Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4657/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4657/25 пров. № А/857/36693/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 380/4657/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Мричко Н.І., час ухвалення рішення 08 серпня 2025 року, місце ухвалення рішення м.Львів, дата складання повного тексту рішення 08 серпня 2025 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 110530 від 26.02.2025, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення статтей 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія документами на вантаж, а саме відсутня товарно - транспортна накладна, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, водій ОСОБА_2 не використовує особисту картку водія. За результатами рейдової перевірки складено Акт № АР 091224 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 14.01.2025 року. Водій від ознайомлення зі змістом акту № АР 091224 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 02.12.2024 року та отримання його копії, відмовився. На виконання вимог пункту 26 Порядку № 1567, позивачу було направлено, повідомлення №8325/33/24-25 від 27.01.2025 року про розгляд справи (запрошення на розгляд справи), який відбувся 12.02.2025 року, о 09:00 год., рекомендованим відправленням засобами поштового зв`язку. Також, у зв`язку з неприбуттям позивача на розгляд справи, останньому було повторно направлено повідомлення №15054/33/24-25 року про розгляд справи (запрошення на розгляд справи), який відбувся 26.02.2025 року, о 09:00 год, рекомендованим відправленням засобами поштового зв`язку. За результатом розгляду справи, було винесено Постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ПШ 110530 від 26.02.2025 року. Копію постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № ПШ 110530 від 26.02.2025 року, позивачу було направлено рекомендованим листом засобами поштового зв`язку. Таким чином, Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, дотримано процедуру розгляду акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Відповідно до акту №АР091224 від 14.01.2025 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010. На виконання вимог пункт 26 Порядку № 1567, позивачунаправлено повідомлення №8325/33/24-25 від 27.01.2025 року про розгляд справи (запрошення на розгляд справи), який відбувся 12.02.2025 року, о 09:00 год, рекомендованим відправленням засобами поштового зв`язку. За результатом розгляду справи, було винесено постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № № ПШ 110530 від 26.02.2025 року, відповідно до якої з ОСОБА_1 слід стягнути адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 тис грн за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 та 48 ЗУ «Про автомобільний траспорт». Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2344-III. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1567). За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положеньстатті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Однак, визначальним в межах розгляду цієї справи є встановлення факту того, чи був на момент проведення рейдової перевірки позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до нього як до неналежного суб`єкта. Своєю чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник. В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Суд встановив, що 14.01.2025 контролюючими особами Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час проведення вказаної перевірці підлягав автомобіль марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 . Водночас, суд враховує, що транспортний засіб MAN, номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , що зазначено в акті №АР091224 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Доказів того, що вказаний транспортний засіб належить позивачу на праві оренди, а водій цього транспортного засобу перебуває з позивачем у трудових відносинах матеріали справи не містять. Крім цього, будь-яких доказів того, що позивач є суб`єктом господарської діяльності суду не надано, а протилежного не встановлено. Суд першої інстанції вірно встановив, що 02.01.2025 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позички транспортного засобу. Відповідно до пункту 1.1. у порядку та на умовах, визначених цим договором, позичкодавець передає, а користувач приймає у безоплатне строкове користування належний позичкодавцю транспортний засіб, а саме марка: MAN TSG 18.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно пункту 1.3 транспортний засіб передається користувачеві для використання в особистих потребах. Зазначене виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника. У постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зауважував, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися. Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21). Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому за встановлених обставин притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення вимог цього закону є протиправним. Таким чином, суд висновує, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 110530 від 26.02.2025 щодо Раба Романа Ярославовича, винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті є протиправною та підлягає скасуванню. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року в справі № 380/4657/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 30 грудня 2025 року.