тобто, між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене). При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК України). Предметом позову у справі, що розглядається, є припинення зобов`язання щодо повернення грошових коштів за договором позики від 29.10.2013 у сумі 400000 дол. США. Підставою для зупинення провадження у цій справі став факт розгляду Верховним Судом цивільної справи №523/5657/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договорами позики та поруки. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду одної справи до прийняття рішення в іншій справі. Висновки суду про необхідність зупинення провадження не вмотивовані. Крім того, відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України можливе (а не обов`язкове) зупинення провадження в конкретній справі до перегляду судового рішення у подібних відносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Також, колегія суддів відмічає, що в силу вимог ч. 3ст. 210 ЦПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п. 1-3, 4-1 ч. 1 ст.251 та п. 1-3 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу. Тобто, у разі виникнення обставин, визначених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, учасник справи має можливість подати клопотання про зупинення провадження у справі лише на етапі підготовчого провадження, і провадження у цивільній справі на підставі вказаного може бути зупинено лише до початку розгляду справи по суті. Як убачається із матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито 26 березня 2025 року та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2025 року по справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. Клопотання про зупинення провадження у справі відповідачем заявлено 16 вересня 2025 року, тобто на стадії розгляду справи по суті. Враховуючи відсутність висновків щодо унеможливлення розгляду справи та викладених обставин, висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у справі з підстав об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи на стадії розгляду справи по суті суперечить положенням ст. 210 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Дата постановлення ухвали, порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Враховуючи викладене, частиною першою статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України) після її перегляду в апеляційному порядку. Керуючись ст. ст. 268, 368, 371, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року про зупинення провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає. Головуючий суддя: Судді: